ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2006 р.
№ 15/91-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
суддів :
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство 16329"
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від
13.09.2006р.
у справі
№15/91-06 господарського суду Харківської області
за позовом
ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство 16329"
до
Управління праці та соціального захисту населення Харківської
районної державної адміністрації
за участю
Харківської міжрайонної прокуратури
про
стягнення 141210,03грн.
за участю представників сторін від:
позивача: Горшеніна Ю.С. -за договором від 28.02.2006р.
відповідача: не з'явились
прокуратури: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від
14.07.2006р. (суддя Лаврова Л.С.) стягнуто з Управління праці та
соціального захисту населення Харківської районної державної
адміністрації на користь ВАТ "Харківське автотранспортне
підприємство 16329" суму 141210,03грн., державне мито в розмірі
1412,10грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу в розмірі 118грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
13.09.2006р. (судді Бухан А.I. -головуючий, Гагін М.В., Шевель
О.В.) рішення господарського суду Харківської області від
14.07.2006р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у
задоволенні позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційної інстанції, залишивши без змін рішення місцевого
господарського суду, посилаючись на порушення апеляційним судом
норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
присутнього в судовому засіданні представника позивача, дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з встановлених у даній справі обставин.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач
відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
( 796-12 ) (796-12)
здійснив перевезення пільгових категорій громадян в
Харківському районі на загальну суму 314257,10грн., що
підтверджується актами звіряння розрахунків з Управлінням праці та
соціального захисту населення. Станом на 01.01.2006р.
профінансовано 173047,07грн. Відповідно, заборгованість становить
141210,03грн.
Відповідно до підпункту "б" пункту 4 статті 89 Бюджетного
кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
компенсаційні виплати за пільговий
проїзд окремих категорій громадян належать до видатків, які
здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст
республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного
значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних
трансфертів.
Приписами статті 102 названого Кодексу встановлено, що
видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4
частини першої статті 89 цього Кодексу (в тому числі згадані
компенсаційні виплати), фінансуються за рахунок субвенцій з
Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2003 року
№256 ( 256-2003-п ) (256-2003-п)
затверджений Порядок фінансування видатків
місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних
програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з
державного бюджету, згідно з яким головними розпорядниками коштів
місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних
програм соціального захисту населення названої категорії громадян,
є ... керівники управлінь..., до компетенції яких належать питання
праці та соціального захисту населення.
З приписів вказаної норми вбачається, що саме на відповідача
покладено обов'язок по відшкодуванню спірних коштів відповідно до
положень пункту 8 зазначеного Порядку.
При цьому місцевим господарським судом встановлено, що на
виконання зазначеної вище постанови Харківська обласна державна
адміністрація видала відповідне розпорядження №221 від 11.07.2003
року, в якому обов'язки головного розпорядника грошових коштів
щодо проведення розрахунків з населенням про надання пільг
громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,
тимчасово покладено на головне управління праці та соціального
захисту населення облдержадміністрації.
31.07.2003 року Головне управління праці та соціального
захисту населення облдержадміністрації видало наказ № 84
відповідно до п.2.4 якого прийняло на себе від Головного
управління з питань надзвичайних ситуацій та захисту населення від
наслідків Чорнобильської катастрофи заборгованість станом на
01.08.2003 року. Заборгованість перед позивачем відповідач прийняв
у сумі 63,5тис.грн., про що підписаний акт приймання-передачі.
З серпня 2003 року автотранспортні підприємства самостійно
надавали звіти до управління праці та соціального захисту
населення, а в цих звітах було відображено борг, який було надбано
на момент прийняття повноважень головного розпорядника коштів
управлінням праці та соціального захисту. З урахуванням
зазначеного, місцевий господарським суд дійшов висновку, що
управління праці та соціального захисту правомірно прийняло на
себе зобов'язання по кредиторській заборгованості минулих років.
Судом першої інстанції також досліджено обставини щодо
внесення змін у функціональну класифікацію видатків бюджету, та
зроблений правильний висновок про те, що вказана обставина не
тягне за собою змін у наведеному законодавстві стосовно обов'язку
відповідача відшкодувати господарюючому суб'єкту витрати з
пільгового перевезення громадян, понесені ним у зв'язку з наданням
таких послуг.
З огляду на встановлення факту заборгованості у спірній сумі,
місцевий господарський суд дійшов цілком правильного висновку щодо
задоволення позову.
Вищевикладене не було враховано апеляційним господарським
судом, що призвело про безпідставного скасування рішення місцевого
господарського суду.
Відповідно до статті 104 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни
рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування
обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що
мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав
встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні
місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або
неправильне застосування норм матеріального чи процесуального
права.
Проте, скасовуючи рішення господарського суду Харківської
області, суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду
першої інстанції та встановлених ним обставин справи.
У оскаржуваній постанові Харківського апеляційного
господарського суду фактично не наведено обгрунтування порушення
або неправильного застосування норм матеріального чи
процесуального права судом першої інстанції, рішення якого
оскаржувалось в апеляційному порядку.
За таких обставин постанова апеляційного господарського суду
підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення місцевого
господарського суду.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п.6
ч.1 ст.111-9, 111-10, ст.111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
13.09.2006 року у справі №15/91-06 скасувати, а рішення
господарського суду Харківської області від 14.07.2006 року у
даній справі залишити без змін.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький