ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2006 р.
№ 9/157
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий
Невдашенко Л.П.
Суддів
Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства "Фитилек" по газифікації
на постанову
від 18.09.2006 року Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 9/157 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
Товариства "Фитилек" по газифікації
до
Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації "Дніпропетровськгаз" в особі Новомосковського
управління по
експлуатації газового господарства
про
зобов'язання укласти договір
за участю представників сторін:
позивача
не з'явились,
відповідача
не з'явились,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
06.06.2006 року у справі № 9/157 (суддя: Подобєд I.М.), залишеним
без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 18.09.2006 року (судді: Науменко I.М., Білецька Л.М.,
Голяшкін О.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій, посилаючись на те, що судами порушено норми
матеріального та процесуального права, просить скасувати
оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку
встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність
застосування судом норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з
наступного.
Як встановили господарські суди попередніх інстанцій та
підтверджується матеріалами справи, 17.07.2002 року позивач
передав по акту приймання-передачі основних і оборотних фондів ВАТ
по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" в особі
Новомосковського управління по експлуатації газового господарства
газопровід, який збудовано вздовж вул. Партизанська, пров.
Партизанський, пров. Піщаний, пров. Кар'єрний, пров. Заливний,
вул. Технікумівська.
28 листопада 2005 року супровідним листом № 66 позивач
направив відповідачу проект договору про передачу основних та
оборотних засобів -трубопроводу.
Відповідач листом № 11/2-1434 від 05.12.2005 року повідомив
позивача про недоцільність укладення такого договору.
В силу вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини на
які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Зважаючи на викладене та на те, що сторони не надали
примірник проекту договору щодо якого виник спір, господарські
суди прийшли до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Однак, суди фактично ухилились від повного та всебічного
розгляду обставин справи та вирішення господарського спору по
суті. Зокрема, в порушення вимог процесуального законодавства суди
не здійснили всебічний, повний та об'єктивний розгляд обставин
справи, а також не з'ясували дійсні права та обов'язки сторін, а
лише пославшись на відсутність в матеріалах справи проекту
договору відмовили у позові.
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 38 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
якщо подані сторонами
докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати
від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди у
порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не здійснили всебічний, повний і об'єктивний
розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Враховуючи наведене, фактично попередні судові інстанції
вирішили спір без встановлення обставин справи, причин виникнення
спору, не зазначили докази, на підставі яких прийнято рішення,
усунулись від оцінки правовідносин сторін, пославшись лише на
відсутність певних документів та на норми права, які на думку суду
регламентують поведінку позивача.
За таких обставин, визнати прийняті у справі судові рішення
законними та обгрунтованими не можна, а тому вони підлягають
скасуванню з направленням справи на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
06.06.2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 18.09.2006 року у справі № 9/157
скасувати, а матеріали справи передати суду першої інстанції для
нового розгляду.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська