ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2006 р.
№ 5/67б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченко О.С.-головуючого
Панової I.Ю.,
Яценко О.В.
розглянувши касаційну скаргу
Регіонального відділення Фонду державного майна України в
Донецькій області
на ухвалу
господарського суду Донецької області від 19.07.2006
у справі
господарського суду
№ 5/67Б
Донецької області
за заявою
УПФУ в м. Мар'їнка
До
ВАТ "Кураховський механічний завод"
Про
визнання банкрутом
арбітражний керуючий
Набока М.С.
представники сторін в судове засідання не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського Донецької області від 19.07.2006 у
справі № 5/67Б (суддя Попов О.В.) продовжено процедуру
розпорядження майном та повноваження розпорядника майна до
15.08.2006, скасовано заходи щодо забезпечення вимог кредиторів
боржника -ВАТ "Кураховський механічний завод" у вигляді заборони
посадовим особам боржника або власника майна боржника чи
уповноваженому ним органу або іншим особам укладати угоди про
відчуження майна боржника в частині нижчепереліченого майна
залишковою балансовою вартістю 150 459,31 грн. за переліком,
поданим до господарського суду з клопотанням від 14.07.2006 за №
14/1. Боржнику та розпоряднику майна реалізацію майна боржника
здійснювати у порядку, передбаченому чинним законодавством та
надати господарському суду звіт про використання коштів отриманих
від його реалізації.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Фонд державного майна
України по Донецькій області звернувся з касаційною скаргою до
Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати
ухвалу господарського Донецької області від 19.07.2006 у справі №
5/67Б.
Касаційна скарга мотивована тим, що державна частка в
статутному фонді ВАТ "Кураховський механічний завод" складає
34,91%, а отже дозвіл на відчуження майна боржника суперечить ст.
1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію
майна" ( 2864-14 ) (2864-14)
, а також п.п.39,140 Закону України " Про
державну програму приватизації на 2000-2002 роки"
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим
господарським судом норм процесуального та матеріального права
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню,
виходячи з наступного:
Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.03.2004
порушена справа за заявою УПФУ в м. Мар'янівка про банкрутство ВАТ
"Кураховський механічний завод", заборонено посадовим особам
боржника або власнику майна боржника чи уповноваженого ним органу
або іншим особам укладати угоди про відчуження майна.
Постановою господарського суду Донецької області від
28.02.2005 боржника визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна
процедура, призначений ліквідатор.
Постановою Вищого господарського суду від 14.06.2005 у даній
справі скасовано постанову господарського суду Донецької області
від 28.02.2005, справу 5/67Б направлено на новий розгляд.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.07.2006
продовжено строк розпорядження майном до 15.08.2006.
Як зазначено місцевим господарським судом, до суду надійшло
клопотання розпорядника майна розглянуте на засіданні комітету
кредиторів, про скасування забезпечувальних заходів та надання
дозволу на реалізацію частини майна боржника залишковою вартістю
150 459,31грн.
Клопотання про скасування заходів щодо забезпечення вимог
кредиторів обгрунтовується необхідністю виплати заборгованості із
заробітної плати.
Ухвала суду першої інстанції від 19.07.2005 року у справі №
5/67Б мотивована тим, що дія мораторію на задоволення вимог
кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати,
необхідність погашення заборгованості перед працівниками та
здійснення поточних платежів, суд першої інстанції керуючись ч.3
ст. 12 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, задовольнив клопотання
розпорядника майном боржника.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
правові підстави для скасування ухвали суду першої інстанції
відсутні, виходячи з наступного:
- відповідно до вимог п.6 ст.12 Закону України " Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
дія мораторію на задоволення вимог
кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати аліментів,
відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян,
авторської винагороди.
Згідно з ч.1 ст. 12 Закону господарський суд за клопотанням
сторін або учасника провадження у справі про банкрутство чи за
своєю ініціативою має право вжити заходи щодо забезпечення вимог
кредиторів, в тому числі, передбачені ст.67 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
такі заходи не повинні унеможливлювати оперативно-господарську
діяльність боржника, тобто не мати характеру повної заборони на
здійснення перерахування коштів, передачу майна, укладення угод,
необхідних для провадження такої діяльності.
Судом першої інстанції процедура розпорядження майном
боржника, яка не припиняє оперативно-господарську діяльність
боржника, продовжена до 15.08.2006 року.
Згідно з п.3 ст. 12 Закону України " Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють
відповідно до дня введення процедури санації і призначення
керуючого санацією або до винесення постанови про визнання
боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і
призначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом
мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні
боржника банкрутом.
Відповідно до пп. 2, п.3 ст. 12 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
господарський суд також має право скасувати
або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до настання
вищезазначених обставин, про що виноситься ухвала, яка може бути
оскаржена в установленому порядку.
Статтею 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову
реалізацію майна" ( 2864-14 ) (2864-14)
для цілей цього Закону під
примусовою реалізацією
майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого
майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують
ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій
(часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських
товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо
таке відчуження здійснюється шляхом:
- звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що
підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень
щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать
працівнику у зв'язку із трудовими відносинами.
- Продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство,
визначеного статтями 22,23,24,25,26,30, частиною одинадцятою
статті 42, абзацом другим частини шостої статті 43 Закону України
" Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
щодо визнання боржника банкрутом, відкриття
ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.
Відповідно до вимог ст.12 Закону України " Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
до компетенції господарського суду у справі про
банкрутство належить право вживати заходів щодо забезпечення вимог
кредиторів, а також право скасувати або змінити заходи щодо
забезпечення вимог кредиторів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
суд першої інстанції, в межах наданих Законом повноважень,
скасував заходи щодо забезпечення вимог кредиторів боржника в
частині нижепереліченого майна залишковою балансовою вартістю 150
459,31 грн. за переліком поданим до господарського суду з
клопотанням від 14.07.2006 року за № 14/1, що в даному випадку, не
надає можливості укладення угод в процедурі розпорядження майном
боржника, з реалізації вказаного майна боржника з порушенням вимог
ст. 13 Закону " Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
та не означає дозволу суду на
продаж вказаного майна, без погодження, у встановлених законом
випадках, з державними органами, до компетенції яких відноситься
управління та розпорядження майном цього підприємства.
Враховуючи вищевикладене, Колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що ухвалу
господарського суду Донецької області від 19.07.2006 у справі №
5/67Б належить залишити без змін, а касаційну скаргу без
задоволення.
Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фонду державного майна України по Донецькій
області залишити без задоволення .
Ухвалу господарського суду Донецької області від 19.07.2006 у
справі № 5/67Б залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді I.Ю. Панова
О.В. Яценко