ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2006 р.
№ 42/237
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Коробенко Г.П.,
розглянувши матеріали
касаційної скарги
КП теплових мереж "Фастівтепломережа"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 р.
у справі
господарського суду м. Києва
за позовом
КП теплових мереж "Фастівтепломережа"
до
ДТГО "Південно-Західна залізниця"
про
стягнення 50220, 70 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Сахно О.I. (дов. від 10.11.06 № 259),
відповідача: не з'явились,
ВСТАНОВИВ :
Рішенням від 23.05.06 господарського суду м. Києва
провадження у справі в частині вимог про стягнення боргу
припинено. Позов в частині вимог про стягнення неустойки, сум за
прострочення виконання боржником грошового зобов'язання
задоволено. З Державного територіального-галузевого об'єднання
"Південно-Західна залізниця" на користь Комунального підприємства
теплових мереж "Фастівтепломережа" стягнуто 799 грн. збитків
внаслідок інфляції за час прострочення, 393,70 грн. 3% річних з
простроченої суми, 1015,92 грн. пені, 502,20 грн. витрат по оплаті
державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Постановою від 05.09.06 Київського апеляційного
господарського суду вказане вище рішення скасовано, позов залишено
без розгляду.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, КП теплових мереж
"Фастівтепломережа" звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційними скаргами і просить їх скасувати з огляду на
порушення судами норм процесуального права, розглянути справу по
суті.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Як встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, відповідно до умов договору від 10 листопада 2004 р.
договір № 46 на постачання теплової енергії, укладеного між
сторонами спору, позивач взяв на себе зобов'язання постачати
відповідачу теплову енергію в обсязі 0,178 Гкал/год., а останній -
не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим,
оплачувати спожиту теплову енергію.
Строк дії договору відповідно до розділу 11 договору
встановлено з 10 листопада 2004 р. до 10 листопада 2005 р. та
вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення
строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього
договору. Доказів припинення договору в установленому порядку
судам надано не було.
Суди, дослідивши рахунки № 46 від 30 листопада 2005 р., № 46
від 29 грудня 2006 р., № 46 від 27 січня 2006 р., № 46 від 27
грудня 2006 р., платіжні доручення № 4386 від 3 листопада 2005 р.,
№ 5159 від 29 грудня 2005 р., № 19 від 4 січня 2006 р., № 154 від
18 січня 2006 р., № 1229 від 29 березня 2006 р., № 1273 від 31
березня 2006 р., № 1392 від 10 квітня 2006 р., № 1471 від 13
квітня 2006 р., встановили факт постачання позивачем відповідачу
протягом листопада 2004-лютого 2005 років теплової енергії
вартістю 63202,17 грн., а також оплати відповідачем цих послуг
станом на час розгляду справи у повному обсязі, у тому числі
48012,08 грн. після звернення позивача в суд з указаним позовом.
З огляду на вказане місцевий господарський суд припинив
провадження у справі в частині вимог про стягнення боргу згідно п.
1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з відсутністю предмету
спору.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
судами попередніх інстанцій неправомірно не взято до уваги
клопотання позивача № 419 від 22.05.06 про уточнення позовних
вимог та не надано йому відповідної правової оцінки, чим порушено
приписи ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, справу розглянуто за участю відособленого
підрозділу відповідача, повноваження якого на участь у судовому
процесі судами не досліджено та відповідно не враховано, за
наявності достатніх підстав, положення ч. 4 ст. 15 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з
направленням справи на новий розгляд.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10 , 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 23.05.06 господарського суду м. Києва та
постанову від 05.09.06 Київського апеляційного господарського суду
у справі № 42/237 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду м.
Києва.
Головуючий В. Божок
Судді Т.Костенко
Г.Коробенко