ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2006 р.
№ 17/11
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака I.М., Палій
В.М., за участю представників сторін Х.Равриш (дов. від 12.10.06),
Т. Нечитайла (дов. від 17.01.06), розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного
товариства "Рівнесільмаш" на постанову від 22 серпня 2006 року
Львівського апеляційного господарського суду у справі № 17/11 за
позовом акціонерного товариства закритого типу "Строй мак-синтез"
до відкритого акціонерного товариства "Рівнесільмаш" про стягнення
135 890 грн. 99 коп.,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2005 року акціонерне товариство закритого типу
"Строй мак-синтез" звернулося до господарського суду Рівненської
області з позовом до відкритого акціонерного товариства
"Рівнесільмаш" про стягнення заборгованості за векселями в розмірі
135 890 грн. 99 коп.
Позовні вимоги мотивовані не сплатою відповідачем залишку
вексельної суми за пред'явленими до платежу двома векселями.
Відповідач позов не визнав з підстав пропуску позивачем
вексельної давності.
Рішенням від 19 січня 2006 року господарського суду
Рівненської області в позові було відмовлено саме з цієї підстави.
Судом також було враховано, що векселі, про стягнення
заборгованості за якими заявлена вимога, у позивача відсутні.
Львівський апеляційний господарський суд (судді Н.Кравчук,
Г.Гнатюк, О.Мирутенко) постановою від 22 серпня 2006 року,
застосувавши до спірних правовідносин акт цивільного
законодавства, рішення скасував і позов задовольнив.
Відкрите акціонерне товариство "Рівнесільмаш" просить
постанову скасувати з підстав неправильного застосування
господарським судом статті 21 Закону України "Про цінні папери і
фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
та статті 4 Закону України "Про обіг
векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
.
Акціонерне товариство закритого типу "Строй мак-синтез" проти
доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить
відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступного.
Господарськими судами встановлено, що 16 квітня 2002 року
сторони уклали договір № 98 купівлі-продажу, на умовах якого
позивач придбав товар на загальну суму 264 109 грн. 39 коп. і як
векселедержатель простого векселя № 7733333500589 з вексельною
сумою 260 000 грн. 25 коп., складеного 30 листопада 2001 року і
строком платежу за пред'явленням, 18 квітня 2002 року пред'явив
його для платежу продавцю, як особі, зобов'язаній за цим векселем.
Крім того, 28 серпня 2002 року позивач пред'явив відповідачу
для платежу й інший простий вексель № 7733333500590 з вексельною
сумою 140 000 грн. 13 коп., складений 30 листопада 2001 року і
строком платежу за пред'явленням.
Зобов'язання на суму 264 109 грн. 39 коп., які виникли з
договору купівлі-продажу, а також з факту пред'явлення векселів
для платежу, сторони припинили зарахуванням однорідних вимог, про
що уклали угоду від 12 листопада 2002 року.
З вимогою сплатити залишок вексельної суми - 135 890 грн. 99
коп. позивач звернувся до відповідача в жовтні 2005 року.
Місцевий господарський суд, встановивши, що з часу
пред'явлення векселів для платежу і до подання позову, сплинуло
більше трьох років, правомірно застосував до спірних правовідносин
правила статей 34, 70, 77 і 78 Уніфікованого Закону про переказні
векселі та прості векселі, за змістом яких позовні вимоги до
векселедавця простого векселя, погашаються із закінченням трьох
років, які обчислюються від дати настання строку платежу, і
відмовив у позові.
Переглядаючи рішення в апеляційному порядку, господарський
суд дійшов помилкового висновку, що до спірних правовідносин мають
застосовуватися норми Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про
стягнення заборгованості за векселями і суд мав застосувати до
спірних правовідносин Закон України "Про обіг векселів в Україні"
( 2374-14 ) (2374-14)
, якій визначає, зокрема, особливості здійснення
операцій з векселями та виконання вексельних зобов'язань у
господарській діяльності, а також законодавство, яке регулює обіг
векселів в Україні.
Норми Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
до правовідносин,
пов'язаних з вексельним обігом, можуть бути застосовані лише у тій
частині, яка не врегульована нормами вексельного законодавства.
Спір між сторонами випливає з обігу векселів. Порядок їх
пред'явлення для платежу, дотримання учасниками векселя
відповідних строків, здійснення платежу за векселем, у тому числі
часткового платежу, а також використання векселя як платіжного
інструмента у відносинах купівлі-продажу, врегульовані вексельним
законодавством і за цих обставин у господарського суду апеляційної
інстанції були відсутні правові підстави для застосування до
спірних правовідносин положень Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Застосування судом апеляційної інстанції акта цивільного
законодавства, який не підлягав застосуванню зумовлює скасування
постанови в даній справі.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Рівнесільмаш" задовольнити.
Постанову від 22 серпня 2006 року Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 17/11 скасувати, а рішення від 19
січня 2006 року господарського суду Рівненської області залишити в
силі.
Головуючий, суддя
М. В. Кузьменко
Суддя
I. М. Васищак
Суддя
В. М. Палій