ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2006 р.
№ 20/164
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Данилової Т.Б., Шаргала В.I.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного науково-дослідного інституту інформатизації та
моделювання економіки Міністерства економіки України
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 р.
у справі
№ 20/164
господарського суду
м. Києва
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі
Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Київської
міської філії
до
Державного науково-дослідного інституту інформатизації та
моделювання економіки Міністерства економіки України
про
стягнення 31 001,18 грн.
та за зустрічним
позовом
Державного науково-дослідного інституту інформатизації та
моделювання економіки Міністерства економіки України
до
Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі
Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Київської
міської філії
про
визнання недійсним договору оренди
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:
Савицький А.Д., дов. ВСК № 56247 від 09.01.2006 р;
Гудзевата Н.М., дов. № 181 від 06.11.2006 р.;
відповідача:
Стасюк В.К., дов. № 01/419 від 20.11.2006 р.;
Єгоров О.Ф., дов. № 01/420 від 20.11.2006 р.;
За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського
суду України від 05.11.2006 р. справа розглядається колегією
суддів Вищого господарського суду України у складі Кравчука
Г.А. -головуючого, суддів Данилової Т.Б. та Шаргала В.I.
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2006 р. Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком"
в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг
Київської міської філії (далі -Товариство) звернулось до
господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило
стягнути з Державного науково-дослідного інституту інформатизації
та моделювання економіки (далі -Iнститут) 31 001,18 грн.
Позовні вимоги Товариство обгрунтовувало тим, що між ним та
Iнститутом укладено договір № 547 від 05.12.2002 р., проте
Iнститут зобов'язання щодо оплати наданих за цим договором послуг
належним чином не виконує, у зв'язку з чим має відповідну
заборгованість у розмірі 29 644,05 грн., яка підлягає стягненню з
урахуванням пені у розмірі 1 357,13 грн., а всього -31 001,18 грн.
У червні 2006 р. Iнститут звернувся до господарського суду м.
Києва з зустрічною позовною заявою, у якій просив визнати
недійсним договір № 547 від 05.12.2002 р.
Зустрічні позовні вимоги Iнститут обгрунтовував тим, що
договір № 547 від 05.12.2002 р. не відповідає вимогам ст. 5 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
,
оскільки його об'єкт -канал телефонної каналізації - є нерухомим
майном, що перебуває у державній власності, у зв'язку з чим його
орендодавцем може бути Фонд державного майна України та його
регіональні відділення, а не Товариство.
Рішенням господарського суду м. Києва від 01.08.2006 р.
(суддя Палій В.В.) в порядку процесуального правонаступництва
здійснено заміну відповідача по справі -Iнституту на Державний
науково-дослідний інститут інформатизації та моделювання економіки
Міністерства економіки України (далі -Iнститут МЕУ), позовні
вимоги Товариства задоволено, а в задоволенні зустрічних позовних
вимог Iнституту МЕУ відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
26.09.2006 р. (колегія суддів: Моторний О.А., Вербицька О.В.,
Кошіль В.В.) рішення господарського суду м. Києва від 01.08.2006
р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що:
- послуга з використання місця в телефонній каналізації, яка
надається Товариством Iнституту МЕУ за договором № 547 від
05.12.2002 р., є телекомунікаційною послугою;
- Товариство є власником об'єкта договору № 547 від
05.12.2002 р., а тому як власник має право розпорядження ним;
- Iнститут МЕУ має перед Товариством заборгованість за
договором № 547 від 05.12.2002 р. у розмірі 29 644,05 грн., яка
підлягає стягненню з урахуванням пені (1 357,13 грн.) на підставі
норм ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ГК України ( 436-15 ) (436-15)
та Закону
України "Про телекомунікації" ( 1280-15 ) (1280-15)
.
Iнститут МЕУ звернувся до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою постанову Київського апеляційного
господарського суду від 26.09.2006 р., у якій просить вказану
постанову і рішення господарського суду м. Києва від 01.08.2006 р.
скасувати та направити справу на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції. Вимоги, викладені у касаційній скарзі,
Iнститут МЕУ обгрунтовує тим, що господарським судом апеляційної
інстанції не було застосовано ст. 5 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, порушено ст. ст.
4-2, 101, 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, неправильно визначено суть
правовідносин за договором № 547 від 05.12.2002 р.
Товариство не скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та відзив на касаційну скаргу Iнституту МЕУ
до Вищого господарського суду України не надіслало, що не
перешкоджає касаційному перегляду постанови апеляційного
господарського суду, яка оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю
представників сторін матеріали справи та доводи Iнституту МЕУ,
викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної
оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування
господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та
процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови,
колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та
матеріалами справи підтверджується, що:
- між Товариством та Iнститутом укладено договір № 547 від
05.12.2002 р., об'єктом якого є місце в каналі телефонної
каналізації Товариства загальною довжиною 29 120,0 м через
колодязі телефонної каналізації по території Набережне шосе т. к.
160 -13 424 м, вул. Терьохіна, 8-А -6 403 м, вул. Сагайдачного,
12 -4 467 м;
- телефонна каналізація, прокладена від АТС 417 (вул.
Оболонська, 29-А) до Набережного шосе т. к. 160 -13 424 м, вул.
Терьохіна, 8-А -6 403 м, вул. Сагайдачного, 12 - 4 467 м включена
до статутного фонду Товариства та обліковується на його балансі.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного
господарських судів про те, що Товариство є власником майна, яке є
об'єктом договору № 547 від 05.12.2002 р., у в'язку з чим відсутні
підстави для визнання вказаного договору недійсним на підставі
доводів, наведених Iнститутом МЕУ.
Факт використання об'єкту договору № 547 від 05.12.2002 р. у
період з 01.08.2004 р. по 01.09.2005 р. встановлений
господарськими судами першої і другої інстанції та Iнститутом не
оспорюється, так само як і факт нездійснення належним чином оплати
за вказаним договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння
відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не
допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною другою ст. 36 Закону України "Про телекомунікації"
( 1280-15 ) (1280-15)
встановлено, що у разі затримки плати за надані
оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі
сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у
розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в
період, за який нараховується пеня.
Розмір нарахованої на підставі частини другої ст. 36 Закону
України "Про телекомунікації" ( 1280-15 ) (1280-15)
пені за договором № 547
від 05.12.2002 р. Iнститутом МЕУ не оспорюється.
Посилання Iнституту МЕУ на те, що за договором № 547 від
05.12.2002 р. йому не надавались телекомунікаційні послуги є
необгрунтованим, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про телекомунікації"
( 1280-15 ) (1280-15)
телекомунікаційна послуга (послуга) -продукт
діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій,
спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері
телекомунікацій.
Проте, законодавство України не містить виключного переліку
послуг, які відносяться до телекомунікаційних.
Тобто Товариство (оператор) визначило послугу з використання
місця у телефонній каналізації, яка надається за договором № 547
від 05.12.2002 р., як додаткову послугу місцевого телефонного
зв'язку, спрямовану на задоволення потреб Iнституту МЕУ
(споживача) у сфері телекомунікацій.
Твердження Iнституту МЕУ про те, що до участі у справі в
порушення норм ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не було залучено
Міністерство економіки України, є також необгрунтованим, оскільки
вирішення спору по даній справі не впливає на права та обов'язки
Міністерства економіки України, так як воно не є стороною договору
№ 547 від 05.12.2002 р.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
постанова Київського апеляційного господарського суду
від 26.09.2006 р. грунтується на всебічному, повному та
об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для
вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального
права, доводи касаційної скарги Iнституту МЕУ не спростовують
висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з
чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного науково-дослідного інституту
інформатизації та моделювання економіки Міністерства економіки
України на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 26.09.2006 р. у справі № 20/164 господарського суду м Києва
залишити без задоволення, а вказану постанову -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Т.Б. Данилова
Суддя В.I. Шаргало