ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2006 р.
№ 1/671-27/233
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників сторін
позивача
відповідача
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційне подання
Лозинський В.В. дов. від 20.11.2006 року
Микичак I.П. -генеральний директор
Кутянський А.Г. дов. від 20.01.2006 року
Військового прокурора Західного регіону
на ухвалу
Львівського апеляційного господарського суду
від
18.04.2006 року
у справі
№ 1/671-27/233
за позовом
Iнспекції державного архітектурно-будівельного контролю
Львівської міської ради
до
Закритого акціонерного товариства "Iрокс"
про
за зустрічним
позовом
до
про
стягнення 32350грн.
Закритого акціонерного товариства "Iрокс"
Iнспекції державного архітектурно-будівельного контролю
Львівської міської ради
зобов'язання видати дозвіл на виконання будівельно-монтажних
робіт
В засіданні оголошувалась перерва з 23.11.2006 року до
07.12.2006 року.
Iнспекція державного архітектурно-будівельного контролю
Львівської міської ради звернулася до господарського суду
Львівської області з позовом про стягнення з Закритого
акціонерного товариства "Iрокс" 32350грн.
Доповідач Гоголь Т.Г.
штрафу за здійснення будівельних робіт без відповідного
дозволу інспекції, на підставі постанови Iнспекції державного
архітектурно-будівельного контролю № 8 від 12.05.2005 року "Про
накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування".
Закрите акціонерне товариство "Iрокс" направило до
господарського суду Львівської області зустрічний позов про
зобов'язання Iнспекції державного архітектурно-будівельного
контролю видати йому дозвіл на виконання будівельно - монтажних
робіт на будівництво 10-ти квартирної житлової прибудови до
будинку по вул. Бальзака, 25 у місті Львові.
Господарський суд Львівської області рішенням від 24.11.2005
року (суддя Н. Судова-Хомюк) позовні вимоги Iнспекції державного
архітектурно-будівельного контролю задовольнив, стягнув з
Закритого акціонерного товариства "Iрокс" 32350грн. штрафу на
підставі приписів Закону України "Про відповідальність
підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за
правопорушення у сфері містобудування" ( 208/94-ВР ) (208/94-ВР)
та Положення
про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування,
затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 06.04.1995
( 244-95-п ) (244-95-п)
року. Провадження у справі за зустрічним позовом суд
припинив, з посиланням на те, що спір про зобов'язання Iнспекції
державного архітектурно-будівельного контролю видати йому дозвіл
на виконання будівельно - монтажних робіт не підлягає вирішенню в
господарським судах України.
Львівський апеляційний господарський суд рішення господарського суду
Львівської області від 24.11.2005 року у справі скасував та
ухвалою від 18.04.2006 року провадження у справі припинив. Ухвалу
вмотивовано тим, що позивач у справі за первісним позовом не
володіє статусом юридичної особи.
З касаційним поданням в інтересах держави в особі
Міністерства оборони України в особі Iнспекції державного
архітектурно-будівельного контролю звернувся перший заступник
військового прокурора Західного регіону України, в якому просить
ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2006
року скасувати, залишивши без змін рішення господарського суду
Львівської області від 24.11.2005 року, з посиланням на те, що
ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, а саме
частини 2 статті 1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. В поданні йдеться про те, що відповідно до статті 3
Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань,
установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування"
( 208/94-ВР ) (208/94-ВР)
на інспекції покладено обов'язок притягнення винних
осіб до відповідальності за порушення у сфері містобудування, у
тому числі шляхом стягнення штрафів в судовому порядку.
Відзив на касаційну скаргу до Вищого господарського суду
України не надходив.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши правильність
застосування господарським судом приписів процесуального
законодавства Вищий господарський суд України відзначає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи в
касаційному порядку судові рішення (ухвали), касаційна інстанція
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції
норм матеріального чи процесуального права.
Згідно з вимогами статті 1 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи, організації,
інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які
здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи
і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності (далі - підприємства та організації), мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для
вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на
запобігання правопорушенням.
В силу статті 80 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у
встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється
цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та
відповідачем у суді.
Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторонами в судовому процесі, тобто позивачами
та відповідачами, можуть бути підприємства, установи та
організації, зазначені в статті 1 цього Кодексу.
Таким чином, господарські суди розглядають справи в порядку
позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає
положенням статті 1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Як встановлено Львівським апеляційним господарським судом,
позивач у справі за первісним позовом - Iнспекція державного
архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради, не
володіє статусом юридичної особи, про що свідчить пункт 4
Положення про управління архітектури та містобудування, затв.
рішенням Львівської міської ради № 654 віл 17.06.2006 року,
відповідно до якого Iнспекція державного архітектурно-будівельного
управління не є юридичною особою, а лише структурним підрозділом
управління, тобто за змістом статей 1, 21 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не може бути стороною у
справі.
Стосовно викладених в касаційній скарзі посилань на те, що
частиною 2 статті 1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, правом звернення до господарського суду наділені
державні та інші органи, касаційна інстанція зазначає, що аналіз
зазначеної статті свідчить про те, що інші органи, то є недержавні
органи, які також повинні мати статус юридичної особи.
Отже господарський суд апеляційної інстанції, прийшов до
правильного висновку про непідвідомчість спору між зазначеними
сторонами господарським судам й обгрунтовано припинив провадження
у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зважаючи на викладене та керуючись статтями 80, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
18.04.2006 року у справі № 1/671-27/233 залишити без змін, а
касаційне подання Військового прокурора Західного регіону - без
задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич
.