ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2006 р.
№ 40/126-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової -головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
Позивача
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений
належним чином
Відповідачів
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений
належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Bідкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний
завод ім. С.Орджонікідзе"
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від
24.07.2006р.
у справі
№ 40/126-06 господарського суду Харківської області.
за позовом
Прокурора Київського р-ну м. Харкова в інтересах держави в
особі
Головного управління МНС України у Харківській області
до
про
Bідкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний
завод ім. С.Орджонікідзе"
стягнення 469 150,67 грн.
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Київського району м. Харкова звернувся до
господарського суду Харківської області в інтересах держави в
особі Головного управління МНС України у Харківській області до
ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" з позовом, з
урахуванням уточнень від 01.06.06., про стягнення 451744 грн. 32
коп., з яких 337072 грн. 44 коп. основної заборгованості на
утримання пожежної охорони; 56 221грн. 04 коп. боргу з урахуванням
індексу інфляції; 14230 грн. 62 коп. 3% річних та 44 220 грн. 22
коп. пені за прострочення платежу відповідно до умов договорів від
09.07.2002 р. та 27.12.2003 р.
Рішенням господарського суду Харківської області позов
задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь Головного
управління МНС України у Харківській області 337 072 грн. 44 коп.
заборгованості на утримання пожежної охорони; в частині стягнення
56 221 грн. 04 коп. заборгованості з врахуванням індексу інфляції;
14230 грн. 62 коп. 3% річних та 44 220 грн. 22 коп. пені - у
позові відмовлено з огляду на пред'явлення позову у цій частині за
межами строків позовної давності.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
24.07.2006р. рішення у справі скасовано частково, та прийнято нове
рішення, яким задоволено вимоги позивача щодо стягнення 3% річних
у сумі 14230,62грн. та інфляційних у сумі 6221,04грн.
Bідкрите акціонерне товариство "Харківський тракторний завод
ім. С.Орджонікідзе" подало до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного
господарського суду, в якій просить скасувати постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2006р. в
частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних за
2003р. у сумі 7337,98грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити
позивачу в задоволенні даної частини позову.
На думку заявника судами порушені приписи пунктів 4, 10
Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
від 16.01.2003р., неправильно застосована стаття 625
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, який набув чинності лише з
01.01.2004р.
Крім того, на думку заявника 3% річних, які були передбачені
статтею 214 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, що діяв до
01.01.2004 року, за своєю природою є неустойкою, в зв'язку з чим
повинна була бути застосована стаття 12 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, згідно з якою Протягом дії мораторію на
задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф,
пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків
і зборів (обов'язкових платежів).
Заслухавши доповідь судді -доповідача та перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи і повноти їх встановлення в рішенні та постанові суду, а
також правильність застосування господарським судом норм
процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного
господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи спір в частині, що
оспорюється в касаційному порядку, стосується 3% річних.
Судами встановлено, що відповідач свої обов'язки за
договорами б/н від 09.07.2002 р. та 27.12.2003р, укладеними між
позивачем та відповідачем, щодо організації державної пожежної
охорони силами та засобами Головного управління МНС України у
Харківській області на об'єктах ВАТ "Харківський тракторний завод
ім. С.Орджонікідзе", виконав неналежним чином, у зв'язку з чим з
травня 2003 року по 31 грудня 2005 року утворилась заборгованість
у розмірі 337072,44 грн. (2003 р. -114467,52 грн., 2004р. -
136780,00 грн., 2005р. - 85824,32 грн.).
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині
стягнення 3% річних у сумі 14230,62 грн. апеляційний суд виходив з
того, що факт не виконання відповідачем передбачених договором
зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений
договорами є доведеним, в зв'язку з чим відповідно до частини 2
статті 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки
річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не
встановлений договором або законом.
Пункт 4 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачає, що цей кодекс
застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання
ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності
Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
, положення цього Кодексу
застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або
продовжують існувати після набрання ним чинності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій порушення умов
договору б/н від 09.07.2002 р. та 27.12.2003р. відповідач допустив
з травня 2003 року по 31 грудня 2005 року, в зв'язку з чим до
правовідносин, які мали місце до 01.01.2004 року підлягають
застосуванню положення статті 214 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, згідно з якою боржник, який прострочив виконання
грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити
суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь
час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми,
якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що 3%
річних, передбачених статтею 214 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
є неустойкою касаційна інстанція не приймає до уваги,
оскільки вони є помилковим, оскільки як Цивільний кодекс УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
так і Цивільний кодекс України ( 435-15 ) (435-15)
передбачають
що неустойка має дві форми: пеню і штраф. Отже, пеня, виступаючи
однією з форм неустойки, не може мати іншої форми, зокрема, форми
річних.
Відповідно до статей 178, 179 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
пеня є самостійним способом захисту цивільних прав і
одним із видів забезпечення виконання цивільно-правових
зобов'язань. Нею визнається визначена законом або договором
грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі
невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі
прострочення виконання.
Відповідно до частини першої статті 6 цього Кодексу захист
цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи,
яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених
законом або договором, - неустойки (штрафу, пені), а також іншими
засобами, передбаченими законом.
До інших засобів захисту цивільних прав слід віднести річні,
передбачені статтею 214 ЦК, згідно якої боржник, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний
сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції
за весь час прострочення, а також три проценти річних з
простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений
інший розмір процентів.
За таких обставин посилання заявника на статтю 12 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
є неправомірним, про що правильно
зазначив Харківський апеляційний господарський суд.
Таким чином касаційна інстанція дійшла висновку, що постанова
Харківського апеляційного господарського суду підлягає залишенню
без змін з мотивів, викладених у даній постанові.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-7, пунктом 3
статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
24 липня 2006 року у справі № 40/126-06 господарського суду
Харківської області залишити без змін.
Касаційну скаргу Bідкритого акціонерне товариство
"Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" залишити без
задоволення.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л.Рогач