ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2006 р.
№ 43/78
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т. Б.-головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.I.
за участю представників:
позивача
ОСОБА_2. -довіреність від 22.03.2006 р.
відповідача
Губанов С.В.-довіреність від 30.11.2006 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
на постанову
від 03.07.2006 Донецького апеляційного господарського суду
у справі
№ 43/78 господарського суду Донецької області
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Фрейт
Карго"
про
стягнення 5016 грн.
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до
господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "Дженерал
Фрейт Карго" про стягнення заборгованості в сумі 5016 грн., а
також стягнення судових витрат у сумі 2000 грн. за послуги
адвоката.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що за умовами
договору вартість перевезення вантажу до кінцевого пункту складає
6726,00 грн. Вантаж позивачем було доставлено та передано митному
декларанту, однак оскільки розмитнення не здійснено у встановлений
договором строк, вантаж було вивантажено та розміщено на митному
складі. ТОВ "Дженерал Фрейт Карго" не заперечувало стосовно
здійснення подальшого перевезення вантажу самостійно, а тому
позивачем, на його думку, було виконано умови договору. Розмір
провізної плати було зменшено на суму 1710 грн., що становить
вартість перевезення вантажу до кінцевого пункту, у зв'язку з чим
виставлено рахунок № НОМЕР_1 на суму 5016 грн. на оплату послуг
за перевезення вантажу. Проте, ТОВ "Дженерал Фрейт Карго"
зобов'язання зі сплати транспортних послуг не виконано, рахунок не
сплачено.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається, зокрема, на
статтю 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, статті 526,
916 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
У відзиві на позовну заяву, ТОВ "Дженерал Фрейт Карго"
посилається на необгрунтованість позовних вимог, оскільки
позивачем не виконані умови договору. Позивач прийняв на себе
зобов'язання з перевезення вантажу від місця завантаження до місця
вивантаження, однак без запиту інструкцій відправника або
експедитора про подальші дії, згідно частини 1 статті 14 Конвенції
про договори міжнародного перевезення вантажів по дорогам,
самостійно, в односторонньому порядку, відмовився від прийнятих на
себе зобов'язань, передав вантаж без вказівок та дозволу
відправника або експедитора на митний склад в м. Умендорф
Германія, пославшись на невизначені наміри експедиції "Nord-Ostsee
GmbH" продовжити перевезення, хоча договір з цим підприємством не
укладався, листів з пропозицією подальшого перевезення на адресу
відповідача не надходило.
Крім того, позивачем, в порушення вимог договору, не надано
копії документу, який підтверджував би доставку вантажу
отримувачу, а плата за виконану частину перевезення вантажу не
узгоджена сторонами.
Рішенням господарського суду Донецької області від 03.05.2006
року (суддя Зубченко I.В.) позовні вимоги СПД ОСОБА_1 задоволені
частково та стягнуто з ТОВ "Дженерал Фрейт Карго" основний борг у
сумі 3290, 00 грн., витрати зі сплати державного мита в сумі 66,
90 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу в сумі 77,40 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в
сумі 1311,80 грн.
Рішення мотивовано тим, що на виконання взятих на себе
зобов'язань за договором від 06.09.2005 р., позивач здійснив
перевезення вантажу відповідача за маршрутом Україна -
Німеччина -Словенія. Вартість послуг визначена договором в розмірі
6726 грн. Позивачем фактично здійснено доставку вантажу у
Німеччину, а доставка вантажу до місця призначення здійснена
відповідачем своїми силами -оформленням замовлення ПП "Джі.Еф.Сі"
за ставкою фрахту 3436 грн. Виставлені ПП "Джі.Еф.Сі" суми
оплачені відповідачем у повному обсязі. Послуги позивача за
перевезення вантажу в сумі 3290 грн. відповідач, всупереч вимог
статті 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
не сплатив, а
сума боргу у сумі 1726 грн. позивачем не доведена.
Вимоги позивача з оплати послуг адвоката господарським судом
визнані доведеними та задоволені пропорційно задоволеним позовним
вимогам.
За апеляційною скаргою ТОВ "Дженерал Фрейт Карго" Донецький
апеляційний господарський суд, переглянувши рішення у справі в
апеляційному порядку, постановою від 03.07.2006 скасував його в
частині стягнення з ТОВ "Дженерал Фрейт Карго" витрат з оплати
послуг адвоката в сумі 1311,80 грн., решту рішення господарського
суду залишив без змін.
Залишаючи без змін рішення від 03.05.2006 апеляційний
господарський суд зазначив, що оскільки свої зобов'язання щодо
своєчасної оплати грошових коштів за перевезення вантажу
відповідач всупереч статті 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, статті 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
не виконав, а вартість перевезення вантажу з Германії до Словенії
становить 3436 грн., господарський суд дійшов обгрунтованого
висновку про те, що матеріалами справи підтверджені вимоги
позивача на суму 3290 грн., а рішення в цій частині відповідає
приписам чинного законодавства.
Скасовуючи рішення від 03.05.2006 в частині стягнення витрат
на оплату послуг адвоката, апеляційний господарський суд послався
на те, що доказів участі адвоката ОСОБА_2. у засіданнях суду,
тобто представництва інтересів СПД ОСОБА_1 у справі, матеріали
справи не містять, у зв'язку з чим факт надання ним адвокатських
послуг позивачу є недоведеним.
СПД ОСОБА_1 подав до Вищого господарсько го суду України
касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного
господарського суду, в якій просить постанову у справі скасувати
як таку, що прийнята при неправильному застосуванні норм
матеріального та процесуального права, зокрема, статті 43, 44,
частини 3 статті 48, пункту 2 статті 83 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, статей 530, 909, 916
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, прийняти нове рішення, яким
позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Скаржник зазначає, що враховуючи передачу позивачем вантажу
довіреній особі відповідача у встановлений договором строк,
відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем у повному
обсязі.
Крім того, відповідно до вимог статті 916 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, а також умов договору відповідач зобов'язаний
сплатити позивачу провізну плату за перевезення вантажу. Позивачем
було добровільно зменшено провізну плату у зв'язку з погодженням з
уповноваженою особою відповідача - митним декларантом щодо
здійснення ним подальшого перевезення вантажу до кінцевого пункту.
Сума плати за перевезення вантажу визначена позивачем є
обгрунтованою, а посилання суду на те, що відповідачем сплачено за
доставку до Словенії 3436,74 грн. і відповідно ця сума підлягає
виключенню з розміру фрахту не можуть братися до уваги.
Крім того, скаржник вважає помилковим висновок апеляційного
господарського суду щодо недоведеності факту надання адвокатом
ОСОБА_2. адвокатських послуг, оскільки він не приймав особистої
участі у судових засіданнях.
На думку заявника, нормами Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а саме статтями 44 та 48, не
передбачено, що судові витрати за послуги адвоката підлягають
відшкодуванню лише у разі особистої участі адвоката у всіх судових
засіданнях.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Дженерал Фрейт Карго"
просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від
03.07.2006 року залишити без змін, як таку, що винесена з
додержанням норм процесуального та матеріального права.
Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення присутніх
у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню частково
з таких підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція виходить з обставин справи
встановлених судом першої чи апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним
чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання
зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно
ставляться.
Згідно з приписами статті 909 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
за договором перевезення перевізник зобов'язується
доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення,
а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу
встановлену плату.
Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до
звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння
відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його
умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або
законом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
першої та апеляційної інстанції, правовідносини між позивачем та
відповідачем виникли внаслідок укладеної 06.09.2005 року угоди про
транспортне обслуговування по перевезенню вантажу -запчастин вагою
724 кг. за маршрутом Україна-Німеччина-Словенія. Відповідно до
вказаної угоди вартість фрахту становить 6726 грн., оплата
проводиться на протязі двох днів з надання копії документа про
доставку вантажу з відміткою отримувача, засвідченої печаткою
перевізника та оригіналу рахунку за перевезення. Замовнику
надається 48 годин на завантаження, митне оформлення, 48 годин на
вивантаження, митне оформлення. Позивачем фактично здійснено
доставку вантажу у Німеччину та передано митному декларанту.
Доставка вантажу у місце призначення -Словенію здійснена
відповідачем своїми силами -оформлення замовлення ПП "Джі.Еф.Сі"
зі ставкою фрахту 3436 грн., яка склала фактичну вартість доставки
вантажу з Німеччини до кінцевого пункту та була виплачена
відповідачем ПП "Джі.Еф.Сі" у повному обсязі за платіжними
дорученнями № НОМЕР_2 від 09.11.2005 р. та № НОМЕР_3 від
28.03.2006 р.
А тому, беручи до уваги встановлені під час розгляду справи
обставини, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої
та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог в частині
стягнення з ТОВ "Дженерал Фрейт Карго" на користь СПД ОСОБА_1 3290
грн. на підставі приписів статей 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та статті 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
.
Рішення та постанова у цій частині підлягають залишенню без
змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та
процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування в цій
частині не вбачається.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що
господарськими судами першої та апеляційної інстанції при
розподілі судових витрат не взято до уваги наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
першої та апеляційної інстанції між позивачем та адвокатом
ОСОБА_2., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття
адвокатською діяльністю № НОМЕР_4 від 22.05.2002 р., укладено
угоду № НОМЕР_5 від 15.02.2006 р. про надання правової допомоги.
Відповідно до пункту 2.1 даної угоди юридична допомога
надається замовнику шляхом: усного та письмового консультування з
юридичних питань; складання проектів необхідних документів, в тому
числі, процесуальних документів, скарг, претензій та позовних
заяв; надання консультаційних послуг з приводу захисту інтересів
замовника в суді, в органах виконавчої служби та інших державних
органах; особистої участі та представництва виконавця в усіх
судових органах.
Розмір гонорару за надання правової допомоги становить 2000
грн. Оплата юридичних послуг підтверджується квитанцією № НОМЕР_6
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
до складу судових витрат входить оплата,
зокрема, послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати
за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в
тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі
послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними
фінансовими документами.
Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачений розподіл господарських витрат, зокрема і
витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката.
Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності
документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про
надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої
довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді,
і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує
сплату відповідних послуг.
Наявні в матеріалах справи докази відповідають вимогам статті
36 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Проте, місцевим і апеляційним судом помилково не враховано,
що судові витрати, це обов'язково похідне від позовної вимоги, а
не самостійна вимога. Господарський суд повинен враховувати, що
розмір відшкодування судових витрат не повинен бути завищеним з
огляду на розумну необхідність судових витрат для справи у
розгляді предмету спору.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судові
рішення в частині стягнення витрат з оплати послуг адвоката
підлягають скасуванню.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова
у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий
розгляд до господарського суду Донецької області.
При новому розгляді справи в частині стягнення витрат на
оплату послуг адвоката суду необхідно врахувати викладене,
всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги та
заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин
вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Донецької області від 03.05.2006
р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
03.07.2006 р. у справі № 43/78 господарського суду Донецької
області скасувати в частині розподілу судових витрат щодо
адвокатських послуг і в цій частині справу направити на новий
розгляд до господарського суду Донецької області. Решту рішення та
постанови залишити без змін.
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач