ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2006 р.
№ 34/134
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого
Волковицької Н.О. Рогач Л.I.
за участю представників:
позивача
не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено
належно)
відповідача
Браславська Л.З. -дов. від 27.07.2004р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
та касаційне подання
Подільської районної у м. Києві ради та Фонду приватизації
комунального майна Подільського району м. Києва Заступника
Генерального прокурора України
на постанову
від 27.09.2006р. Київського апеляційного господарського суду
у справі
№ 34/134 господарського суду м. Києва
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово -промислова
фірма "Джі. Сі. М. Iндастріс Iнк"
до
Подільської районної у м. Києві ради
за участю третьої особи на стороні відповідача
Фонд приватизації комунального майна Подільського району м.
Києва
про
стягнення 1200000грн.
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2004 р. ТОВ "Торгово -промислова фірма "Джі. Сі. М.
Iндастріс Iнк" звернулося до господарського суду м. Києва з
позовом до Подільської районної у м. Києві ради та Фонду
приватизації комунального майна Подільського району м. Києва про
стягнення 1200000грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що господарським судом м.
Києва було прийнято рішення у справі 6/174 від 17.04.2003р. на
користь Управління охорони пам'яток щодо розірвання договору
купівлі -продажу № 4250 від 10.08.2000р. та вилучення у ТОВ
"Торгово -промислова фірма "Джі. Сі. М. Iндастріс Iнк" приміщень
другого та третього поверху будинку 6А по вул. П.Сагайдачного в
м. Києві.
У зв'язку з вилученням спірного майна та обернення його в
комунальну вартість, відповідно до статті 41 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статті 55 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
, статті 352 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
позивач вважає, що вартість зазначеного майна підлягає
відшкодуванню у розмірі 1200000грн.
Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що
згідно з наказом Комітету охорони і реєстрації пам'яток історії,
культури та історичного середовища КМДА від 16.05.1994р. № 10,
спірні приміщення віднесено до пам'яток історії та культури м.
Києва.
Позивач не надав достатніх доказів вартості спірного
приміщення, а оскільки приміщення у позивач було вилучено у
зв'язку з невиконанням ним договірних зобов'язань щодо ремонту та
реконструкції будівлі, то він своїми діями спричинив шкоду
державі, що призвело до руйнування пам'яток історії.
Рішенням господарського суду м. Києва від 18.05.2006р. у
задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що висновком № 6086 судової
будівельно -технічної експертизи від 28.10.2005р. було
встановлено, що відповідно до вимог нормативних документів одним з
з визначальних основних вихідних даних при визначенні дійсної
(ринкової) вартості нерухомого майна є наявність даних про його
технічний стан на дату оцінки, встановити який в даному випадку за
результатами обстеження не вбачається можливим, а за актом
прийняття -передачі основних засобів від 28.11.2003р., знос
об'єкта оцінки становить 100%, що виключає можливість визначити
дійсну (ринкову) вартість нежилого приміщення другого та третього
поверхів будинку № 6-а по вул. П. Сагайдачного у м. Києві станом
на 24.11.2003р.
За апеляційною скаргою ТОВ "Торгово -промислова фірма "Джі.
Сі. М. Iндастріс Iнк" Київський апеляційний господарський суд
постановою від 27.09.2006р. рішення господарського суду м. Києва
від 18.05.2006р. скасував, позовні вимоги задовольнив частково
610000грн.
Решту рішення залишив без змін.
Ухвалюючи судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з
того, що ніхто не може бути позбавлений права власності чи бути
обмежений у його здійсненні, а тому при примусовому відчуженні
майна, в порядку встановленому законом, власнику майна
відшкодовується його вартість.
У даному випадку підлягає відшкодуванню вартість вилученого
приміщення за ціною визначеною у договорі купівлі -продажу від
10.08.2000р., тобто в розмірі 610000грн.,
Подільська районна у м. Києві рада та Фонд приватизації
комунального майна Подільського району м. Києва подали до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу, на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2006р., в
якій просять постанову у справі скасувати, а рішення
господарського суду м. Києва від 18.05.2006р. залишити без змін,
посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм
матеріального права.
Крім того, до Вищого господарського суду України з
касаційним поданням звернувся заступник Генерального прокурора
України, який також не погоджується з постановою Київського
апеляційного господарського суду у даній справі, вважає її
необгрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм
матеріального та процесуального права.
Зокрема, зміст касаційної скарги та касаційного подання
зводиться до порушення судом апеляційної інстанції, під час
здійснення апеляційного провадження приписів статті 43 та 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а також
пункту 133 Закону України "Про державну програму приватизації"
( 1723-14 ) (1723-14)
.
Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення
присутнього в судовому засіданні представника відповідача та
третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга та касаційне подання підлягають задоволенню
частково з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено
господарськими судами першої та апеляційної інстанції під час
розгляду справи, 10.08.2000р. між Фондом державного майна України
у Подільському районі м. Києва та ТОВ "Торгово -промислова фірма
"Джі. Сі. М. Iндастріс Iнк" був укладений договір купівлі -продажу
приміщення розташованого за адресою вул. П. Сагайдачного 6-а
(другий та третій поверхи).
За висновком експерта, вартість відчужуваного приміщення
становить 610000грн.
Права власності на це майно ТОВ "Торгово - промислова фірма
"Джі. Сі. М. Iндастріс Iнк" було підтверджено свідоцтвом про право
власності № 249 від 20.10.200р.
За рішенням господарського суду м. Києва від 14.04.2003р. у
справі № 6/174 (залишеним без змін постановами Київського
апеляційного господарського суду від 18.02.2004р. та Вищого
господарського суду України від 11.05.2004р.) договір
купівлі -продажу від 10.08.2000р. було розірвано, в наслідок
невиконання охоронних зобов'язань, передбачених у пункті 7.4 цього
договору, з вилученням у ТОВ "Торгово -промислова фірма "Джі.
Сі. М. Iндастріс Iнк" придбаних за цим договором приміщень другого
та третього поверхів розташованих за адресою: м. Київ, вул. П.
Сагайдачного 6-а.
В подальшому Подільська районна у м. Києві рада 27.11.2003р.
на Дванадцятій сесії ХХIУ скликання прийняла рішення № 169 "Про
прийняття до комунальної власності територіальної громади
Подільського району нерухомого майна", відповідно до якого
Подільська районна рада у м. Києві прийняла до комунальної
власності територіальної громади Подільського району нерухоме
майно, а саме не житлове приміщення площею 402,9кв.м. другого та
третього поверхів будинку № 6-а по вул. П. Сагайдачного в м.
Києві.
Станом на 01.07.2004р. спірні приміщення зареєстровані за
територіальною громадою Подільського району м. Києва в особі
Подільської районної ради м. Києва.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 6 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, мотивувальна частина рішення
повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення
для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.
Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.
Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання
на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі
яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Проте судові рішення у даній справі цим вимогам не
відповідають.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою виникнення
спірних правовідносин у даній справі є відшкодування вартості
вилученого майна у в зв'язку з розірванням договору
купівлі -продажу та вилученням майна за рішенням господарського
суду м. Києва від 14.04.2003р. у справі № 6/174 на підставі
приписів статті 55 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
та
статті 352 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Разом з цим, під час здійснення судового провадження судами
першої та апеляційної інстанції не було враховано, що стаття 352
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
регламентує питання щодо
викупу пам'яток історії та культури, що в даному випадку не
стосується предмету спору визначеному у позовній заяві.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що правові
наслідки зміни або розірвання договору визначені у статті 653
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до якої:
- у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються
відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків
виконання тощо;
- у разі розірвання договору зобов'язання сторін
припиняються;
- у разі зміни або розірвання договору зобов'язання
змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про
зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором
чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється
або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або
припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або
розірвання договору законної сили;
- сторони не мають права вимагати повернення того, що було
виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання
договору, якщо інше не встановлено договором або законом;
- якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним
порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати
відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
За приписами статті 55Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
власник не може бути позбавлений права власності на
своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими
законодавчими актами України.
Вилучення майна у власника допускається при зверненні
стягнення на це майно за зобов'язаннями власника у випадках і
порядку, передбачених цим Законом, а також Цивільним і
Цивільно-процесуальним кодексами України ( 435-15 ) (435-15)
.
За обставин надзвичайного характеру: у випадках стихійного
лиха, аварій, епідемій, епізоотій майно в інтересах суспільства за
рішенням органів державної влади може бути вилучено (реквізовано)
у власника в порядку і на умовах, встановлених законодавчими
актами України з виплатою йому вартості майна в обсязі,
передбаченому пунктом 4 статті 48 цього Закону.
У випадках, передбачених законодавчими актами України,
допускається оплатне вилучення майна у власника за рішенням суду
чи іншого компетентного органу (службової особи). Власникові
виплачується вартість цього майна у порядку і розмірах,
встановлених законодавчими актами України.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, майно
може бути безоплатно вилучено (конфісковано) у власника за
рішенням (вироком) суду чи іншого компетентного органу (службової
особи) як санкція за вчинення правопорушення.
Крім того, відповідно до пункту 133 Закону України "Про
державну програму приватизації" ( 1723-14 ) (1723-14)
, у разі розірвання
договору купівлі -продажу державного майна за рішенням суду у
зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань об'єкт
приватизації підлягає поверненню в державну власність. У разі
розірвання договору купівлі -продажу об'єктів приватизації з
невиконанням їх умов або визнання їх недійсними судовому порядку
повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації,
проводиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного
Державного фонду приватизації, отриманих від повторного продажу
цих об'єктів у порядку, встановленому Фондом.
Судами першої та апеляційної інстанцій у судових рішеннях не
наведено жодного законного обгрунтування з приводу заявлених
позовних вимог.
При цьому судова колегія вважає за необхідне зазначити, що
з'ясування підстави заявлених позовних вимог стосовно їх
обгрунтованості та відповідності приписам відповідних норм діючого
законодавства не були предметом розгляду під час здійснення
судового провадження, ані в суді першої інстанції, ані в суді
апеляційної інстанції.
Вирішуючи даний спір, судам необхідно було насамперед,
з'ясувати правову природу спірних відносин та встановити
наявність або відсутність підстав, для задоволення позовних
вимог чи навпаки.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським
судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом при
розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та
не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх
сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування
судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного
вирішення господарського спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню
з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м. м.
Києва.
Під час нового розгляду справи господарському суду
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати
і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно
оцінити докази, що мають юридичне значення для її
розгляду і вирішення спору по суті.
Керуючись статтями 43, 107, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду м. Києва від 18.05.2006р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
27.09.2006р. у справі № 34/134 скасувати, справу направити на
новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Касаційну скаргу Подільської районної у м. Києві ради та
Фонду приватизації комунального майна Подільського району м.
Києва, а також касаційне подання заступника Генерального прокурора
України задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л.Рогач