Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого 

Удовиченка О.С.

суддів :

Панової I.Ю. Яценко О.В.

розглянувши  касаційну скаргу  ОСОБА_2

на  ухвалу господарського суду Київської області від 12.05.2003р.

у справі № 40/2б-2003 господарського суду Київської області

за заявою ДПI у Києво - Святошинському районі

до КСП "Шпитьківське"

про банкрутство

арбітражний керуючий

ОСОБА_1

в судовому засіданні взяли участь  представники :

КСП "Шпитьківське":

Намистюк Д.А., Киселевич Ю.А., Ринковий В.I.

ДПI у Києво - Святошинському районі:

Василенко Л.Г.

ОСОБА_2:

ОСОБА_3

арбітражний керуючий:

ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2003р. (суддя Шевчук С.Р.) затверджено звіт та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано юридичну особу - банкрута КСП "Шпитьківське", припинено провадження у справі.

Член КСП "Шпитьківське" ОСОБА_2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Київської області від 12.05.2003р. скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду першої інстанції.

В обгрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 6, 19 Конституції України (254к/96-ВР) , ст.ст. 17, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , ст.ст. 32, 33, 34, 38, 43 ГПК України (1798-12) .

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 107 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) правом подати касаційну скаргу наділені особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов'язків.

В касаційній скарзі  ОСОБА_2 посилається на те, що він є власником майнового паю КСП "Шпитьківске", що підтверджується свідоцтвом на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства № НОМЕР_1  від 05.07.2006р.

Згідно ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі -Закон) визначено повноваження ліквідатора, до яких, зокрема,  відносяться повноваження щодо пред'явлення до третіх осіб вимог стосовно повернення дебіторської заборгованості банкрута, вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, а також щодо реалізації майна банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 26 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які у разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи -банкрута, якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна.

При винесені ухвали про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, суд першої інстанції, розглянувши дані ліквідаційного балансу та звіту, повинен був встановити, що у боржника не залишилося ліквідних майнових активів.

З матеріалів справи вбачається, що арбітражний керуючий ОСОБА_1, всупереч ч.1 ст. 25, ч.3 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) неналежним чином здійснював свої повноваження ліквідатора, оскільки єдиним заходом, спрямованим на пошук та виявлення майна банкрута, було звернення ліквідатора до МРЕВ ДАI. При цьому інформація, отримана від МРЕВ ДАI (лист № НОМЕР_2), не була ліквідатором проаналізована та цій інформації не було дано відповідної оцінки.

Ліквідатором не було вжито належних заходів для пошуку керівника боржника. До звіту не додано доказів щодо його пошуку, натомість, керівник боржника звернувся до господарського суду про перегляд ухвали про затвердження ліквідаційного балансу.

Крім того, ліквідатором не з'ясовані питання реорганізації КСП "Шпитьківське" та передачі майна боржника новоствореним юридичним особам, правонаступництву цими особами прав та зобов'язань боржника.

Відповідно до ст. 38 ГПК України (1798-12) у випадку, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій, незалежно від їх участі у справі, документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

За таких обставин, ухвалу господарського суду Київської області від 12.05.2003р. не можна вважати обгрунтованою, оскільки судом не з'ясовані всі необхідні обставини справи.

Враховуючи вищезазначене, та приймаючи до уваги те, що відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) процедура банкрутства спрямована, насамперед, на відновлення платоспроможності боржника, колегія суддів вважає необгрунтованим висновок господарського суду стосовно того, що в ході ліквідаційної процедури виконані усі необхідні дії процедури банкрутства.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні чи відхилені судом, суд касаційної інстанції позбавлений  права  збирати нові докази та додатково перевіряти докази.

Відповідно до приписів ст. 111-13 ГПК України (1798-12) у випадку скасування касаційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Київської області від 12.05.2003р. винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до господарського суду Київської області.

При розгляді справи суду необхідно врахувати вищевикладене  та розглянути справу відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Керуючись статтями  111-5,  111-7,  111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Київської області від 12.05.2003р. у справі № 40/2б-2003 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Київської області.