39/147 Про розірвання договору на будівництво житлових будинків - Текст документа

Позивач - Святошинська районна у місті Києві державна адміністрація - звернувся до господарського суду з позовом про розірвання в судовому порядку договору № 4 від 28.12.2002р., укладеного між позивачем та Закритим акціонерним товариством "Фінансист", договору № 50 від 20.10.2003р. на створення науково-технічної продукції, додаткової угоди № 1 від 20.05.2004р. та додаткової угоди № 2 від 28.07.2004р. до договору № 50 від 20.10.2003р., укладеного позивачем з Закритим акціонерним товариством "Фінансист" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Iнтерпроект".

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачами договірних зобов'язань, що унеможливлює завершення будівництва в розумні терміни, статтями 525, 526, 651, 837, 849, 875, 883, 887 Цивільного кодексу України (435-15) , статтею 188 Господарського кодексу України (436-15) , що визначають умови виконання договірних зобов'язань та правові наслідки їх порушення.

Відповідачами позов відхилено з огляду на відсутність порушення ними умов договору, вину позивача у несвоєчасному виконанні договірних зобов'язань, порушення позивачем процедури розірвання договору, наявність судового рішення, яким вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.07.2006р. (суддя Гумега О.В.) позов задоволено; розірвано договір № 4 від 28.12.2002р., договір № 50 від 20.10.2003р., додаткову угоду № 1 від 20.05.2004р., додаткову угоду № 2 від 28.07.2004р. до договору № 50 від 20.10.2003р.; з відповідачів в дохід державного бюджету стягнуто 170грн. державного мита.

Судове рішення вмотивовано доведеністю обставин справи, на які покликається позивач, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , главою 61 Цивільного кодексу України (435-15) , що регулює відносини підряду та передбачає права замовника у разі неналежного виконання умов договору підрядником; відсутністю підстав для припинення провадження у справі відповідно до пункту 2 частини 1 статті 80 та застосування статті 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2006 року (головуючий суддя -Зеленін В.О., судді Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на повноту встановлення обставин справи, відповідність його висновків обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач - Закрите акціонерне товариство "Фінансист" - звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити у повному обсязі.

Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального права, спричинене помилковим визначенням договору № 4 від 28.12.02р., як договору підряду, що призвело до застосування судами положень глави 61 Цивільного кодексу України (435-15) та неправомірного незастосування статей 1130, 1132, 1134, 1141, 1142 вказаного Кодексу, що регулюють фактичні правовідносини сторін за договором про спільну діяльність. Скаржник зазначає, що оскільки договір про спільну діяльність не передбачає наявності взаємних зобов'язань його учасників, застосування судами статей 611 та 612 Цивільного кодексу України (435-15) є помилковим.

Позивач відзив на касаційну скаргу не подав, усно в судовому засіданні заперечив її доводи, зазначивши про законність та обгрунтованість оскаржуваних рішень.

У судовому засіданні від 28.11.2006р. оголошувалась перерва до 05.12.2006р.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням місцевого господарського суду, 28.12.2002р. позивачем та Закритим акціонерним товариством "Фінансист" було укладено договір № 4, предметом якого визначено спільне проектування та будівництво житлових будинків на земельній ділянці по вул. Булгакова, 11-13, в місті Києві позивачем як Замовником та ЗАТ "Фінансист" як Iнвестором-підрядчиком; обов'язки сторін за договором перераховано в статті 2 договору. Зокрема, інвестору-підрядчику було передано на період проектування та будівництва будинку функції замовника по забезпеченню будівництва фінансами, матеріалами та обладнанням, що передбачає покладення на нього обов'язків по укладення договору на проектування, контроль за його виконанням, розрахунки за договором на проектування, укладання договорів з підрядними організаціями, фінансування всіх робіт, отримання дозвільної документації тощо.

Також господарським судом встановлено, що, всупереч підпунктам 2.2.3. та 2.2.4. договору № 4, ЗАТ "Фінансист" не було складено та надано для затвердження позивачу графік виконання будівельно-монтажних робіт та графік фінансування.

На виконання підпункту 2.1.2. договору № 4 позивачем та відповідачами було укладено договір № 50 від 20.10.2003р. на створення (передачу) науково-технічної продукції - розробку проекту (стадія проекту "П") об'єктів будівництва по вул. Булгакова, 11-13, за яким відповідач -ЗАТ "Фінансист" -прийняв на себе зобов'язання забезпечити в повному обсязі фінансування проектування та будівництва об'єктів будівництва, а відповідач -ТзОВ "Iнтерпроект" -в строк до грудня 2003 року розробити проект житлового будинку.

Дослідивши копії платіжних доручень та календарний план будівництва, акти № 1, 2, 3, господарський суд дійшов висновку про порушення відповідачами строків фінансування та виконання передбачених договором робіт.

20.05.2004р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 50 від 20.10.2003р. на розробку проекту підземного паркінгу біля житлового будинку по вул. Булгакова, 13, якою було визначено строк виконання ТзОВ "Iнтерпроект" робіт по проектуванню підземного паркінгу (з 25 травня 2004р. по 25 липня 2004р.), та передбачено обов'язок ЗАТ "Фінансист" здійснити оплату робіт у порядку та строки, визначені в договорі.

Судами встановлено, що роботи по проектуванню виконано 31.08.2005р., а оплату здійснено 08.07.2004р., тобто, з порушенням строку, обумовленого договором.

Також сторонами 28.07.2004р. укладено Додаткову угоду № 2 до договору № 50 від 20.10.2003р. на розробку робочої документації житлового будинку по вул. Булгакова, 13, яким було передбачено обов'язок ТзОВ "Iнтерпроект" виконати роботи по проектуванню робочої документації житлового будинку в строк з 01.08.2004р. до 01.02.2005р. та обов'язок ЗАТ "Фінансист" протягом 15 днів з дня підписання додаткової угоди здійснити попередню оплату 50% вартості робіт.

Судами встановлено, що оплату робіт за договором та роботи по проектуванню виконано з порушенням обумовлених додатковою угодою строків, що надає замовнику право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Рішенням Кам"янобрідського районного суду міста Луганська від 28.11.2005р. за позовом громадян Алексеєва О.В., Короленко В.В., Кулика I.О. до ЗАТ "Фінансист" про спонукання до виконання умов договору, а також за позовом ЗАТ "Фінансист" до Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання договору дійсним, спонукання до виконання умов договору, було визнано дійсним договір № 4 від 28.12.02р., укладений між Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією та ЗАТ "Фінансист", щодо якого районна адміністрація направила ЗАТ "Фінансист" повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку; дослідивши судовий акт, господарський суд зазначив, що вказане рішення не містить встановлених фактів щодо додержання ЗАТ "Фінансист" належного порядку виконання договірних зобов'язань, та не може обмежувати право позивача на звернення до суду про розірвання даних договорів у судовому порядку.

Визначивши правову природу вище вказаних договорів, як договорів підряду, застосувавши положення Цивільного кодексу України (435-15) , що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, та положення параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України (435-15) , встановивши порушення відповідачами договірних зобов'язань, господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про наявність передбачених законодавством підстав для задоволення позову та розірвання вказаних договорів.

Судова колегія вважає вказане рішення таким, що відповідає нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини з наступних підстав.

Для правильного вирішення даного спору судам належало визначити підстави виникнення цивільних прав та обов'язків сторін, їх зміст відповідно до умов договорів, ступінь та належність виконання договірних зобов'язань кожною з сторін, проаналізувати докази, що надані сторонами у підтвердження їх вимог та заперечень в частині додержання належного виконання умов договорів визначити порядок та строки виконання взаємних обов'язків сторін та застосувати положення цивільного законодавства, що регулюють порядок виконання зобов'язань та наслідки їх неналежного виконання; відповідно до вище викладеного, суди надали правову оцінку договорів, що є предметом даного спору, як договорів підряду, що передбачає обов'язок відповідача розробити за завданням позивача проектно-кошторисну документацію, та обов'язок позивача прийняти та оплатити її; та застосували до спірних правовідносин положення розділу 1 книги 5 та параграфу 1 глави 61 розділу 3 Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За статтею 611 Цивільного кодексу України (435-15) у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно частин 1 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України (435-15) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України (435-15) договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що будівництво житлового будинку на момент розгляду спору не розпочато, що унеможливлює введення будинку в експлуатацію в строк, передбачений програмою будівництва житла в місті Києві на 2005 рік та програмою будівництва житла в Святошинському районі міста Києва на 2005 рік.

Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено статтями 849 та частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України (435-15) ; так, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги -відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків іншій особі за рахунок підрядника.

За частиною 4 вказаної статті підрядник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Застосувавши до правовідносин сторін положення параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України (435-15) та положення, що регулюють загальні питання виконання зобов'язань за цивільними правовідносинами та наслідки їх порушення однією з сторін, місцевий господарський суд встановив, що при виконанні відповідачами договірних зобов'язань мали місце підстави для розірвання договору в односторонньому порядку та задовольнив позов.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та правомірно відмовлено в позові.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої заявником апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано обставини, на які посилався позивач в обгрунтування своїх вимог, грунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства.

Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарські суди першої та апеляційної інстанцій розглянули в судовому процесі всебічно, повно і об'єктивно всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Наведені у касаційній скарзі доводи щодо помилкової правової оцінки судами договорів, як договорів підряду, не стосуються договору № 50 від 20.10.2003р. на створення науково-технічної продукції, додаткової угоди № 1 від 20.05.2004р. та додаткової угоди № 2 від 28.07.2004р. до договору № 50 від 20.10.2003р., укладеного позивачем з Закритим акціонерним товариством "Фінансист" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Iнтерпроект"; натомість посилання скаржника на неправильне встановлення судами змісту прав та обов'язків сторін за цими договорами виходить за межі повноважень касаційної інстанції та суперечить фактичним обставинам справи.

Водночас доводи скаржника про необхідність застосування для визначення правової природи договору № 4 від 28.12.2002р. положень Цивільного кодексу України (435-15) (статей 1130, 1132, 1133 даного Кодексу) не може бути прийнято до уваги, оскільки дійсність договору, відповідність його положенням чинного законодавства визначається за нормами, що діяли на момент укладення договору; заперечення, подані скаржником під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій вмотивовано положеннями цивільного законодавства, що регулюють правовідносини саме за договором підряду, а суд касаційної інстанції не приймає та не розглядає вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Так само не може бути прийнято до уваги доводи касаційної скарги про недодержання позивачем порядку розірвання договорів, передбачених статтею 188 Господарського кодексу України (436-15) , оскільки в даному спорі позивач реалізовував своє право на односторонню відмову від договору шляхом його розірвання в судовому порядку; водночас з судових рішень вбачається, що скаржника було повідомлено про відмову позивача від договору, що спричинило його звернення до Кам'янобрідського районного суду.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 1 частини 1 статті 111-9, статтями- 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТА НОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Фінансист" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2006 року у справі № 39/147 (rs497351) господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2006р. залишити без змін.