ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.12.2006 Справа N 5/627-5/628-12/318
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.02.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації "Полтавагаз"
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 17.08.2006 року
у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління
"Полтаванафтогаз"
до
- Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації "Полтавагаз"
треті особи:
- Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
- Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України",
- Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України"
про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2005 року позивач звернувся до господарського суду
Полтавської області з позовною заявою до відповідача про стягнення
заборгованості в сумі 1206937,80 грн. у зв'язку з неналежним
виконанням зобов'язання за договором N 769-01-тр від
21.09.2001 року з оплати за транспортування природного газу в
період з жовтня 2001 року по грудень 2002 року.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач
уточнив заявлені вимоги і просив стягнути з відповідача
заборгованість в сумі 1377464,07 грн., інфляційні суми
82647,85 грн., 3% річних у сумі 20152,49 грн. і пеню в сумі
127632,42 грн.
У листопаді 2005 року позивач звернувся до господарського
суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача про
стягнення заборгованості в сумі 673315,08 грн. у зв'язку з
неналежним виконанням зобов'язання за договором від
04.12.2002 року N 1308-02-Г з оплати за транспортування природного
разу протягом 2003 року.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач
уточнив заявлені вимоги і просив стягнути з відповідача
заборгованість в сумі 673315,08 грн., інфляційні суми
40398,89 грн., 3% річних у сумі 9850,69 грн. і пеню в сумі
62387,71 грн.
У листопаді 2005 року позивач звернувся до господарського
суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача про
стягнення заборгованості в сумі 702080,51 грн. у зв'язку з
неналежним виконанням зобов'язання за договорами від
30.04.2004 року N 5/140/04/г/63-г та N 5/141/04/Г/64-Г з оплати за
транспортування природного газу протягом 2004 року.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач
уточнив заявлені вимоги і просив стягнути з відповідача
заборгованість в сумі 702080,51 грн., інфляційні суми
42124,83 грн., 3% річних у сумі 10271,53 грн. і пеню в сумі
65053,05 грн.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від
29.05.2006 року справи за зазначеними позовними заявами були
об'єднані в одне провадження.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
08.06.2006 року позови задоволені частково і стягнуто з
відповідача на користь позивача заборгованість в сумі
2752859,66 грн., інфляційні суми 165171,57 грн., 3% річних у сумі
40727,57 грн., і пеню в сумі 255373,44 грн., а в решті позову
відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 17.08.2006 року зазначене рішення суду
першої інстанції залишене без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено і
неправильно застосовано норми матеріального та процесуального
права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та прийняти
нове рішення.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що оскаржені
судові рішення відповідають вимогам закону, і тому просить
залишити їх без змін.
Відзиви на касаційну скаргу від третіх осіб до суду не
надходили.
Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи
ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз
України", дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї,
перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було
укладено договір N 769-01-тр від 21.09.2001 року, за умовами якого
позивач зобов'язався транспортувати відповідачу природний газ
протягом 2001 року, а відповідач зобов'язався прийняти газ та
оплатити за надані транспортні послуги.
08.10.2001 року сторони підписали до зазначеного договору
протокол розбіжностей, в якому кожна із сторін виклала умови в
своїй редакції.
Додатковою угодою N 1 від 02.01.2002 року сторони продовжили
дію вказаного договору до 31.12.2002 року.
04.12.2002 року між сторонами було укладено договір
N 1308-02-Г за умовами якого позивач зобов'язався транспортувати
відповідачу протягом 2003 року природний газ, а відповідач
зобов'язався прийняти газ та оплатити за надані транспортні
послуги.
До зазначеного договору сторонами було підписано розбіжності
від 03.01.2003 року, в яких кожна сторона виклала свою редакцію.
Додатковою угодою N 1 від 03.02.2003 року до вказаного
договору сторони узгодили, що з 01.01.2003 року по 01.02.2003 року
відповідач оплачує вартість послуг з транспортування газу із
розрахунку 14,70 грн. за 1000 куб. м. природного газу, а з
01.02.2003 року відповідач оплачує вартість транспортних послуг з
транспортування газу із розрахунку 5,10 грн. за 1000 куб. м.
природного газу.
30.04.2004 року між сторонами було укладено договір
N 5/140/04/Г/63-Г, за умовами якого позивач зобов'язався надати
послуги з транспортування природного газу протягом 2004 року
відповідачу на потреби населення, а відповідач зобов'язався
прийняти та оплатити за надані транспортні послуги.
За протоколом розбіжностей до зазначеного договору від
24.05.2004 року кожна сторона виклала умови в своїй редакції.
30.04.2004 року сторони уклали договір N 5/141/04/Г/64-Г, за
умовами якого позивач зобов'язався транспортувати природний газ
відповідача для його власних потреб і виробничо-технологічних
витрат протягом 2004 року, а відповідач зобов'язався прийняти та
оплатити надані транспортні послуги.
За протоколом розбіжностей до зазначеного договору від
24.05.2004 року кожна сторона виклала умови в своїй редакції.
Предметом даного судового розгляду є позовні вимоги про
стягнення з відповідача заборгованості, інфляційних сум, 3% річних
і пені у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за
договорами N 769-01-гр від 21.09.2001 року, N 1308-02-г від
04.12.2002 року, N 5/140/04/Г/63-Г від 30.04.2004 року та
N 5/141/04/Г/64-Г від 30.04.2004 року з оплати за надані послуги з
транспортування природного газу.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року N 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені
судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну
оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд
виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи
одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Прийняті у даній справі судові рішення цим вимогам не
відповідають.
Так, судами попередніх інстанцій не було з'ясовано та
встановлено обставин, пов'язаних з періодом часу протягом якого
виникла у відповідача заборгованість за кожним окремо взятим
договором, що є підставою позову, та не було перевірено
обгрунтування розрахунків розміру заявлених вимог відповідно до
умов договорів з урахуванням здійсненних відповідачем розрахунків
і не наведено в судових рішеннях розрахунків з яких виходив суд,
задовольняючи грошові вимоги.
Згідно ст. 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договір вважається
укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках
формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Статтею 638 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що договір є
укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх
істотних умов договору.
Статтею 180 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо
між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто
згоди щодо усіх його істотних умов.
Проте, суди на зазначені вимоги норм матеріального права
уваги не звернули та обгрунтували прийняті рішення умовами
підписаних сторонами протоколів розбіжностей до договорів, які є
підставою позовних вимог, не з'ясувавши обставин, пов'язаних з
узгодженням сторонами цих розбіжностей, і не навівши цим
обставинам правової оцінки.
Разом з цим, судам слід було мати на увазі, що у разі
нарахування інфляційних на суму боргу та 3% річних у період
чинності ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, Прикінцевими положеннями Закону
України "Про внесення зміни до статті 214 ЦК УРСР" від
08.10.1999 року N 1136-XIV ( 1136-14 ) (1136-14)
, яким зазначена стаття
викладена в новій редакції, передбачено, що цей Закон не
поширюється на прововідносини, що виникають з прострочення
виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням
комунальних послуг.
Водночас, судам, вирішуючи спір щодо вимог про стягнення з
відповідача пені, слід було врахувати положення Закону України
"Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за
житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від
20.02.2003 року N 554-IV ( 554-15 ) (554-15)
, статтею 1 якого передбачено,
що заборгованість з квартирної плати за комунальні послуги
(водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення,
електроенергію, вивезення побутового сміття та різних нечистот)
наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир,
яка склалася на дату набрання чинності цим законом перед
надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на
термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів
громадян на дату реструктуризації. Статтею 5 цього Закону
встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не
нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їхню
заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших
матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.
Отже, висновки судів в порушення вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
грунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи,
що мають істотне значення для правильного застосування норм
матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати
законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати
наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 17.08.2006 року та рішення господарського суду
Полтавської області від 08.06.2006 року скасувати, і справу
N 5/627-5/628-12/318 передати на новий розгляд до суду першої
інстанції в іншому складі.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П.Гончарук