ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2006 р.
№ 7/328
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.I. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні у м.Києві
за участю представника позивача:
Мажиріна I.О. та представника відповідача -Біцюка В.С.
касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації "Запоріжгаз"
на постанову
від 15.08.2006
Київського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 7/328
господарського суду
міста Києва
за позовом
Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації "Запоріжгаз"
до
Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України"
про
визнання угоди частково недійсною
ВСТАНОВИВ:
У травні 2006 року відкрите акціонерне товариство по
газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" звернулося з позовом до
дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії
"Нафтогаз України" про визнання п. 6.2 договору № 11-880 від
07.12.2004 недійсним в частині проведення кінцевого розрахунку
протягом місяця наступного за звітним.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2006 у
справі № 7/328 в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
15.08.2006 вищезазначене судове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення
господарського суду від 05.06.2006, постанову апеляційного суду
від 15.08.2006, а справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при
прийнятті постанови порушено норми процесуального та матеріального
права, зокрема, ст.ст. 202, 203, 213, 217, 526 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 193, 207 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, вимоги
Постанови КМУ і НБУ від 13.11.1998 № 1785 ( 1785-98-п ) (1785-98-п)
"Про
вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ", а також
вимоги Постанови НКРЕ України від 12.07.2000 № 759 ( v0759227-00 ) (v0759227-00)
"Про алгоритм розподілу коштів, що надходять на розподільчі
рахунки газозбутових підприємств НАК "Нафтогаз України" за
поставлений природний газ".
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову
апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу
позивача -без задоволення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування Київським
апеляційним господарським судом норм процесуального та
матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.12.2004 між
позивачем та відповідачем був укладений договір № 11-880 на
транспортування природного газу для потреб населення, з протоколом
розбіжностей до нього, згідно умов якого відповідач зобов'язався
здійснити транспортування природного газу трубопровідним
транспортом від пунктів прийому-передачі газу в магістральні
трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій, а
позивач зобов'язався оплатити вартість наданих послуг.
Порядок розрахунків за надані послуги встановлений п. 6.2.
договору в редакції згідно протоколу узгодження розбіжностей, за
умовами якого позивач здійснює оплату послуг по транспортуванню
газу шляхом щоденного перерахування грошових коштів на рахунок
відповідача в порядку встановленому алгоритмом розподілу коштів,
затвердженого постановою Національної комісії регулювання
електроенергетики України від 12.07.2000 року № 759
( v0759227-00 ) (v0759227-00)
"Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що
надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств НАК
"Нафтогаз України" за поставлений природний газ". Остаточні
розрахунки за фактично надані послуги з транспортування газу
проводяться протягом місяця, наступного за місяцем, в якому
здійснювалось транспортування газу.
Судами також було встановлено, що позивач, обгрунтовував сої
вимоги тим, що сторони по договору фактично не узгодили належним
чином питання щодо строків проведення розрахунків, оскільки
алгоритм не передбачає проведення жодних остаточних розрахунків, у
зв'язку з чим, вищезазначений пункт договору підлягає визнанню
його недійсним.
Наведеним обставинам суди дали належну оцінку і з урахуванням
вимог ст.ст. 203, 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 179, 180 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, дійшли до обгрунтованого висновку про
безпідставність заявленого позову, оскільки сторони досягли згоди
по всім істотним умовам договору, які визнані такими за законом чи
необхідні для договорів даного виду.
При цьому, суди обгрунтовано виходили з того, що відповідно
до вимог Постанови Кабінету Міністрів України та Національного
банку України від 13.11.1998 № 1785 ( 1785-98-п ) (1785-98-п)
"Про
вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ", (з
наступними змінами та доповненнями), кошти, що надійшли протягом
операційного дня від споживачів природного газу, установи банків
зараховують на розподільні рахунки газозбутових і газотранспортних
підприємств постачальників природного газу. Ці кошти установи
банків розподіляють згідно з алгоритмом розподілу коштів з
розподільних рахунків газозбутових і газотранспортних підприємств
та перераховують на консолідований розподільний рахунок. Алгоритм
розподілу коштів розробляється Національною акціонерною компанією
"Нафтогаз України" та затверджується Національною комісією
регулювання електроенергетики за погодженням з Державною
податковою адміністрацією і доводиться до установ банків не пізніш
як за 5 днів до початку його використання.
Пунктом 5 Постанови Національної комісії регулювання
електроенергетики України від 12.07.2000 № 759 ( v0759227-00 ) (v0759227-00)
"Про алгоритм розподілу коштів, що надходять на розподільчі
рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії
"Нафтогаз України" за поставлений природний газ" передбачено, що
кошти, які надходить на розподільні рахунки газозбутових
підприємств, того ж дня перераховуються уповноваженими банками: на
поточні рахунки газозбутових підприємств в частині оплати за
надані послуги з транспортування та постачання газу споживачам
відповідно до тарифів, затверджених у встановленому порядку; на
поточні рахунки підприємств ДК "Укртрансгаз", ДК
"Укргазвидобування", ВАТ "Укрнафта" і ДАТ "Чорноморнафтогаз" лише
в частині оплати за послуги з транспортування газу населенню
магістральними, промисловими газопроводами, решта коштів
перераховується на консолідований розподільний рахунок ДК
"Торговий дім "Газ України" НАК "Нафтогаз України".
Враховуючи вищевикладене, суд правомірно прийшов до висновку,
що постанова № 759 ( v0759227-00 ) (v0759227-00)
встановлює алгоритм
перерахування коштів, що обумовлює послідовність дій підприємств
та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на
розподільчі рахунки підприємств за поставлений природний газ і не
впливає на загальний порядок виконання зобов'язань по поставці та
транспортуванню природного газу та його наступній оплаті.
Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції
винесена на підставі фактичних обставин справи, відповідає вимогам
діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність
підстав для її скасування.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" залишити без
задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2006 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
15.08.2006 у справі № 7/328 залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.I.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.