ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2006 р.
№ 2-24/428.2-05 (2-2/3313.2-04, 2-17/1676.1-03, 2-18/4166-01)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.(головуючого),
Вовка I.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Санаторію "Прикордонник" (вч1487) Держприкордонслужби України на
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
27.07.2006 року у справі №2-24/428.2-2005 за позовом Фірми
"Микола" до Санаторію "Прикордонник" (вч1487) Держприкордонслужби
України про стягнення суми,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2005 року стягувач звернувся до господарського суду
Автономної Республіки Крим із заявою про видачу наказу або його
дублікату на виконання рішення арбітражного суду Автономної
Республіки Крим від 28.05.2001 року, посилаючись на те, що виданий
наказ від 30.04.2002 року на виконання зазначеного судового
рішення було повернуто державною виконавчою службою до суду.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції стягувач
уточнив вимоги та просив видати наказ у зв'язку з набранням
законної сили рішенням арбітражного суду Автономної Республіки
Крим від 28.05.2001 року після прийняття постанови
Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.04.2005
року, якою ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим
від 22.02.2005 року щодо перегляду рішення арбітражного суду
Автономної Республіки Крим від 28.05.2001 року за нововиявленими
обставинами скасовано та подання прокурора про перегляд
зазначеного судового рішення за нововиявленими обставинами
залишено без розгляду.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від
22.06.2006 року задоволено заяву Фірми "Микола" про видачу наказу
та видано наказ на виконання рішення арбітражного суду Автономної
Республіки Крим від 28.05.2001 року.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 27.07.2006 року зазначена ухвала суду першої інстанції
залишена без змін.
У касаційній скарзі боржник вважає, що судом порушено норми
матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним
постанову скасувати та справу передати на новий розгляд до
місцевого господарського суду.
У відзиві на касаційну скаргу стягувач вважає, що оскаржені
судові рішення прийняті у відповідності до вимог чинного
законодавства, і тому просить залишити їх без змін, а касаційну
скаргу -без задоволення.
Заслухавши пояснення представника боржника, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву до неї, перевіривши матеріали справи
і оскаржені в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням арбітражного
суду Автономної Республіки Крим від 28.05.2001 року, яке набрало
законної сили, стягнуто з боржника на користь стягувача інфляційні
суми 61549,14 грн., 3% річних у сумі 7527,56 грн. і пеню в сумі
15055,11 грн. та судові витрати.
На виконання зазначеного судового рішення 28.05.2001 року
арбітражним судом Автономної Республіки Крим було видано наказ.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від
30.04.2002 року визнано таким, що втратив чинність наказ суду від
28.05.2001 року та у зв'язку з неправильним зазначенням рахунку
боржника в порядку ст.89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
виправлено
рішення суду від 28.05.2001 року і вказано про видачу наказу.
30.04.2002 року на виконання рішення арбітражного суду
Автономної Республіки Крим від 28.05.2001 року видано наказ.
Постановою державної виконавчої служби від 20.05.2002 року
було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу
господарського суду від 30.04.2002 року.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
08.08.2003 року за поданням заступника прокурора АРК про перегляд
судового рішення за нововиявленими обставинами рішення
арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 28.05.2001 року
скасовано та в позові відмовлено.
Постановою державної виконавчої служби від 14.08.2003 року
виконавче провадження з виконання наказу господарського суду від
30.04.2002 року закінчено у зв'язку із скасуванням судового
рішення на виконання якого було видано наказ і 14.08.2003 року цей
наказ державною виконавчою службою повернуто до господарського
суду Автономної Республіки Крим.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2003
року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
08.08.2003 року скасовано з передачею справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від
22.02.2005 року в поданні заступника прокурора Автономної
Республіки Крим про перегляд рішення арбітражного суду Автономної
Республіки Крим від 28.05.2001 року відмовлено, та зазначене
судове рішення залишене без змін.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 28.04.2005 року зазначена ухвала суду першої інстанції
скасована, а подання заступника прокурора АРК про перегляд рішення
арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 28.05.2001 року
за нововиявленими обставинами залишено без розгляду.
Згідно листа відділу державної виконавчої служби Ялтинського
міського управління юстиції наказ господарського суду від
30.04.2002 року № 2-18/4166-01 було повернуто державною виконавчою
службою до господарського суду Автономної Республіки Крим у
зв'язку із закінченням виконавчого провадження та повторно цей
наказ на виконання не надходив, оскільки був втрачений під час
пересилки.
Ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлено, що
основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ч. 1 ст.116 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
виконання
рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним
наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві
або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної
сили.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення арбітражного суду
Автономної Республіки Кримвід 28.05.2001 року після його
скасування набрало законної чинності лише 28.04.2005 року, тобто
після прийняття постанови Севастопольським апеляційним
господарським судом.
Згідно з вимогами Закону України від 10.07.2003 року №1095-IУ
( 1095-15 ) (1095-15)
, який набрав чинності з 28.08.2003 року, п.2 ч.1ст.21
Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
виключено, і
з цього часу накази господарських судів можуть бути пред'явлені до
виконання за п.1 ч.1та п.2 ч.2 ст.21 цього Закону протягом трьох
років з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
За таких обставин справи, суд першої інстанції дійшов
правильного висновку, з яким погодився і суд апеляційної
інстанції, про наявність правових підстав для задоволення заяви
стягувача про видачу наказу на виконання судового рішення й
обгрунтовано задовольнив заяву про видачу наказу на виконання
рішення господарського суду.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Отже, оскаржені судові рішення відповідають матеріалам справи
та вимогам закону, і тому підлягають залишенню без змін, а
касаційна скарга - без задоволення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Санаторію "Прикордонник" (вч1487)
Держприкордонслужби України залишити без задоволення, а постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.07.2006
року - без змін.
Головуючий В.Перепічай
Судді: I.Вовк
П.Гончарук