Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:  Плюшка I.А.

Суддів:  Савенко Г.В., Ходаківської I.П.

Розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу  Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

на постанову  Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2006 року;

у справі  №20/7

про  стягнення 9 505 457,45 грн.

За участю представників:

-  позивача -Онищенко I.П.

-  відповідача - Батрак М.Г.

Дослідивши доводи касаційної скарги, ознайомившись з наданими сторонами поясненнями,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.06.2006 року у справі №20/7  (суддя Донець О.Є.) відмовлено у задоволенні скарги ВАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" на дії відділу примусового виконання рішень ДВС Донецької області.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2006 року у справі №20/7 задоволено апеляційну скаргу ВАТ по газопостачанню і газифікації "Донецькміськгаз" на ухвалу господарського суду Донецької області від 08.06.2006 року, зазначену ухвалу було скасовано, скаргу ВАТ по газопостачанню і газифікації "Донецькміськгаз" на дії відділу примусового виконання рішень ДВС Донецької області задоволено -постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.04.2005 року серії АА №869254 визнано недійсною.

Скаржник, не погоджуючись з мотивами викладеними в постанові Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2006 року у справі №20/7 звернувся з касаційною скаргою в якій просить скасувати відповідну постанову з мотивів неправильного застосування та порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом першої і апеляційної інстанцій та правильності застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Приймаючи оскаржуване судове рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постановою серії АА №869254 на виконання рішення господарського суду Донецької області від 02.03.2005 року у справі №20/7 Державною виконавчою службою Донецького ОУЮ за заявою стягувача було накладено арешт на все належне боржнику майно та оголошено заборону на його відчуження на підставі п. 6 ст. 24 та ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) . Вирішуючи питання про задоволення скарги ВАТ по газопостачанню і газифікації "Донецькміськгаз", суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до довідки відповідача б/н, без дати про стан майнових активів відповідача у справі, станом на 01.07.2006 року остаточна вартість основних фондів становить 28 989 000 грн., нематеріальних активів -84 000 грн., незавершеного будівництва -2 198 00 грн., дебіторська заборгованість -136 807 000 грн., однак сума, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду Донецької області від 02.03.2005 року становить 6 030 845 грн. 13 коп. -основного боргу, 1 266 304 грн. 63 коп. -суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 535855 грн. 34 коп. -суму 3% річних, 1563 грн. 46 коп. -держмита, 108 грн. 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що, з огляду на положення ст.1 ГПК України (1798-12) , суд може захисти порушене право особи лише за її заявою, приймаючи відповідне рішення суд повинен з'ясувати всі фактичні обставини що необхідні для вирішення справи по суті, з урахуванням наявності порушень прав заявника. Відповідно до встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, ВАТ по газопостачанню і газифікації "Донецькміськгаз" звернулося зі скаргою на дії ВПВР ДВС Донецької області, оскільки вважає, що накладення арешту на все належне йому майно порушує його права та законні інтереси. Переглядаючи оскаржуване судове рішення, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що відповідно до ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. Таким чином, накладення арешту на все майно боржника і встановлення заборони його відчуження з перевищенням суми вартості основних і оборотних фондів боржника суми стягнення, призводить, на думку колегії суддів, до порушення прав останнього, оскільки накладення заборони на відчуження майна в межах що перевищує суму стягнення - призводить до неможливості боржника вільно розпоряджатися належним йому майном в цій частині.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, в наслідок чого доводи скаржника викладені в касаційній скарзі вважаються безпідставними.

Також, посилання Скаржника на неповноту встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин та оцінки доказів, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки, згідно ст. 43 ГПК України (1798-12) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Проте, відповідно до ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , касаційна інстанція не має право встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно роз'яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до вище викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,- 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.  Касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2.  Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2006 року у справі № 20/7 залишити без змін.