ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2006 р.
№ 11/184пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Остапенка М.I.
суддів :
Борденюк Є.М.
Харченка В.М.
розглянувши касаційну скаргу
ТОВ Сільськогосподарського підприємства "Тітан"
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2006
року
у справі за позовом
ТОВ Сільськогосподарського підприємства "Тітан"
до
ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Iлліча"
про
зобов'язання повернути майно
В С Т А Н О В И В:
у травні 2006 року, ТОВ Сільськогосподарське підприємство
"Тітан" звернулось до господарського суду з позовом про
витребування майна від ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат
ім. Iлліча", посилаючись на незаконність використання його
останнім і своє право на нього, підтверджене рішенням
Першотравневого районного суду Донецької області від 12.01.2006
року.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.07.2006
року провадження у справі щодо виселення відповідача з приміщення
майстерні припинено на підставі п.2 частини першої ст.80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. У решті позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку
постановою Донецького апеляційного господарського суду від
03.10.2006 року апеляційна скарга позивача залишена без
задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції -без
змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.2006
року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою
позивача, у якій він посилається на неправильну правову оцінку
обставин справи, помилковість висновків щодо правомірності
користування майном і просить постановлені у справі судові рішення
скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника
відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, зокрема, і після оголошеної у судовому
засіданні перерви до 07.12.2006 року, судова колегія вважає, що
рішення господарського суду першої інстанції і постанова
апеляційного господарського суду у частині відмови у позові не
можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню, а справа -
передачі на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд першої
інстанції, з чим погодився й апеляційний господарський суд,
виходив з правомірності користування спірним майном на підставі
договору оренди №8163 від 18.11.2005 року, який з боку позивача не
оспорювався.
Проте, повністю погодитися з наведеними мотивами відмови у
позові не можна, оскільки, висновки суду зроблені без повної
перевірки обставин справи та їх належної правової оцінки.
Як зазначається у договорі купівлі-продажу права на майновий
пай від 15.10.2005 року, до укладання цього договору продавець -
Марченко В.М. володіла майновим паєм у розмірі 12 002 грн.
відповідно до свідоцтва на майновий пай №0132, виданого КСП
"Приазовський" на підставі рішення загальних зборів членів
сільськогосподарського підприємства від 10.10.1996 року №01.
Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від
12.01.2006 року здійснено виділ позивачу у справі його частки в
натурі із майна, що є у спільній частковій власності.
Виділене майно, щодо якого виник спір, є предметом договору
оренди №8163 від 18.11.2005 року, який було укладено зі сторони
співвласників майна представником за довіреністю від 27.03.2003
року.
Вважаючи позивача у справі зобов'язаним за договором оренди
від 18.11.2005 року і правомірність користування майном зі сторони
відповідача, суди не звернули уваги, що первісний власник паю -
Марченко В.М. повноважень на управління її часткою паю не
надавала, як і довіреність особі, яка підписала договір оренди від
18.11.2005 року; Марченко В.М., який зазначено у довіреності від
27.03.2003 року і про якого йдеться у матеріалах справи помер ще
01.12.2004 року і з цього часу представництво за довіреністю
припинено в силу ст.248 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Наведене спростовує висновки щодо наявності у позивача
договірних зобов'язань і відсутності права вимоги, а тому,
наведені судами мотиви відмови у позові не можна визнати
обгрунтованими, а судові рішення - законними.
Спір щодо виселення відповідача приміщення майстерні, право
власності на яку у позивача лише часткове, вирішено господарським
судом у справі №36/76пн, а тому підстав для скасування рішення
суду у частині припинення провадження у справі немає.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене,
повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, дати їм
належну правову оцінку і, в залежності від встановленого,
постановити законне та обгрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-9 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.07.2006
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
03.10.2006 року у частині відмови у позові скасувати, а справу
передати на новий судовий розгляд.
У решті рішення господарського суду Донецької області від
14.07.2006 року та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 03.10.2006 року залишити без змін.
Головуючий М.I. Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М. Харченко