ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2006 р.
№ 3/87-1118
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1,
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
18.09.2006
зі справи № 3/87-1118
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної
особи ОСОБА_1 (далі -Підприємець)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський
речовий ринок" (далі -Товариство), м. Тернопіль,
про спонукання до вчинення дій та відшкодування моральної
шкоди,
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_1,
відповідача -Федорчука К.I., Трача В.I.,
ВСТАНОВИВ:
Підприємець у березні 2006 року звернувся до господарського
суду Тернопільської області з позовом та просив:
- витребувати у відповідача відомості про доходи, одержані
від оренди торгових місць № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 за період з
01.06.2004 по день подання позову;
- зобов'язати Товариство виконати в натурі зобов'язання за
договорами оренди від 04.12.2003 № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, а саме:
надати позивачеві торгові місця НОМЕР_2 та № НОМЕР_1;
- стягнути з Товариства на його користь упущену вигоду в
розмірі доходу, одержаного відповідачем від здачі в оренду
торгових місць № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 за період з 01.06.2004 по день
подання позову;
- стягнути з Товариства у відшкодування моральної шкоди 50
000 грн.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від
13.04.2006 (суддя Турецький I.М.) позов задоволено частково:
Товариство зобов'язано надати Підприємцю торгові місця НОМЕР_2 та
№ НОМЕР_1 або рівноцінні їм та стягнуто з Товариства 25 000 грн.
моральної шкоди; в іншій частині позову відмовлено. Прийняте
рішення мотивовано порушенням Товариством договірних зобов'язань.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
18.09.2006 (колегія суддів у складі: Кравчук Н.М. -головуючий
суддя, судді Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.) рішення місцевого
господарського суду зі справи скасовано в частині задоволення
вимог про надання торгових місць і стягнення моральної шкоди та в
позові відмовлено. Постанову апеляційного суду мотивовано
відсутністю належних правових підстав для задоволення вимог
позивача про стягнення моральної шкоди та надання торгових місць
НОМЕР_2 і № НОМЕР_1 або рівноцінних їм.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Підприємець просить постанову апеляційного суду зі справи
скасувати через неправильне застосування ним норм матеріального і
процесуального права та залишити в силі рішення місцевого суду.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому
зазначило про безпідставність її доводів та просило постанову
апеляційного господарського суду зі справи залишити без змін.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши представників
сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
необхідність часткового задоволення касаційної скарги з
урахуванням такого.
Місцевим господарським судом встановлено, що:
- 04.12.2003 Товариством (орендодавець) і Підприємцем
(орендар) укладено договори оренди № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4
(далі -Договори), умовами яких передбачено, що орендодавець
передає, а орендар приймає в строкове платне користування торгові
місця № НОМЕР_1 та НОМЕР_2, розташовані в павільйонах НОМЕР_5та
НОМЕР_6 відповідно, для здійснення торгівлі промисловими товарами;
- згідно з пунктом 2.1 Договорів орендар вступає у строкове
платне користування наданим торговим місцем у термін, вказаний у
договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору;
- відповідно до пункту 2.3 Договорів орендар зобов'язаний
звільнити торгове місце на вимогу орендодавця: після закінчення
терміну дії договору; у разі несплати передбаченої цим договором
суми оплати за торгове місце понад двох місяців або у разі відмови
сплатити пеню, передбачену договором;
- згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договорів орендар зобов'язується
використовувати надане торгове місце відповідно до його
призначення та умов цього договору, своєчасно і в повному обсязі
здійснювати оплату за торгове місце, а також пеню у випадку її
прострочення;
- пунктом 9.1 Договорів передбачено, що договір діє з
01.01.2004 по 31.12.2004; за відсутності претензій він може бути
пролонгований на наступний термін;
- згідно з пунктом 9.3 Договорів зміни і доповнення або
розірвання цих договорів, окрім передбачених пунктом 2.3 Договорів
умов, допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення,
що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з
дати їх подання до розгляду іншій стороні;
- відповідно до підпункту 9.5.5 пункту 9.5 Договорів їх
чинність припиняється, зокрема, у разі планового закриття ринку,
окремих його приміщень або частини території (для проведення
санітарних, протипожежних заходів, технічного переобладнання,
реконструкції, ремонту), про що орендодавець повідомляє орендаря
не пізніше як за п'ять днів;
- відповідач виконував умови Договорів по травень 2004 року
включно, а з червня 2004 року позивача позбавлено можливості
використовувати торгові місця за Договорами внаслідок
реконструкції ринку без надання інших торгових місць;
- факт відсутності у позивача іншого місця роботи (іншого
джерела одержання доходів) підтверджується випискою з трудової
книжки ОСОБА_1
Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:
- на виконання постанови Державного пожежного нагляду про
застосування запобіжних заходів від 17.02.2003 № 7 в травні 2004
року призупинено експлуатацію речового ринку, який знаходився в
користуванні Товариства поАДРЕСА_2у м. Тернополі;
- на підставі підпункту 9.5.5 пункту 9.5 Договорів
підприємці-орендарі 15.05.2004 отримали повідомлення про планове
закриття частини території ринку, а дія згаданих Договорів
припинилася (а.с. 15-16);
- в результаті проведеної реконструкції ринку торгові місця у
торгових рядах НОМЕР_5та НОМЕР_6 (в тому числі й торгові місця
позивача) знищено, а на їх місці побудовано якісно нові
кіоски-магазини площею 4 та 16 м-2;
- листом від 17.02.2005 Товариство пропонувало Підприємцю
нове торгове місце на ринку, в судовому засіданні представники
відповідача підтвердили можливість надання позивачеві інших
торгових місць на ринку.
Причиною даного спору є питання щодо наявності правових
підстав для задоволення вимог позивача про виконання відповідачем
зобов'язань за Договорами в натурі та про стягнення моральної
шкоди.
Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(далі -ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) зобов'язанням є правовідношення, в
якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої
сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу,
надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної
дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його
обов'язку.
Статтею 525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його
умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або
законом.
Статтею 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що зобов'язання
має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та
вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з стаття 759 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором найму
(оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві
майно у користування за плату на певний строк.
Частиною першою статті 763 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір
найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з частиною першою та другою статті 651 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
зміна або розірвання договору допускається лише за
згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У
разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або
частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або
законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду
України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Між тим попередніми судовими інстанціями не було з достатньою
повнотою встановлено фактичні обставини, пов'язані з дійсними
взаємовідносинами сторін, а саме:
- не з'ясовано, чи мала місце пролонгація дії Договорів з
огляду на дату та зміст листа Товариства від НОМЕР_7 (а.с. 8),
відповідно до якого позива чеві на період реконструкції ринку
пропонувалося тимчасове торгове місце, а в процесі подальшої
реконструкції мало бути запропоновано місце нового зразка (не дано
оцінки викладеному та не встановлено правові підстави для таких
пропозицій);
- не досліджено та залишено без оцінки доводи Підприємця,
який заперечує справжність підписів на підтвердження фактів його
ознайомлення із здійсненням реконструкції ринку відповідно до
підпунктів 9.5.5 пунктів 9.5 Договорів №№ НОМЕР_3, НОМЕР_4;
- не з'ясовано фактичну тривалість, умови і зміст
реконструкції частини ринку, де знаходилися торгові місця
Підприємця за Договорами №№ НОМЕР_1 і НОМЕР_2 (коли розпочато
реконструкцію і коли закінчено, чи мало місце закриття ринку або
частини його території чи окремих приміщень, чи підпадають
здійснені заходи під визначення реконструкції);
- не досліджено і не встановлено, які саме торгові місця було
запропоновано Товариством позивачеві замість торгових місць №№
НОМЕР_1 і НОМЕР_2 (на підставі чого пропонувалися, які саме місця,
їх характеристики, умови одержання, інше).
Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися
неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення суддею за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування судових рішень зі
справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті
111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий
розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно
встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та
доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно
до вимог закону.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 -111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Тернопільської області від
13.04.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 18.09.2006 зі справи № 3/87-1118 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Тернопільської області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя Б.Львов