ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2006 р.
№ 39/197
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя
Муравйов О. В.
судді
Полянський А. Г.
Коробенко Г. П.
розглянувши
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Траско-Iнвест
Україна"
на рішення
Господарського суду міста Києва від 18.07.2006 року
по справі
№ 39/197 Господарського суду міста Києва
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна
компанія "Максімус"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Траско-Iнвест
Україна"
про
стягнення 531838,4 грн.
За участю представників сторін:
- від позивача:
Чорний В. С. -дов. від 30.11.06
- від відповідача:
Ратушняк В. В. -дов. від 12.10.06
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2006
року у складі колегії суддів Муравйов О. В. (головуючий),
Полянський А. Г., Коробенко Г. П. касаційна скарга Товариства з
обмеженою відповідальністю "Траско-Iнвест Україна" була прийнята
до провадження, її розгляд призначений на 11 год. 50 хв.
05.12.2006 року.
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою представників сторін в судовому засіданні
05.12.2006 року було оголошено вступну і резолютивну частини
постанови Вищого господарського суду України.
Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою
відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус"
звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про
стягнення з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю
"Траско-Iнвест Україна" 552215,59 грн. заборгованості за виконані
роботи, 28142,74 грн. пені, 4448,22 грн. 3% річних (позовні вимоги
в редакції заяви про уточнення позовних вимог).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2006 року
по справі № 39/197 (суддя Гумега О. В.) позов задоволений
частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 502198,9 грн.
основного боргу, 25592,06 грн. пені, 4045,44 грн. 3% річних, а
також 5318,28 грн. витрат по сплаті держмита, 107,31 грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 24183,2
грн. адвокатських витрат. В задоволенні решти позовних вимог
відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач товариство з
обмеженою відповідальністю "Траско-Iнвест Україна" звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в
задоволенні позовних вимог позивача. В касаційній скарзі заявник
стверджує про порушення судом норм матеріального та процесуального
права.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти вимог та доводів
заявника касаційної скарги заперечує, просить залишити рішення
місцевого суду без змін.
До початку судового засідання 05.12.2006 року позивачем
подане клопотання про перенесення розгляду справи, оскільки у
зв'язку із зміною адреси позивач не отримав від відповідача копію
касаційної скарги і дізналися про судове засідання касаційної
інстанції тільки в день слухання. Зазначене клопотання не підлягає
задоволенню, оскільки відзивна касаційну скаргу, підписаний
керівником позивача, надійшов до Вищого господарського суду
України ще 01.12.2006 року, що свідчить про обізнаність позивача
про зміст касаційної скарги. Крім того, у позивача не було
перешкод в реалізації процесуальних прав, в тому числі на
ознайомлення з матеріалами справи у встановленому порядку.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на
неї, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.11.2005 року між
позивачем товариством з обмеженою відповідальністю
"Виробнича-компанія "Максімус" та відповідачем товариством з
обмеженою відповідальністю "Траско-Iнвест Україна" був укладений
договір підряду 3 47/ГП, згідно з яким позивач взяв на себе
зобов'язання виконати комплекс робіт по улаштуванню промислової
бетонної підлоги на об'єкті, розташованому за адресою: Київська
область, Баришівський район, с. Березань, вул. Комсомольська,
15-А, а відповідач був зобов'язаний прийняти та оплатити виконану
роботу.
Відповідно до графіку фінансування, який є додатком № 3 до
договору, відповідач був зобов'язаний оплатити позивачу аванс в
розмірі 50% протягом 3 банківських днів після підписання договору
і в подальшому здійснювати платежі за фактично виконані роботи на
підставі актів виконаних робіт. Відповідно до п. 3.3 статті 3
договору остаточний розрахунок за виконані позивачем роботи
повинен бути здійснений відповідачем протягом 3 банківських днів
після здачі об'єкта в експлуатацію, але в будь-якому випадку не
пізніше 15.03.2006 року.
Рахунок-фактура позивача на оплату авансового платежу № 543
від 25.11.2005 року оплачена відповідачем 02.12.2005 року, що
розцінено місцевим судом як порушення умов договору.
На підставі наявних в справі доказів місцевий суд дійшов
висновку, що основа підляги для початку виконання робіт по
улаштуванню арматурного каркасу була передана відповідачем
позивачеві по акту від 12.12.2005 року, а герметичний контур для
улаштування бетонної підлоги -по акту від 15.12.2005 року. Отже,
фактично виконання робіт по договору № 47/ГП від 25.11.2005 року
могло розпочатися лише з 15.12.2005 року.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.01.2006 року
позивач завершив виконання робіт в повному обсязі та пред'явив їх
відповідачу, про що підписаний робочий акт від 09.01.2006 року, а
також дефектний акт із зазначенням переліку недоліків та строку їх
усунення -до 10.12.2005 року. Згідно акта від 09.01.2006 року
обсяг виконаних робіт становить 5419 кв. м замість 5300 кв. м,
передбачених договором. Збільшення площі виконаних робіт пов'язано
із збільшенням фактичної площі об'єкту, а також у зв'язку із
збільшенням фактичної кількості використаного бетону порівняно з
орієнтовною кількістю, зазначеною в договорі.
В мотивувальній частині зазначено про, що позивачем надані
пояснення про те, що недоліки виконаних робіт не є такими, що
беззаперечно виникли з вини позивача, про направлення відповідачу
листів та актів прийому-передачі виконаних робіт на суму
1054414,49 грн., про відмову відповідача підписати зазначені акти,
про отримання позивачем факсимільним зв'язком претензії з
переліком недоліків, що підлягають усуненню.
Судом встановлено, що 26.05.2006 року комісією у складі
представників сторін складений акт з переліком недоліків, що
підлягають усуненню, а 02.06.06р. -акт про те, що частина
недоліків позивачем усунута і про відмову від претензій по решті
дефектів.
На підставі викладеного, судом першої інстанцій зроблений
висновок, що позивач довів пред'явлення робіт відповідачу до
приймання у відповідності до умов договору, а також про те, що
відповідачем не виконаний обов'язок по оплаті виконаних робіт не
пізніше 15.03.2006 року.
З посиланням на ст. 14, 15, 16, 20, 526, 837,875, 879, 882 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 317 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
задоволені
позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу 502198,9
грн.
Відмовляючи в позові в частині стягнення решти суми основного
боргу, місцевий суд послався на ст. 844 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
встановивши, що сторони не дійшли згоди про зміну твердого
кошторису.
Встановивши факт прострочки виконання зобов'язання по оплаті
робіт відповідачем, місцевий суд стягнув пеню в сумі 26506,34 грн.
на підставі ст. 546, 547 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 343 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
.
Позовні вимоги про стягнення 3% річних задоволені частково в
сумі 4221,27 грн., яка розрахована відповідно до ст. 625 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
від суми основного боргу, стягнутого судом
першої інстанції.
З посиланням на ст. 44, 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
до складу
судових витрат включені витрати на оплату послуг адвоката, при
цьому розмір цих витрат обмежений 5% від задоволеної частини
позовних вимог.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного
процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Згідно із ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З матеріалів справи вбачається, що рішення приймалося без
участі представників відповідача, відзив на позов в справі також
відсутній. Це пояснюється тим, що відповідач не отримував ухвали
суду першої інстанції, які були направлені за адресою відповідача,
зазначеною в установчих документах та позивачем в позовній заяві.
Разом з тим, в матеріалах справи містяться документи, в яких
зазначається адреса фактичного місцезнаходження відповідача:
01004, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 4, к. 213. Така ж адреса
зазначена відповідачем в касаційній скарзі.
Суд касаційної інстанції вважає, що позивач знав про
зазначені обставини, приховав їх від суду, що свідчить про
порушення ним ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в частині обов'язку
належно користуватися процесуальними правами, і, як наслідок,
створило перешкоди для участі відповідача при розгляді спору,
можливості надання ним заперечень проти доводів позивача, надання
доказів та реалізації інших процесуальних прав, передбачених ст.
22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заперечення позивача щодо повідомлення відповідача за
адресою, зазначеною в установчих документах, судом не приймаються,
оскільки як вбачається з позовної заяви, поштова та юридична
адреса позивача також не співпадають.
Відповідно до ст.ст. 111-9, 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
розгляд справи за відсутності сторони, не повідомленої належним
чином про час і місце засідання суду є підставою для скасування
рішення та направлення справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
За таких обставин прийняте у справі рішення місцевого суду
підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду
першої інстанції, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню
частково.
Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно
повідомити всі сторони у справі про час та місце засідання суду
належним чином, забезпечити реалізацію сторонами процесуальних
прав та дотримання обов'язків, повно і всебічно встановити
обставини справи та вирішити спір відповідно до законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Траско-Iнвест Україна" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2006 року
по справі № 39/197 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста
Києва.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді А. Г. Полянський
Г. П. Коробенко