Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Терлецького О. О., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі - ОДПІ) справу за її позовом до ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Нива" - Г. С. О., третя особа - Г. Е. Ю., про зобов'язання вчинити певні дії, встановила:

У березні 2008 року ОДПІ звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов'язати відповідача надати документи для проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Золота Нива", код ЄДРПОУ 30501369.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 3 грудня 2008 року позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 травня 2009 року, скасував постанову суду першої інстанції та закрив провадження у справі.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 листопада 2009 року відмовив у задоволенні заяви ОДПІ про поновлення строку на касаційне оскарження, а касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2009 року залишив без розгляду.

У скарзі до Верховного Суду України ОДПІ порушила питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвали касаційного суду і направлення справи до цього суду для вирішення питання про поновлення строку на оскарження у зв'язку з порушенням ним норм процесуального права та неоднаковим порівняно з іншими справами застосуванням однієї й тієї самої норми права - статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з таких підстав.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Частиною 2 статті 212 КАС передбачено, що касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 зазначеного Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суд касаційної інстанції, вирішуючи питання про поновлення строку на касаційне оскарження, встановив, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції була постановлена у присутності представників сторін, тому дійшов висновку, що їх було належним чином повідомлено про її винесення. При цьому суд касаційної інстанції не взяв до уваги, що позивач міг визначити підстави такого оскарження тільки після ознайомлення з повним текстом ухвали. Сам по собі факт участі позивача в судовому засідання суду апеляційної інстанції не може свідчити про неповажність причин пропуску ним строку на касаційне оскарження, за умови, що в порушення вимог частини 2 статті 167 КАС апеляційним судом копія ухвали йому не видавалася, оскільки не була складена в повному обсязі.

25 травня 2009 року Харківський апеляційний адміністративний суд оголосив лише вступну та резолютивну частини рішення, а з повним текстом ухвали, позивач мав змогу ознайомитися тільки після її одержання (вхідний N 3305/10 від 14 липня 2009 року). Залишивши зазначену обставину поза увагою, касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку. Цей висновок є помилковим, оскільки не ґрунтується на вищезгаданих нормах процесуального права.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на касаційне оскарження, на які заявник посилається як на поважні, суд має виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів і з того, чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на касаційне оскарження.

За таких обставин ухвала Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2009 року не ґрунтується на вимогах процесуального закону, є незаконною і підлягає скасуванню, а справа - направленню до цього суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Керуючись статтями 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2009 року скасувати, справу направити до цього суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.