ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2006 р.
№ 23/669-18/2
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.I. - доповідача (головуючого), Грека Б.М., Стратієнко
Л.В.,
за участю повноважних представників: позивача -Пляшечник
Г.Г.,
відповідача -Гомон О.О.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Екос плюс" на рішення господарського суду
м.Києва від 12 квітня 2006 року та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 19 вересня 2006 року у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екос плюс" до
Міністерства оборони України, третя особа Центральне
спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України
про стягнення 322 368,01 грн. збитків,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2004 року позивач звернувся до господарського суду
м.Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення
322 368,01 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, завданої через
несвоєчасне виконання відповідачем судового рішення від 13.03.2003
року у справі №23/245.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду м.Києва від 12 квітня 2006 року
(суддя Мандриченко О.В.) в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19
вересня 2006 року рішення суду залишене без змін
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТзОВ "Екос плюс"
просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування
судами норм матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали
справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено судами, 2 жовтня 1996 року між Товариством з
обмеженою відповідальністю "Компанія з переробки вторинних
ресурсів та відходів виробництва "Екос ЛТД" та в/ч 35564 був
укладений договір купівлі-продажу металобрухту.
Відповідно до п.1.1 вказаного договору та додаткової угоди №1
від 03.04.1997 року до договору, в/ч 35564 зобов'язалася поставити
на переробні підприємства України та передати у власність ТОВ
"Екос ЛТД" товар, а ТОВ "Екос ЛТД" зобов'язалося прийняти товар та
оплатити його на умовах, вказаних у договорі.
У зв'язку з реформуванням 43 Ракетної армії, до складу якої
входила в/ч 35564, з метою визначення правонаступництва з питань
кредиторської заборгованості та інших питань, відповідно до Наказу
№309 від 11.09.2002 року Міністра оборони України "Про
правонаступництво щодо управління ліквідацією стратегічних
наступальних озброєнь на об'єктах Збройних Сил України",
правонаступником 43 Ракетної армії з питань кредиторської
заборгованості, яка виникла внаслідок її діяльності, призначене
Озброєння Міністерства оборони України.
16 серпня 2004 року між Товариством з обмеженою
відповідальністю "Компанія з переробки вторинних ресурсів та
відходів виробництва "Екос ЛТД" та Товариством з обмеженою
відповідальністю "Екос плюс" був укладений договір №16/08-01-04
уступки права вимоги, відповідно до п.1.1. якого ТОВ "Екос ЛТД"
уступає ТзОВ "Екос плюс" свої права за договором купівлі-продажу
металобрухту від 02.10.1996 року.
Рішенням господарського суду м.Києва від 13.03.2003 року у
справі №23/245 за позовом ТОВ "Компанія з переробки вторинних
ресурсів з відходів виробництва "Екос ЛТД" до Міністерства оборони
України про стягнення 4 835 840 грн. стягнуто з Міністерства
оборони України на користь ТОВ "Компанія з переробки вторинних
ресурсів з відходів виробництва "Екос ЛТД" 3654579, 35грн.збитків,
з урахуванням індексу інфляції та упущеної вигоди, 919 683 грн.
пені, 117 392 грн. три проценти річних та судові витрати.
Зазначене рішення господарського суду було виконане
відповідачем.
В силу ст.43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст.22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, особа, якій завдано
збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на
їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа
зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також
витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення
свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б
реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було
порушене (упущена вигода).
Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього
причинного зв'язку між протиправними діями особи, самою шкодою та
наявністю вини (умислу або необережності).
Відсутність причинного зв'язку, як складової цивільного
правопорушення робить неможливою відповідальність відповідачів.
Судом першої інстанції правильно встановлено, а апеляційним
підтверджено, що посилання скаржника на наявність понесених ним
збитків у вигляді упущеної вигоди, яких таких, що знаходяться в
причинному зв'язку з невиконанням відповідачем рішення
господарського суду м.Києва від 13.03.2003 року, є безпідставними
і документально не підтвердженими.
В матеріалах справи відсутні, зокрема, договори, укладені з
банками про розміщення коштів на депозитні рахунки, виписки з
банківських рахунків на розміщення грошових коштів на депозитних
рахунках до і після виконання рішення господарського суду м.Києва
від 13.03.2003 року у справі №23/245; докази про вжиття заходів
щодо зменшення спричинених відповідачем збитків, пов'язаних із
затримкою розрахунків.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до
правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а
також про відмову в стягненні інфляційних та річних, нарахованих
на суму упущеної вигоди, оскільки ст.625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачає відповідальність боржника за порушення виконання
грошового зобов'язання, а предметом позову є стягнення збитків.
За таких обставин судові рішення, як прийняті з вірним
застосуванням норм матеріального права, відповідають вимогам
закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м.Києва від 12 квітня 2006 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19
вересня 2006 року залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства
з обмеженою відповідальністю "Екос плюс"-без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко