ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2006 р.
№ 14/122пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
суддів :
Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2006
року
у справі
№14/122пд господарського суду Донецької області
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
до
ТОВ "Агрофірма "Агропромсервіс"
третя особа
Донецька обласна державна адміністрація
про
визнання недійсним та розірвання договору оренди,
за участю представників сторін від:
позивача: не з'явились
відповідача: не з'явились
третьої особи: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від
20.07.2006р. (суддя Арсірій Р.О.), залишеним без змін постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2006р.
(судді Стойка О.В. -головуючий, Дзюба О.М., Шевкова Т.А.), в
позові про визнання договору недійсним та його розірвання
відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду і прийняти нове рішення,
посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи та
неправильне застосування норм матеріального права.
Учасники процесу не скористалися наданим процесуальним правом
на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної
інстанції.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм
матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з встановлених у даній справі обставин.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
Головою Донецької обласної державної адміністрації було прийнято
розпорядження від 01.07.2004р. №269 "Про тимчасовий порядок
надання водосховищ області та водоймищ, розташованих на території
м. Донецька, загальнодержавного значення у тимчасове користування
на умовах оренди". На підставі зазначеного Порядку відповідач
звернувся до третьої особи з клопотанням про надання йому в оренду
на 10 років Красногорівського водосховища, яке розташоване на
балці Сухий Яр, басейн ріки Осикова на території Мар'їнського
району.
Відповідно до ст.51 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є
Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.
Розпорядженням Голови облдержадміністрації від 19.01.2005р.
№18 Красногорівське водосховище загальною площею водного дзеркала
78 га, ємністю 3,14 млн.м. куб. вирішено надати у тимчасове
користування на умовах оренди терміном на 10 років відповідачу для
риборозведення.
На підставі зазначеного Розпорядження між відповідачем та
Донецькою обласною державною адміністрацією було укладено договір
№6 від 01.04.2005р., який на виконання вимог ч.7 ст.51 Водного
кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
був погоджений з державними органами
охорони навколишнього природного середовища та водного
господарства.
Позивач, вимагаючи визнати договір оренди №6 недійсним, а
також розірвати його, обгрунтовує свої вимоги тим, що між ним та
ТОВ "Лабораторія кадастру природних ресурсів, об'єктів і
територій" було укладено договір від 25.08.2003р., згідно якого
ТОВ "Лабораторія кадастру природних ресурсів, об'єктів і
територій" було зроблено наукове обгрунтування доцільності
рибогосподарської експлуатації та Режим рибогосподарської
експлуатації Красногорівського водосховища, який був отриманий
позивачем та погоджений Донецькою облдержінспекцією рибоохорони,
держуправлінням екології та природних ресурсів Донецької області
та затверджено Головрибводом раніше, ніж відповідач уклав договір
оренди на спірне водосховище, а також посилається на
невідповідність укладеного договору вимогам законодавства.
Статтею 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено підстави для
зміни або розірвання договору. Так, за змістом даної норми, зміна
або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо
інше не встановлено договором або законом. Договір може бути
змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін
у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших
випадках, встановлених договором або законом.
Як зазначено вище, позивач не є стороною договору, який
просить розірвати.
При цьому колегія зазначає, що відповідно до ст.1 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, підприємства, установи, організації, інші юридичні
особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють
підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в
установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з
встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а
також для вжиття передбачених ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(1798-12)
заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд
порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та
організацій, які звертаються до господарського суду за захистом
своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону
України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
є, зокрема, захист
гарантованих Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та законами, прав
і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення
позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а
суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб,
права і охоронювані законом інтереси яких порушені або
оспорюються.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною
підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з
необхідних умов реалізації такого права, передбаченого
вищевказаними нормами.
Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір
по суті, суд повинен встановити н аявність у особи, яка звернулася
з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного
законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити
чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено
провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на
позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення
про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених
судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення
у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право
належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити
певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з
позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного
законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує
наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і
відповідно приймає рішення про захист порушеного права або
відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та
необгрунтованість заявлених вимог.
Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених
вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку суди
дійшли висновку щодо недоведеності позивачем порушення його
суб'єктивного права укладанням спірного договору оренди. Позивач
не надав жодних доказів на підтвердження його права на
користування або розпорядження спірним об'єктом, а наукове
обгрунтування доцільності рибогосподарської експлуатації та Режим
рибогосподарської експлуатації Красногорівського водосховища, на
думку судів, не є таким документом.
З огляду на викладене, колегія погоджується з судами
попередніх інстанцій, що надання правової оцінки господарському
договору, що не стосуються прав та охоронюваних законом інтересів
позивача, та встановлення фактів за відсутності спору на право,
не є компетенцією господарських судів.
Згідно приписів частини 2 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
України ( 1798-12 ) (1798-12)
до
юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна
оцінка доказів та встановлення обставин відхилених
господарським судом при розгляді спору.
За таких обставин, переглянута у справі постанова
апеляційного господарського суду відповідає приписам чинного
законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються
непереконливими.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
20.09.2006р. у справі №14/122пд залишити без змін, а касаційну
скаргу -без задоволення.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький