ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2006 р.
№ Б-19/82-06
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Катеринчук Л.Й.
Ткаченко Н.Г.
розглянувши матеріали касаційної скарги
ТОВ "Слобожанщина"
на постанову
та ухвалу
від 21.08.2006 р. Харківського апеляційного господарського
суду
від 06.07.2006 р. господарського суду Харківської області
у справі
№ Б-19/82-06 господарського суду Харківської області
за заявою
Дергачівської МДПI Харківської області
до
ТОВ "Слобожанщина", с. Слатіне Дергачівського району
Харківської області
про
банкрутство
арбітражний керуючий
Дралін А.В.
в судовому засіданні взяв участь представник:
ініціюючого кредитора
Бажинов С.I., довір.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Харківської області від
07.06.2006 р. за заявою Дергачівської МДПI порушено провадження у
справі про банкрутство ТОВ "Слобожанщина".
Ухвалою господарського суду Харківської області від
06.07.2006 р. (суддя Міньковський С.В.) визнано безспірні грошові
вимоги ініціюючого кредитора -Дергачівської МДПI у розмірі 224
853,97 грн. та зобов'язано його подати до офіційних друкованих
органів оголошення про порушення справи про банкрутство боржника.
Крім того, введено процедуру розпорядження майном боржника та
призначено розпорядника майна боржника арбітражного керуючого
Драліна А.В.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
21.08.2006 р. (судді: Карбань I.С. -головуючий, Кравець Т.В.,
Шутенко I.А.) апеляційну скаргу ТОВ "Слобожанщина" залишено без
задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від
06.07.2006 р. -без змін.
Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, ТОВ
"Слобожанщина" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2006 р. і
ухвалу господарського суду Харківської області від 06.07.2006 р.
та припинити провадження у справі.
На думку заявника касаційної скарги, судом першої та
апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, зокрема
ст. ст. 6, 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі -Закон).
Заслухавши пояснення представника сторони, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону в підготовчому засіданні
суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін,
розглядає обгрунтованість заперечень боржника.
Основне завдання підготовчого засідання суду полягає в
з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи
відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону ознаками неплатоспроможності
боржника є: а) грошові вимоги, які повинні складати 300
мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути
безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником
протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення
строку.
В першу чергу всі зазначені умови формально оцінюються судом
при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство,
остаточна ж оцінка надається безпосередньо в підготовчому
засіданні.
Оскільки, боржник не може брати участь і подавати свої
заперечення при прийнятті судом заяви кредитора про порушення
справи про банкрутство, то такі заперечення боржника оцінюються
безпосередньо в підготовчому засіданні.
Виходячи з того, що ухвала про порушення справи про
банкрутство не підлягає оскарженню, Закон надає можливість
оскаржити правомірність порушення справи про банкрутство боржника
лише за результатами підготовчого засідання суду.
Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону встановлено, що безспірними
вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані
боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими
документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до
законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Отже, за Законом факт безспірності вимог кредитора виникає з
моменту, коли грошові вимоги кредитора підтверджуються
документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється
списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.
Таким чином, з цього моменту грошові вимоги переходять в
категорію безспірних.
При цьому, відповідно до приписів Закону такі вимоги повинні
бути не виконані боржником протягом трьох місяців.
Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в
безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то
порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття
виконавчого провадження державною виконавчою службою.
Відповідно, і встановлений Законом трьохмісячний строк
починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до
виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого
провадження.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд
України, зокрема в своїй постанові від 17.10.2006 р. у справі №
3/157.
Під час розгляду справи в підготовчому засіданні судом першої
інстанції встановлено, що безспірними є грошові вимогами
ініціюючого кредитора до боржника у розмірі 224 853,97 грн., що
складаються з 40 141,57 грн. фіксованого сільськогосподарського
податку, 23 497,00 грн. податку на додану вартість, 161 215,40
грн. прибуткового податку з громадян.
При цьому, грошові вимоги у розмірі 161 215,40 грн.
грунтуються на рішенні господарського суду Харківської області від
19.01.2006 р. у справі № 03/498-05, яке набрало законної сили.
Як зазначає суд апеляційної інстанції та вказує боржник у
справі, назване рішення переглядалось в апеляційному порядку та
лише постановою Харківського апеляційного господарського суду від
19.04.2006 р. воно було залишено без змін.
Відповідно, вказане рішення набрало законної сили саме
19.04.2006 р.
В той же час, з заявою про порушення справи про банкрутство
ініціюючий кредитор звернувся 06.06.2006 р., тобто менше ніж через
2 місяця з дня вступу рішення в законну силу.
Отже, незалежно від відкриття виконавчого провадження, навіть
з дня набрання рішення суду законної сили минуло менше 2 місяців.
Таким чином, ініціюючим кредитором не витриманий встановлений
Законом трьохмісячний строк невиконання боржником грошових вимог у
розмірі 161 215,40 грн. прибуткового податку з громадян.
Втім, загальний розмір інших вимог ініціюючого кредитора
менший трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, що не дає
підстави для порушення справи про банкрутство.
Крім того, для органів державної податкової служби, що
ініціюють порушення справи про банкрутство, крім основних доказів
безспірності грошових вимог, передбачених частинами 7, 8 ст. 7
Закону, встановлений спеціальний обов'язок подання додаткових
документів, які підтверджують неплатоспроможність боржника.
Положеннями ч. 10 ст. 7 Закону передбачено, що до заяви
кредитора - органу чи інших державних органів, які здійснюють
контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і
зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до
отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому
законодавством порядку.
Таким чином, при порушенні провадження у справі про
банкрутство органи державної податкової служби повинні надати суду
докази вжиття заходів з погашення заборгованості боржника перед
бюджетами та/або державними цільовими фондами відповідно до Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від
21 грудня 2000 року N 2181-III (далі -Закон № 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
).
Згідно з підп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
джерелами погашення податкового боргу платника
податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими
документами, є будь-які активи платника податків (його філій,
відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням
обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.
Як вбачається з матеріалів справи, судами не досліджено
вжиття ініціюючим кредитором заходів щодо погашення податкового
боргу, передбачених Законом № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Також, з матеріалів справи вбачається, що під час
позапланової документальної перевірки Дергачівської МДПI платника
податків - ТОВ "Слобожанщина" встановлено, що останній займається
вирощуванням зернових та овочевих культур, а також м'ясним та
молочним скотарством (а.с. № 23 том I).
Враховуючи зазначене та з огляду на те, що ТОВ "Слобожанщина"
є платником фіксованого сільськогосподарського податку, суду
першої інстанції необхідно було дослідити чи не є боржник
фермерським господарством.
Вказані обставини мають істотне значення для розгляду справи,
оскільки провадження у справі про банкрутство фермерського
господарства повинно здійснюватися з урахуванням особливостей,
встановлених ст. 50 Закону.
Вищенаведене в сукупності свідчить про неповне дослідження
судами всіх обставин справи.
На підставі цього ухвалу підготовчого засідання суду першої
інстанції та постанову суду апеляційної інстанції про залишення її
без змін не можна визнати законними та обгрунтованими, тому вони
підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене
та розглянути справи відповідно до вимог чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 1, 6, 7, 11 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ТОВ "Слобожанщина" задовольнити частково.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 21.08.2006 р. та ухвалу господарського суду Харківської
області від 06.07.2006 р. у справі № Б-19/82-06 скасувати.
3. Справу № Б-19/82-06 передати на новий розгляд до
господарського суду Харківської області на стадію підготовчого
засідання суду.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді Л.Й. Катеринчук
Н.Г. Ткаченко