ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2006 р.
№ 7/991
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. -головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
Акціонерного товариства закритого типу Акціонерної страхової
компанії "АСКО-Медсервіс", м. Київ
на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від
20.09.2006р.
у справі
господарського суду Хмельницької області
за позовом
Акціонерного товариства закритого типу Акціонерної страхової
компанії "АСКО-Медсервіс", м. Київ
до
Сільськогосподарського кооперативу "Мартинівський", с.
Мартинівка Старокостянтинівського району Хмельницької області
про
стягнення 42 438, 45 грн. збитків
за участю представників:
позивача: Мицько Н.М. -дов. від 04.05.2006р. №32/05
відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство закритого типу Акціонерної страхової
компанії "АСКО-Медсервіс" (далі -АТЗТ АСК "АСКО-Медсервіс")
звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовною
заявою до Сільськогосподарського кооперативу "Мартинівський"
(далі -СК "Мартинівський") про стягнення 42438,45грн. збитків в
порядку регресу.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від
31.08.2005р. у справі №7/991, залишеним без змін постановою
Житомирського апеляційного господарського суду від 20.09.2006р. у
даній справі, в позові відмовлено повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що матеріали справи не містять
доказів на підтвердження виникнення дорожньо-транспортної пригоди
в результаті неправомірних дій та з вини відповідача.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою у даній
справі, АТЗТ АСК "АСКО-Медсервіс" звернулось з касаційною скаргою
до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та
постанову скасувати, а позовні вимоги задовольнити в повному
обсязі, мотивуючи скаргу тим, що вказана постанова прийнята з
порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст. 4, 4-2, 33,
35, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, проігноровано роз'яснення ВАСУ від
10.12.96 р. №02-5/422 "Про судове рішення" що призвело до
порушення судом норм матеріального права, а саме ст.ст. 1166,
1172, 1187-1188, 1191 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідач не реалізував процесуальне право на участь у
судовому засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи
наступне.
Як встановлено господарським судом першої та апеляційної
інстанцій, 18.04.2003р. між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз
України" (Страхувальник) та АТЗТ АСК "АСКО-Медсервіс" (Страховик)
був укладений генеральний договір № С00187К/11-537 страхування
автомобільного транспорту та додаткова угода №1-КГТ/С00187К від
08.09.2003р., якою визначено, що позивач є страховиком легкового
автомобіля "Ауді А-6" державний номер 382-70 КА. Страхова сума
становить 24837,93 грн.
10.10.2003р. в результаті зіткнення автомобіля Ауді-А6
(державний номер 644-25КН), власником якого є ДК "Укртрансгаз" НАК
"Нафтогаз України" з автомобілем ЗIЛ-130 (державний номер 92-31
ХМО) під керуванням Мельника М.О., власником якого є СК
"Мартинівський", сталася дорожньо-транспортна пригода, яка згідно
п.4.1 Договору є страховим випадком.
Відповідно до п.7.2 Договору, додаткової угоди та страхового
акту №2109 від 06.02.2004р. позивач 01.03.04р. сплатив ДК
"Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", філії УМГ "Київтрансгаз"
24713, 74 грн. страхового відшкодування після чого звернувся до
суду з позовом про стягнення з СК "Мартинівський" збитків в
порядку регресу.
Таким чином правовідносини сторін у справі врегульовані ст.
993 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 27 Закону України "Про
страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
згідно яких до страховика, який виплатив
страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах
фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або
інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи,
відповідальної за завдання збитків.
Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить, що для
задоволення регресних вимог по стягненню збитків спричинених
сплатою страхового відшкодування за договором майнового
страхування необхідна наявність двох умов, а саме наявність права
вимоги та наявність особи відповідальної за завдання збитків
(винної особи).
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Чуднівського РВ
УМВС України в Житомирській області від 18.09.2003р. відмовлено в
порушенні кримінальної справи за фактом дорожньо-транспортної
пригоди, яка мала місце 10.10.2003р., за відсутністю складу
злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Як вбачається з мотивувальної частини постанови, під час
технічного дослідження встановлено, що зіткнення автомобіля
ЗIЛ-130 з автомобілем АУДI-А6 сталося внаслідок технічної
несправності лампи дально-ближнього світла лівої фари автомобіля
ЗIЛ-130.
Згідно експертної довідки №121 науково-дослідного
експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Житомирській
області від 10.12.2003р. на момент проведення експертного
дослідження лампа ближнього-дальнього світла "12V75/75W", що була
встановлена на автомобілі ЗIЛ-130 р.н. 92-31 ХМО знаходиться в
технічно несправному та непрацездатному стані. Відповісти на
запитання, в якому стані вона знаходилась на момент ДТП, не є
можливим.
Отже, висновок наведений у постанові Чуднівського РВ УМВС
України в Житомирській області від 18.09.2003 року про відмову в
порушенні кримінальної справи, як вірно встановлено господарським
судом першої та апеляційної інстанцій, суперечить висновку
експерта від 10.12.2003р. №121, а тому з урахуванням наведеного та
хронологічної невідповідності дати винесення постанови по
відношенню до дати ДТП, зазначена постанова обгрунтовано не
прийнята судом, як належний доказ по справі.
До того ж, ухвалою господарського суду Хмельницької області
від 25.06.2005р. було призначено автотехнічну експертизу на
вирішення якої поставлено ряд питань, відповідей на які у висновку
експерта від 08.08.05р. №375 не міститься, оскільки транспортні
засоби не були надані для дослідження.
З огляду на зазначене, як вірно встановлено господарським
судом, неможливо зробити висновок про те, що лампа "125 V 75/75
W", яка була встановлена в автомобілі ЗIЛ-130 та на момент
експертного дослідження була в несправному стані, знаходиться в
причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди
10.10.2003р.
Таким чином, господарськими судами попередніх інстанцій
встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які б
свідчили про те, що дорожньо-транспортна пригода виникла в
результаті неправомірних дій та з вини відповідача, оскільки
протокол про порушення Правил дорожнього руху відносно учасника
ДТП Мельника М.О., який керував автомобілем ЗIЛ 130, не складався,
до адміністративної чи кримінальної відповідальності останній не
притягувався, з огляду на що висновки господарських судів 1-ї та
2-ї інстанцій щодо відмови в позові колегія визнає правильними.
З урахуванням наведеного колегія суду вважає, що
господарськими судами попередніх інстанцій встановлені обставини
справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередні суди
дали належну оцінку правом переоцінки яких касаційна інстанція не
наділена, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно
застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини
сторін, і як наслідок прийняті судами рішення та постанова
відповідають положенням ст.ст. 84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України
від 29.12.1976 р. N 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
.
Твердження заявника касаційної скарги про порушення і
неправильне застосування місцевим та апеляційним господарським
судом норм матеріального і процесуального права не знайшли свого
підтвердження під час касаційного перегляду справи, в зв'язку з
чим підстав для скасування законних та обгрунтованих судових актів
колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
20.09.2006р. у справі № 7/991 залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко