ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2006 р.
№ 23/231 ( rs31637 ) (rs31637)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників сторін котрі
позивача
відповідача
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу
Литовченко К.В. дов. від 27.10.2006 року
Безвенюк В.П. дов.від. 29.09.2006 року
Спеціалізованої акціонерної страхової компанії "Скіф"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду
від
02.10.2006 року
у справі
господарського суду
№ 23/231 ( rs31637 ) (rs31637)
міста Києва
за позовом
Київської обласної госпрозрахункової аптеки
до
Спеціалізованої акціонерної страхової компанії "Скіф"
про
стягнення 47969,66грн.
Київська обласна госпрозрахункова аптека звернулася до
господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з
Спеціалізованої акціонерної страхової компанії "Скіф" грошових
коштів у сумі 47 969,56 грн., у тому числі 3% річних у розмірі
34,00 грн. та пені у розмірі 23,50 грн. за медичні препарати та
засоби медичного призначення, надані громадянам за договорами
добровільного медичного страхування, та які мають страхові поліси
від Спеціалізованої акціонерної страхової компанії "Скіф".
Доповідач Гоголь Т.Г.
Господарський суд міста Києва рішенням від 26.06.2006 року (
суддя Демидова А.М.) позов задовольнив, стягнув з Спеціалізованої
акціонерної страхової компанії "Скіф" на користь Київської
обласної госпрозрахункової аптеки основний борг в розмірі 47912,06
грн., пеню у розмірі 23,50 грн., 3% річних у розмірі 34,00 грн.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване наявністю між сторонами
договірних відносин щодо забезпечення медикаментами та засобами
медичного призначення застрахованих осіб із подальшим
відшкодуванням позивачеві вартості товару відповідно до частини 1
статті 181 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Київський апеляційний господарський суд постановою від
02.10.2006 року (судді Капацин Н.В., Данилова Т.Б., Студенець
В.I.) рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2006 року
залишив без змін з тих самих підстав.
Спеціалізована акціонерна страхова компанія "Скіф" звернулась
з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від
26.06.2006 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 02.10.2006 року у даній справі, прийняти
нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог,
посилаючись на порушення господарськими судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме
статті 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, статей 181, 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, статті 36 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
статей 1, 8, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність" ( 996-14 ) (996-14)
. Скаржник вважає, що висновок
господарських судів попередніх інстанцій про те, що між сторонами
було укладено договір про забезпечення медикаментами та засобами
медичного призначення застрахованих відповідачем осіб із подальшим
відшкодуванням аптеці вартості товару не відповідає вимогам
частини 1 статті 181 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
та
фактичним обставинам справи, оскільки протягом 2005 року
договірних відносин між позивачем та відповідачем не існувало,
листування стосовно укладення договірних відносин на період з
30.04.2005 року по 31.12.2005 року не відбувалось, відповідач в
зазначений період не звертався до позивача із будь-якими
замовленнями на відпуск медичних препаратів та виробів медичного
призначення, а особи, що підписали акт звірки взаєморозрахунків
станом на 01.03.2006 року не були наділені відповідними
повноваженнями.
Київська обласна госпрозрахункова аптека надала відзив на
касаційну скаргу, проти доводів якої заперечує з підстав
викладених в рішенні господарського суду міста Києва та постанові
Київського апеляційного господарського суду, вважає їх такими, що
ухвалені з вірним застосуванням норм матеріального та
процесуального права, просить залишити їх без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г, пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи, повноти їх встановлення в рішенні господарського суду
міста Києва та постанові Київського апеляційного господарського
суду у даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи в
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
06.12.2001 року між Спеціалізованою акціонерною страховою
компанією "Скіф" та Київською обласною госпрозрахунковою аптекою
було укладено договір № 130, за умовами якого страхова компанія
доручала аптеці, а аптека зобов'язувалась забезпечити
медикаментами осіб застрахованих в страховій компанії, а компанія
зобов'язувалась проводити розрахунки з аптекою один раз на місяць
шляхом перерахування грошових коштів не пізніше 5 числа місяця,
наступного за звітним. Термін дії оцього договору було встановлено
до 06.10.2002 року, та було передбачено можливість пролонгації
цього договору за обопільною згодою сторін. Проте договір
сторонами пролонговано не було.
3 30.04.2005 року по 31.12.2005 року Київська обласна
госпрозрахункова аптека здійснювала відпуск медичних препаратів та
виробів медичного призначення застрахованим у Спеціалізованій
акціонерній страховій компанії "Скіф" особам. Відпуск медичних
препаратів та виробів медичного призначення відбувався на підставі
рецептів виписаних на бланках Залізничної філії страхової компанії
"Скіф", підписаних лікарем та завірених печаткою Залізничної філії
страхової компанії "Скіф", з зазначенням номеру страхового полісу
застрахованої особи.
Оскільки відповідач здійснював оплату за надані медичні
препарати та вироби медичного призначення не в повному обсязі,
згідно з актом звірки взаєморозрахунків від 01.03.2006 року,
підписаним сторонами у справі та засвідченим їх печатками,
заборгованість відповідача перед позивачем за період з 30.04.2005
року до 31.12.2005 року склала 41452,09 грн.
Київською обласною госпрозрахунковою аптекою 29.03.2006 року
було направлено Спеціалізованій акціонерній страховій компанії
"Скіф" вимогу виконання зобов'язання № 83 та рахунок № 96 від
29.03.2006р. на суму 41452,09 грн., позивач також просив
відповідача сплатити 3% річних за прострочення виконання
зобов'язання у сумі 34,00 грн.
01.01.2006 року між Київською обласною госпрозрахунковою
аптекою та Залізничною філією Спеціалізованої акціонерної
страхової компанії "Скіф" укладено договір № 41 про забезпечення
медикаментами та засобами медичного призначення застрахованих
осіб, за умовами якого
аптека взяла на себе зобов'язання забезпечити видачу медичних
препаратів та засобів медичного призначення громадянам,
застрахованим за договорами добровільного страхування та які мають
страхові поліси від Спеціалізованої акціонерної страхової компанії
"Скіф" на підставі рецептів відповідача та / або заяви-звернення
від страхової компанії.
Відповідно до пункту 2.1 Договору, відповідач зобов'язався
сплачувати позивачеві вартість виданих препаратів шляхом
безготівкової оплати відповідачем рахунків - фактур позивача один
раз на місяць.
Згідно пункту 2.2 Договору, рахунок - фактуру позивач
виставляє відповідачу на основі акта (реєстру), затвердженого
двома сторонами.
Пунктом 2.3 Договору зазначено, що відповідач зобов'язаний
провести оплату в термін 10 днів з моменту представлення позивачем
рахунку - фактури.
Згідно пункту 4.2 Договору, за прострочення платежів,
передбачених даним Договором, відповідач сплачує пеню в розмірі
подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний
день прострочки.
В ході розгляду справи господарськими судами попередніх
інстанцій встановлено, що Київська обласна госпрозрахункова аптека
свої зобов'язання виконувала належним чином, забезпечивши видачу
медичних препаратів та засобів медичного призначення громадянам,
застрахованим за договорами добровільного медичного страхування та
які мають поліси від Спеціалізованої акціонерної страхової
компанії.
На підставі акта звірки взаєморозрахунків станом на
01.03.2006 року, підписаного між Київською обласною
госпрозрахунковою аптекою та Спеціалізованою акціонерною страховою
компанією "Скіф" та скріпленими мокрими печатками сторін, позивач
надіслав відповідачу рахунок № 95 від 29.03.2006 року на суму
6459,97 грн., що відповідає умовам пунктів 2.1 та 2.2 Договору.
Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо сплати за видані
позивачем препарати та засоби медичного призначення належним чином
не виконав, не оплатив їх, станом на день розгляду справи
заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 41 від
01.01.2006 року становила 6459,97 грн.
Статтею 181 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
встановлений загальний порядок укладання господарських договорів,
відповідно до якого, зокрема, господарський договір за загальним
правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного
сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення
господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну
листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також
шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо
законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку
укладення даного виду договорів.
Вищий господарський суд України погоджується з висновком
господарських судів попередніх інстанцій відносного того, що
фактично між сторонами у справі у період з 30.04.2005 року по
31.12.2005 року склалися договірні відносини щодо забезпечення
медикаментами та засобами медичного призначення застрахованих осіб
із подальшим відшкодуванням позивачеві вартості товару у порядку
частини 1 статті 181 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
відповідно до якої договір може укладатися шляхом підтвердження
прийняття до виконання замовлень.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним
чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -
відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтями 526, 629 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 530 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, якщо термін виконання боржником обов'язку не
встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор
має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен
виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення
вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору
або актів цивільного законодавства.
Приписами пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що боржник, який прострочив виконання
грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити
суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь
час прострочення, а також три проценти річних від простроченої
суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або
законом.
Окрім того, у разі порушення зобов'язання за договором
настають правові наслідки, встановлені договором або законом,
зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені), тобто грошової суми, яку
боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником
зобов'язання (стаття 549 цього Кодексу).
Враховуючи, що господарськими судами попередніх інстанцій
встановлено порушення Спеціалізованою акціонерною страховою
компанією "Скіф" своїх зобов'язань щодо оплати виданих медичних
препаратів та засобів медичного призначення застрахованим
відповідачем особам, господарські суди правомірно задовольнили
позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача
основний борг в розмірі 47912,06 грн., пеню у розмірі 23,50 грн.,
3% річних у розмірі 34,00 грн.
Відповідно до частини 2 статті 111 -7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
до юрисдикції
касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та
встановлення обставин, що були встановлені господарськими судами
при попередньому розгляді справи.
Наведене спростовує доводи, викладені в касаційній скарзі
Спеціалізованої акціонерної страхової компанії "Скіф".
Таким чином, фактичні обставини справи встановлені
господарськими судами попередніх інстанцій на основі повного і
об'єктивного дослідження поданих доказів, зароблені висновки
відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка
з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права, у зв'язку з чим доводи касаційної скарги визнаються не
переконливими.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2006 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
02.10.2006 року у справі № 23/231 ( rs31637 ) (rs31637)
залишити без змін, а
касаційну скаргу Спеціалізованої акціонерної страхової компанії
"Скіф" -без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич