ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2006 р.
№ 9/86
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченко О.С.-головуючого
Панової I.Ю.,
Яценко О.В.
розглянувши касаційне подання
Першого заступника прокурора Iвано-Франківської області
на рішення
господарського суду Iвано-Франківської області від 22.06.2006
у справі
господарського суду
№ 9/86
Iвано-Франківської області
за позовом
АКПIБ "Промінвестбанк"
до
ВАТ "Оріана"
про
стягнення 18 059 718,49грн.
за участю представників сторін:
від АК ПIБ " Промінвестбанк" -Совершенний Р.П.
від ВАТ " Оріана" -Кузів В.С.
за участю прокурора Генеральної прокуратури
України -Савицької О.В.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Iвано-Франківської області від
22.06.2006 у справі № 9/86 (суддя Фанда О.I.) позов АКПIБ "
Промінвестбанк" в особі філії " Відділення Промінвестбанку в м.
Калуш Iвано-Франківської обл." до відповідача -ВАТ " Оріана" м.
Калуш про стягнення коштів в сумі 18059718,49 грн. задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Перший
заступник прокурора Iвано-Франківської області звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційним поданням в порядку
ст.36-1 Закону України " Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
, та просив
суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду
Iвано-Франківської області від 22.06.06. у справі № 9/86 повністю
і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційне подання мотивовано тим, що господарський суд не
застосував до спірних правовідносин вимоги ст.12 Закону України "
Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, чим порушив норми матеріального права, а
також вимоги ст.4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо вирішення
господарських спорів у відповідності до законодавства України.
Касаційне подання Першого заступника прокурора
Iвано-Франківської області обгрунтовано порушенням інтересів
держави, яке полягає в тому, що державна частка в статутному фонді
ВАТ " Оріана" становить 99%, дане товариство несе фінансові
зобов'язання перед Баварським об'єднаним банком та державою за
отриманий під гарантії Кабінету міністрів України іноземний
кредит, додаткове стягнення з товариства коштів в сумі 18 млн.
грн. за вимогами позивача, які не підлягають задоволенню, тягне за
собою ускладнення фінансового стану ВАТ " Оріана" і ставить під
загрозу виконання зобов'язань перед державою, бюджетом України та
іноземним банком щодо повернення кредитів,наданих ВАТ " Оріана".
Незадовільний фінансовий стан ВАТ " Оріана" обумовлює настання
негативних наслідків для держави в особі Уряду у вигляді витрат,
пов"язаних з відповідними штрафними санкціями за несвоєчасне
повернення кредиту, необхідністю залучення додаткових коштів, не
передбачених державним бюджетом, для погашення боргу, створення
негативного іміджу України як держави, неспроможної виконати взяті
на себе зобов"язання.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.11.2006 в
порядку ст.29 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, був відновлений Першому
заступнику прокурора Iвано-Франківської області строк для внесення
касаційного подання, касаційне подання прийнято до провадження.
Колегія суддів Вищого господарського суду України
переглянувши у касаційному порядку рішення господарського суду на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши
застосування судом першої інстанції норм матеріального і
процесуального права вважає, що касаційне подання підлягає
задоволенню частково, виходячи з наступного:
- у червні 2006 року АКПIБ " Промінвестбанк" звернувся до
господарського суду Iвано-Франківської області з позовом до ВАТ "
Оріана" про стягнення заборгованості по сплаті відсотків по
кредитному договору № 2 від 01.04.1994 року за період з 01.01.2003
по 20.03.2006 в сумі 15377208,90 грн., заборгованості по сплаті
відсотків по кредитному договору № 1 від 05.01.1998 р. за період з
01.01.2003 по 20.03.2006 в сумі 2 682509,59 грн., а всього в сумі
18059718,49 грн.
Рішення господарського суду Iвано-Франківської області від
22.06.2006 у справі № 9/ 86 про задоволення позову мотивовано тим,
що відповідач продовжує користуватися наданими йому коштами,
відповідно до кредитного договору № 2 від 01.04.1994 року та
кредитного договору № 1 від 05.01.1998 року, відповідно до умов
даних кредитних договорів та згідно ст.536,1048 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
на них продовжують нараховуватись відсотки.
Умови кредитного договору діють до повного виконання
боржником усіх взятих зобов'язань.
Зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним
чином, відповідачем кредитні кошти не повернуті позивачу на день
розгляду даної справи.
Незважаючи на те, що кредитні договори були укладені
відповідно в 1994 та 1998 р., зобов'язання зі сплати відсотків за
користування кредитними коштами виникали у боржника щомісяця,
оскільки договори є лише підставою для виникнення зобов'язань,
вданому випадку як зобов'язання зі сплати відсотків за
користування кредитом так і строк виконання по цих зобов'язаннях
виникли після порушення справи про банкрутство.
Відсотки за користування кредитом нараховані за період з
01.01.2003 по 20.03.2006 після порушення справи про банкрутство та
після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до вимог ст.1 Закону України " Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
банк є поточним кредитором щодо сплати відсотків за
даний період, відповідачем не подано до суду доказів щодо сплати
заборгованості по відсотках, позовні вимоги обгрунтовані та
підлягають задоволенню.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
рішення господарського суду прийнято, в порушення вимог ст.43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
при неповному з'ясуванні обставин, що мають
значення для справи, з неправільним застосуванням норм
матеріального права, в зв'язку з чим підлягає скасуванню, а справа
направленню на новий розгляд, виходячи з такого:
- відповідно до вимог ст.1054 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за
кредитним договором банк або інша фінансова установа
(кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)
позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а
позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 345 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
кредитні відносини здійснюються на підставі
кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником
у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума
і строк кредиту, умови і порядок його видачи та погашення, види
забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок
плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо
видачі та погашення кредиту.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що,
виходячи з вказаних норм, кредитний договір вважається укладеним
із моменту досягнення згоди між сторонами за всіма істотними
умовами, є строковим, двостороннім та відплатним, тобто
передбачається при укладанні кредитного договору відплатність за
надання фінансових послуг у вигляді виплати процентів. Плата за
використання кредиту встановлюється на строк дії кредитного
договору, яка співпадає в даному випадку зі строком повернення
кредитних коштів.
Рішенням арбітражного суду Iвано-Франківської області від
22.05.2001 року у справі № 2/126 встановлено, що термін
розрахунків за наданий кредит по кредитному договору № 2 від
01.04.1994 р та додаткових угод закінчився в червні 1998 року.
Рішенням арбітражного суду Iвано-Франківської області від
04.07.2000 року у справі № 9/272 встановлено, що кредитним
договором № 1 від 05.01. 98 року (п.1 договору) передбачений
конкретний строк відкриття позичальнику кредитної лінії -до 25
грудня 1998 року.
Виходячи з викладеного, Колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що в рішенні господарського суду від
22.06.06, яке оскаржується, в порушення вимог ст.43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не була надана оцінка строку дії обох кредитних
договорів та строку на який банком були надані кредитні кошті
позичальнику за договорами №№ 1 та 2.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
при порушенні строків виконання кредитних договорів з боку
позичальника наступає цивільно -правова відповідальність, яка
регулюється іншими нормами права і до якої плата за надані в
користування кредитні кошті у вигляді процентів не відноситься.
В даному випадку, суд першої інстанції прийняв рішення при
неправильному застосуванні норм матеріального права та стягнув
проценти за період після закінчення строку, на який був наданий
кредит.
Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції,
керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання Першого заступника прокурора
Iвано-Франківської області задовольнити частково .
Рішення господарського суду Iвано-Франківської області від
22.06.2006 у справі № 9/86 скасувати.
Справу направити до господарського суду Iвано-Франківської
області на новий розгляд.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді I.Ю. Панова
О.В. Яценко