ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2006 р.
№ 2/460
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Тауер"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду
від 04.10.2006
у справі
господарського суду міста Києва
за позовом
Фонду державного майна України
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Тауер"
про
розірвання договору купівлі-продажу та повернення об'єкта
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
Шрамко А.В. -дов. № 613 від 30.12.2005
від відповідача:
Бондар А.В. -дов. № 5 від 30.08.2006
ВСТАНОВИВ:
Справа розглядалася неодноразово. При новому розгляді даної
справи постановою від 04.10.2006 Київського апеляційного
господарського суду рішення від 01.11.2005 господарського суду
міста Києва скасовано. Позовні вимоги Фонду державного майна
України задоволено. Розірвано договір купівлі-продажу від
24.07.2002 № 31-КПНБ об'єкта незавершеного
будівництва -виробничо-лабораторний корпус ВАТ "Український
конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва",
укладений між Фондом державного майна України та ТОВ "Тауер", який
знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Польова, 24. Зобов'язано ТОВ
"Тауер" повернути об'єкт незавершеного будівництва -
виробничо-лабораторний корпус ВАТ "Український
конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва",
який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Польова, 24 у власність
держави в особі Фонду державного майна.
Постанова мотивована тим, що ст. 27 Закону України "Про
приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
передбачено, що
власники приватизованих об'єктів мають пріоритетне право на
довгострокову оренду (на строк не менше десяти років) займаних
ними земельних ділянок з наступним викупом цих ділянок відповідно
до законодавства України, якщо на це немає прямої заборони
Кабінету Міністрів України або відповідної місцевої ради. Місцева
рада зобов'язана у місячний строк з моменту реєстрації
приватизованого об'єкта переоформити договір оренди на
користування землею. Таким чином, земельна ділянка знаходилась в
оренді у ВАТ "Київський завод зварювального виробництва"
відповідно до договору оренди земельної ділянки від 22.08.2002,
укладеного відповідно до рішення Київської міської ради від
08.11.2001 за № 86/1520.
Щодо невиконання відповідачем договору купівлі-продажу
об'єкта незавершеного будівництва від 24.07.2002, то воно
здійснено з вини відповідача тривалий час не виконував ніяких дій
щодо його зобов'язань, передбачених п. 5.3.1, 5.3.2 та 5.3.3, що
призвело до порушення умов договору, які тягнуть наслідки
передбачені ст. 611 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, а
саме -розірвання договору.
Не погоджуючись з постановою ТОВ "Тауер" звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою і просить її
скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми
матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 612, 613
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 116, 118, 123, 124
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, ст. 16 Закону України "Про
оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, ст. 8 Закону України "Про особливості
приватизації об'єктів незавершеного будівництва" ( 1953-14 ) (1953-14)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарськими судами встановлено, що Фонд державного майна
України та ТОВ "Тауер" 24.07.2002 уклали договір купівлі-продажу
№31-КПНБ об'єкта незавершеного будівництва -
Виробничо-лабораторний корпус ВАТ "Український
конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва",
який знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Польова, 24.
Пунктами 5.3.1., 5.3.2 та 5.3.3. договору, відповідач
зобов'язався добудувати придбаний об'єкт протягом двох років,
створити на базі об'єкта приватизації сучасний торговий центр на
150 робочих місць та здійснити заходи щодо збереження
навколишнього середовища, забезпечити дотримання санітарних та
екологічних норм під час добудови та експлуатації об'єкта
приватизації.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного
законодавства.
Позивачем на підставі ст.27 Закону України "Про приватизацію
державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
, 30.09.2004 здійснена поточна
перевірка виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу
об'єкта, за результатами якої складений акт перевірки, яким
встановлено невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань,
передбачених п.п. 5.3.1., 5.3.2. та 5.3.3. договору.
Згідно ст.611 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
у разі
порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені
договором або законом, зокрема розірвання договору.
Відповідно до п.п. 7.2. та 11.3. договору купівлі-продажу №
31-КПНБ, та п.5.ст.27 Закону України "Про приватизацію державного
майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
, на вимогу однієї із сторін договір
купівлі-продажу державного майна може бути розірваний або визнаний
недійсним за рішенням суду у разі невиконання іншою стороною
зобов'язань, передбачених договором у визначені строки.
У відповідності до п.9 ст. 27 Закону України "Про
приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
, у разі розірвання
договору купівлі-продажу державного майна за рішенням суду у
зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань, об'єкт
приватизації підлягає поверненню у державну власність.
Київський апеляційний господарський суд встановив, що об'єкт
незавершеного будівництва Виробничо-лабораторний корпус ВАТ
"Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального
виробництва", який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Польова,
24, на підставі договору купівлі-продажу від 24.07.2002 № 31-КПНБ
був переданий відповідачу за актом від 17.09.2002 № 282.
Згідно до п.3 ст.27 Закону України "Про приватизацію
державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
, власники приватизованих об'єктів
мають приоритетне право на довгострокову оренду займаних ними
земельних ділянок з наступним викупом цих ділянок відповідно до
законодавства України, якщо на це немає прямої заборони Кабінету
міністрів України або відповідної місцевої ради. Місцева рада
зобов'язана у місячний строк з моменту реєстрації приватизованого
об'єкту переоформити договір оренди на користування землею.
У відповідності до ч.5 ст. 116 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
надання у користування земельної ділянки, що перебуває
у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення
(викупу) її в порядку, передбаченого цим кодексом.
Згідно ч.2 ст. 149 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
вилучення земельних ділянок провадиться за згодою
землекористувачів за рішенням органів місцевого самоврядування.
Київським апеляційним господарським судом встановлено, що в
серпні 2002 відповідач звернувся з листом до ВАТ "Київський завод
зварювального виробництва" про надання згоди на вилучення
земельної ділянки, яка перебувала під об'єктом приватизації і
тільки 11.10.2004 він отримав таку згоду від ВАТ "Київський завод
зварювального виробництва".
01.09.2004, тобто після сплину строку, відведеного договором
для здійснення відповідачем своїх зобов'язань, відповідач
звернувся до позивача посприяти в переоформленні документів на
право користування земельною ділянкою.
Господарський суд апеляційної інстанції обгрунтовано дійшов
висновку, що невиконання зобов'язань за договором купівлі-продажу
об'єкта незавершеного будівництва здійснено з вини відповідача,
який тривалий час не виконував ніяких дій щодо його зобов'язань,
передбачених п. 5.3.1, 5.3.2 та 5.3.3., що призвело до порушення
умов договору, які тягнуть наслідки передбачені ст. 611 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, а саме -розірвання договору. В даному
випадку, укладений між сторонами договір містить в собі чітко
зазначене зобов'язання відповідача щодо виконання будівельних
робіт та строк виконання цього зобов'язання. Спірний договір не
містить в собі ніяких посилань на те, що дворічний строк повинен
розраховуватися з моменту переоформлення на відповідача прав
забудовника.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Київським
апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка
обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п.1 ст. 111-9,
ст.111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 04.10.2006 Київського апеляційного
господарського суду зі справи № 2/460 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко