ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2006 р.
№ 16/329
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. -головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області, м.
Ужгород
на рішення
господарського суду Закарпатської області
від 28.09.2006р.
у справі
господарського суду Закарпатської області
за позовом
Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області, м.
Ужгород
до
відкритого акціонерного товариства "Стеатит",
смт. Перечин
про
визнання права державної власності на незавершене
будівництвом житло в смт. Перечин: один 20-ти квартирний та один
25-ти квартирний будинок
за участю представників:
позивача: Фраткіна Т.Ф. -дов. від 02.10.2006р. №19
відповідача: Лошак О.В. -дов. від 21.11.2006р. б/н
ВСТАНОВИВ:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по
Закарпатській області /далі -РВ ФДМУ по Закарпатській області/
звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ "Стеатит" про
визнання права державної власності на незавершене будівництвом
житло в м. Перечин: 20-ти та 25-ти квартирні будинки.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
28.09.2006р. зі справи № 16/329 в задоволені позову відмовлено з
посиланням на ст.ст. 71, 76, 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки
позовні вимоги погашені строком позовної давності.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, РВ ФДМУ по
Закарпатській області звернулось з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, мотивуючи скаргу тим, що судом
невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, а
саме ст.76, 79 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 264 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та просить рішення скасувати з
мотивів наведених у касаційній скарзі і постановити нове рішення
про задоволення позову.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи
наступне.
Як встановлено господарським судом 1-ї інстанції,
30.12.1993р. між сторонами у справі відповідно до Плану
приватизації, затвердженого 20.12.1993р., був укладений договір
купівлі-продажу державного майна без номера /далі -Договір/,
згідно п.1.1 якого продавець продав, а покупець купив державне
майно цілісного майнового комплексу заводу "Стеатит", який
знаходиться за адресою м. Перечин, вул. Червоноармійська, 33
Закарпатської області на земельній ділянці площею 7, 42 га. Майно
підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар,
обладнання, устаткування, та інше майно, згідно з актом оцінки
який додається до цього Договору.
Факт передачі майна підтверджується актом, підписаним
сторонами 20.04.1994р.
На підставі Договору та акту передачі 05.05.1995р. РВ ФДМУ по
Закарпатській області видало відповідачу свідоцтво про власність
на майно цілісного майнового комплексу заводу "Стеатит".
Господарським судом також встановлено, що до складу проданого
цілісного майнового комплексу включено як майно, яке підлягає
викупу, так і майно, для якого встановлено пільга і яке
передається трудовому колективу безкоштовно.
Частиною такого майна виявилось незавершене будівництвом
житло в м. Перечин: 20-ти та 25-ти квартирні будинки, які перейшли
на баланс відповідача, однак не були зареєстровані за ним на праві
власності, оскільки являються недобудованими та неприйнятими в
експлуатацію об'єктами, які відповідно до Тимчасового Положення
про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно,
затвердженого наказом Міністерства юстиції України від
07.02.2002р. № 7/5 ( z0157-02 ) (z0157-02)
, реєстрації не підлягають.
Судом також встановлено відсутність реєстрації права
власності на спірні об'єкти і за позивачем у справі та
недоведеність останнім факту невключення спірних об'єктів до
складу цілісного майнового комплексу заводу "Стеатит" та залишення
їх у державній власності.
Отже судом встановлено, що згідно Договору та акту передачі
майна відповідач отримав у власність цілісний майновий комплекс
заводу "Стеатит" вартістю 1093938 тис. крб. в тому числі і об'єкти
соціально-побутового призначення у переліку яких є незавершене
будівництвом житло в м. Перечин: 20-ти та 25-ти квартирні будинки,
яке перейшло на баланс заводу "Стеатит", оскільки відповідно до
чинного на той час законодавства не підлягало приватизації, та на
яке право власності не зареєстровано за жодною із сторін у справі,
на підставі чого суд дійшов висновку про наявність у позивача
права на визначення предмету спору до державної власності.
Разом з тим, встановивши з урахуванням приписів ст.ст.71, 76
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, що позов у даній справі заявлено поза межами
строку позовної давності, початок якого визначається з моменту
підписання сторонами акту прийому передачі, тобто з 20.04.1994р.,
місцевий господарський суд відмовив у позові на підставі ст. 80 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
за пропуском строку позовної давності.
Таким чином, місцевим господарським судом встановлені
обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким
попередній суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких
касаційна інстанція не наділена.
Твердження позивача у касаційній скарзі, що про порушення
його прав йому стало відомо в жовтні 2001р. з посиланням на
рішення господарського суду Закарпатської області від 21.04.2003р.
у справі № 3/23, яким нібито встановлено такий факт, цим же
рішенням і спростовуються, оскільки зазначене відноситься до
описової частини вказаного рішення, яка містить стислий виклад
вимог позивача, а отже не може вважатись встановленим рішенням
суду фактом у розумінні ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
і тим паче
належним доказом на підтвердження позиції позивача щодо не
пропущення ним строку позовної давності з посиланням на ст. 76 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає судове рішення
таким, що відповідає чинному законодавству України та обставинам
справи, підстави для скасування якого відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Рішення господарського суду Закарпатської області від
28.09.2006р. у справі № 16/329 залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко