ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2006 р.
№ 9/117
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого
Волковицької Н.О.
Рогач Л.I.
за участю представників:
позивача
Шевц О.А. -довіреність від 27.11.2006 р.
відповідача
Шишкіна I.Ю. -довіреність від 01.12.2006 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Реставраційна
виробнича майстерня "Відродження"
на постанову
від 20.09.2006 Київського апеляційного господарського суду
у справі
№ 9/117 господарського суду м. Києва
за позовом
Закритого акціонерного товариства "Ковельські ковбаси"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Реставраційна
виробнича майстерня "Відродження"
про
стягнення 15152,94 грн.
ВСТАНОВИВ:
ЗАТ "Ковельські ковбаси" звернулось до господарського суду м.
Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Реставраційна виробнича
майстерня "Відродження" 15152,94 грн. вартості ремонту автомобіля.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що внаслідок
дорожньо-транспортної пригоди, Дарницьким районним судом м. Києва
винним був визнаний водій відповідача. Відповідно до заключної
калькуляції вартість ремонту автомобіля складає 15152,94 грн.
Відповідно до частин 2 та 5 статті 1187, пункту 1 частини 1 статті
1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок зіткнення
декількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною
особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним
засобом, якщо вона не доведе, що шкоду завдано внаслідок
непереборної сили або умислу потерпілого.
У відзиві на позовну заяву, ТОВ "Реставраційна виробнича
майстерня "Відродження" зауважує, що сума позовних вимог є занадто
великою для компенсації. В доповненнях до відзиву на позовну заяву
відповідачем визнано позовні вимоги у розмірі 5 000 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 31.05.2006 р.
(суддя Жирнов С.М.) позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ
"Реставраційна виробнича майстерня "Відродження" на користь ЗАТ
"Ковельські ковбаси" 15152,94 грн. матеріальних збитків з
посиланням на приписи частини 1 статті 1172 та частини 2 статті
1187 Цивільного кодексу України враховуючи при цьому дефектної
відомості за результатами огляду транспортного засобу, складеною
Бюро судових експертиз м. Києва, в якій визначена сума
матеріального збитку (витрати на ремонт з ПДВ) 15152,94 грн., що і
є ціною позову.
За апеляційною скаргою ТОВ "Реставраційна виробнича майстерня
"Відродження" Київський апеляційний господарський суд (судді
Кондес Л.О., Куровський С.В., Михальська Ю.Б.), переглянувши
рішення у справі в апеляційному порядку, постановою від 20.09.2006
р. залишив його без змін, вказавши, що рішення місцевого
господарського суду відповідає чинному законодавству, а
відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано
належних доказів в обгрунтування доводів щодо неправомірності
відшкодування позивачу завданої матеріальної шкоди в повному
обсязі, а матеріали справи підтверджують наявність правових
підстав щодо задоволення позовних вимог повністю.
ТОВ "Реставраційна виробнича майстерня "Відродження" подало
до Вищого господарсько го суду України касаційну скаргу на
постанову Київського апеляційного господарського суду, в якій
просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове
рішення, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної
інстанції норм матеріального права.
Зокрема, скаржник звертає увагу суду на те, що позивачем при
поданні позовної заяви державне мито було сплачено у меншому
розмірі та не за належними реквізитами, що повинно було бути
підставою повернення місцевим господарським судом позовної заяви
без розгляду на підставі статті 63 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, скаржник вказує, що відповідно до проведеного на
замовлення позивача експертного дослідження, експортом була
здійснена калькуляція відновленого ремонту, що становить 15152,94
грн., але з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що був
застосований експертом відповідно до "Методики товарознавчої
експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів", визначено, що
вартість відновленого ремонту автомобіля становить 9404,67 грн.
Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення присутніх
у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню частково
з таких підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція виходить з обставин справи
встановлених судом першої чи апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
першої та апеляційної інстанції 08.04.2005 року не перехресті
вулиць Тростянецької та Вербицької в м. Києві сталася
дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої належний позивачу
автомобіль "Опель" державний номерний знак АС 12-54 АВ, за кермом
якого знаходився робітник позивача Шевц О.А., був пошкоджений
автомобілем "ЗIЛ" держаний номерний знак 086-53 КА, належний
відповідачу, за кермом якого знаходився водій відповідача Фещук
В.М.
Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва
від 01.06.2005 р., до адміністративної відповідальності був
притягнутий водій ТОВ "Реставраційна виробнича майстерня
"Відродження" Фещука В.М. у зв'язку з порушенням ним правил
дорожнього руху, в наслідок чого сталося ДТП.
Відповідно до висновку ПП "Бюро судових експертиз" від
14.06.2005 р. про вартість матеріального збитку, завданого
власнику дорожнього транспортного засобу Оpel Combo, державний
реєстраційний №АС1254АВ вартість матеріального збитку на
23.05.2005 р. з урахуванням ПДВ складає 9404,64 грн. (а.с. 24).
Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
передбачено статтею 1187 Цивільного кодексу України, за приписами
якої джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з
використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, транспортних
засобів, механізмів та обладнання.
Відповідно до частини 2 зазначеної норми шкода, завдана
джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на
відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право,
договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом,
механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання
якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 статті 1188 Цивільного кодексу України
передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел
підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних засадах, а
саме:
- 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи,
відшкодовується винною особою;
- 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона
їй не відшкодовується;
- 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було
завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній
частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 1192 вказаного кодексу, з урахуванням
обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу,
яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ
того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або
відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що
підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до
реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або
виконання робіт, необхідних для пошкодженої речі.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просив
стягнути на його користь, саме, вартість ремонту автомобіля в сумі
15152,94 грн., яка була визначена у заключній калькуляції ПП "Бюро
судових експертиз" від 23.05.2005 р. (а.с. 41), яка є одним з
додатків до Звіту № 26-05 Б "Про визначення вартості матеріального
збитку, завданого власнику дорожнього транспортного засобу Оpel
Combo, державний реєстраційний № АС1254АВ" (а.с. 25).
При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів на
підтвердження цього розміру понесених збитків, а також будь-яких
доказів здійснення фактичних витрат пов'язаних з проведенням
відновлюваного ремонту.
Вказані докази, в порушення статті 38 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не були витребувані й
судами під час здійснення судового провадження.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що
під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції
також були залишені поза увагою приписи статті 1188 Цивільного
кодексу України щодо порядку відшкодування шкоди, завданої
внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки та доводи
відповідача викладені у відзиві на позовну заяву стосовно
необхідності встановлення ступеня вини конкретних учасників ДТП
(а.с.62).
Стосовно доводів заявника щодо порушення позивачем вимог
Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
,
колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до
пункту 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
до позовної заяви додаються документи, які
підтверджують, зокрема, сплату державного мита у встановлених
порядку і розмірі.
Порядок та розміри сплати державного мита затверджено
Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
від 21.01.1993 року №7-93.
Відповідно до підпунктів"б", "в" пункту 2 статті 3 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
із
позовних заяв немайнового характеру державне мито сплачується у
розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до підпункту"а" пункту 2 статті 3 зазначеного
Декрету із заяв майнового характеру, що подаються до господарських
судів державне мито сплачується у розмірі одного відсотку ціни
позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян
і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Проте, Київським апеляційним господарським судом при
винесенні постанови не звернуто уваги на доводи відповідача,
викладені у апеляційній скарзі, щодо порушення судом першої
інстанції вимог статей 45, 46, 54 та 57 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку зі сплатою
позивачем при подачі позовної заяви державного мита у розмірі
меншому ніж встановлено законодавством.
За приписами статті 43 цього Кодексу, господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що
господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді
справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано
належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності,
що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх
обставин, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Враховуючи, що застосування норм матеріального права
цілковито залежить від повноти та правильності встановлення
обставин справи, судові рішення не можна визнати законними.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова
у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий
розгляд до господарського суду м. Києва.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються
вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених
обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду м. Києва від 31.05.2006 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.09.2006 р. у справі № 9/117 господарського суду м. Києва
скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського
суду м. Києва.
Касаційну скаргу ТОВ "Реставраційна виробнича майстерня
"Відродження" - задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач