ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2006 р.
№ 10/55
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
Козир Т.П.
Владимиренко С.В.
Кота О.В.
розглянувши касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "Дніпрометалсервіс"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від
21 березня 2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 290 травня 2006 року у справі № 10/55
за позовом
Закритого акціонерного товариства "Дніпрометалсервіс"
до
товариства з обмеженою відповідальністю "ММК-Дніпро"
про
стягнення 5 359,69грн.
за участю представників:
позивача - не з'явились;
відповідача -не з'явились;
встановив:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21
березня 2006 року (суддя Кощеєв I.М.) в позові ЗАТ
"Дніпрометалсервіс" до ТОВ "ММК-Дніпро" про стягнення 5359,69 грн.
за договором навантажувально-розвантажувальних робіт відмовлено
повністю.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 29 травня 2006 року (судді Науменко I.М., Білецька Л.М.,
Голяшкін О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без
змін.
ЗАТ "Дніпрометалсервіс" звернулося до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати
рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів,
оскільки ними невірно застосовані норми матеріального та
процесуального права та прийняти нове рішення.
Сторони, згідно з приписами ст. 111-4 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, були належним чином
повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги,
проте не скористались передбаченим законом правом на участь у
розгляді справи касаційною інстанцією.
Як встановлено господарськими судами, 6 грудня 2004 року між
ЗАТ "Дніпрометалсервіс" та ТОВ "ММК-Дніпро" укладено Договір № 89,
згідно умов якого позивач надає послуги по виконанню робіт
завантаження та розвантажування вантажу залізничних вагонів,
автомобільного транспорту відповідача, обсяг та характер яких
визначається на підставі Заявки.
Відповідно до п. 1.3 Договору відповідач здійснює оплату за
фактично виконані роботи, встановлені цією угодою.
Пунктом 4.3 Договору передбачено, що факт надання послуг на
виконання робіт стосовно завантаження та розвантажування вантажу
відповідачу оформлюється Актом виконаних робіт.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України
зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу; одностороння відмова від
виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним
чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -
відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Отже, вирішуючи спірні правовідносини, господарські суди
повинні були встановити юридичну природу договору, і як наслідок -
визначити норми матеріального права, які підлягають застосуванню.
Проте, суди зробили посилання на норми, що стосуються
договорів підряду, не встановивши юридичну природу спірного
договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у мотивувальній частині рішення
вказуються обставини справи, встановлені господарським судом;
причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято
рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і
докази сторін; законодавство, яким господарський суд керувався,
приймаючи рішення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21
березня 2006 року вищевказаним вимогам не відповідає.
Так, господарським судом в порушення ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не дано оцінку заявці від 31 березня 2005 року, в якій
є відмітка про виконання робіт щодо розвантаженню вантажу.
Окрім того, місцевим судом зроблений необгрунтований висновок
про те, що Відповідач заперечує факт виконання Позивачем своїх
зобов'язань за угодою.
Відповідно до ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у процесі
перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у
справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної
скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого
господарського суду у повному обсязі.
Згідно ч. 2 ст. 99 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційний
господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку,
користується правами, наданими суду першої інстанції.
Частина 1 ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що
доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких
господарський суд у визначеному законом порядку встановлює
наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і
заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для
правильного вирішення господарського спору.
Разом з тим, якщо поданих сторонами доказів недостатньо,
господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та
організацій незалежно від їх участі у справі документи і
матеріали, необхідні для вирішення спору, як це передбачено
частиною 1 ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Проте, апеляційний господарський суд необхідні документи і
матеріали для правильного вирішення спору не витребував, надані
сторонами докази не дослідив, обмежившись загальним висновком про
не виникнення у відповідача зобов'язань за договором щодо оплати
виконаних робіт у зв'язку з не підписаним актом приймання
виконаних робіт.
Разом з тим, суди не зробили посилання на норми матеріального
права, якими визначена форма вищезазначеного акту.
Приймаючи оскаржувані рішення та постанову, господарські суди
зазначеного не врахували, що призвело до порушення норм
матеріального та процесуального права, а тому рішення місцевого та
постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню,
а справа - направленню на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21
березня 2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 29 травня 2006 року у справі №10/55
скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського
суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.
Головуючий суддя Т.Козир
судді О. Кот
С.Владимиренко