ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2006 р.
№ 20-2/107
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Карабаня В.Я.
суддів: Ковтонюк Л.В.
Чабана В.В.
за участю представників:
позивача Мневець В.Д. довіреність № 9 від 20.11.2006
відповідача не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
05.09.2006
у справі господарського суду
№ 20-2/107 міста Севастополя
за позовом
Закритого акціонерного товариства "Вікторія"
до
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
про
визнання договору оренди дійсним та стягнення 26 315,54 грн.
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2006 року Закрите акціонерне товариство "Вікторія"
(далі -ЗАТ "Вікторія") звернулось до господарського суду м.
Севастополя з позовом до суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (з урахуванням заяви про
уточнення позовних вимог від 19.05.2006) про визнання договору
оренди від 10.10.2005 дійсним, стягнення 10 349,55 грн.
заборгованості щодо сплати орендної плати, 600 грн. плати за
водокористування, 1290 грн. плати за користування телефоном,
поштових витрат в сумі 50 грн. В обгрунтування позовних вимог ЗАТ
"Вікторія" послалось на те, що 10.10.2005 між ЗАТ "Вікторія" та
суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 було
укладено договір оренди, за умовами якого відповідачка прийняла у
строкове (з 10.10.2005 до 10.05.2007) платне користування
приміщення, розташоване за адресою: м. Севастополь АДРЕСА_1.
Відповідачка ухиляється від нотаріального посвідчення договору
оренди від 10.10.2005. Крім того, не виконує своїх зобов'язань
щодо оплати орендних платежів та витрат по водокористуванню та
користуванню телефоном.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 05.06.2006
(суддя Шевчук Н.Г.), залишеним без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.09.2006
(колегія у складі суддів: Горошко Н.П., Гонтаря В.I., Плута В.М.)
позов задоволено частково. Визнано дійсним договір оренди
приміщення від 10.10.2005, укладений між ЗАТ "Вікторія" та
суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1.
Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи
ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Вікторія" заборгованість у сумі 12 240,54
грн., у тому числі: 10 349,55 грн. заборгованості по орендній
платі, 600 грн. плати за водопостачання, 1290,99 грн. плати за
телефон. В іншій частині в позові відмовлено. Судові рішення
вмотивовано тим, що договір оренди від 10.10.2005 відповідає
вимогам чинного законодавства України, сторони цього договору
домовились щодо всіх істотних умов договору, але одна із сторін
ухилилась від його нотаріального посвідчення. Також позивачем
доведено вимоги щодо наявності заборгованості по оплаті орендної
плати та плати за водопостачання та користування телефоном. При
цьому суди послались на ч. 2 ст. 220, ст.ст. 525, 526, 793 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями,
суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1
звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а
справу направити на новий розгляд до господарського суду м.
Севастополя, посилаючись на те, що судами було порушено норми
матеріального та процесуального права.
В судове засідання 04.12.2006 суб'єкт підприємницької
діяльності -фізична особа ОСОБА_1 не з'явилась. Враховуючи, що про
час і місце розгляду справи суб'єкт підприємницької
діяльності -фізична особа ОСОБА_1 повідомлена належним чином,
Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути
касаційну скаргу за її відсутності.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справ в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування судом норм матеріального та
процесуального права при винесенні оскарженого судового акта,
знаходить необхідним відмовити в задоволенні касаційної скарги з
наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.06.2004 між
сторонами спору було укладено договір оренди приміщення диско-бара
"Вікторія" загальною площею 160 м-2, розташованого за адресою: м.
Севастополь, АДРЕСА_1. 10.10.2005 сторони уклали договір оренди
даного приміщення на нових умовах зі строком його дії з 10.10.2005
по 10.10.2007. Пунктами 1.2 та 1.3 договору оренди від 10.10.2005
встановлено щомісячну орендну плату в розмірі 2 500 грн. та
зобов'язання відповідачки щомісячно оплачувати вартість спожитої
електричної енергії, водопостачання та інші послуги відповідно до
виставлених рахунків постачальників цих послуг.
Судами встановлено, що ЗАТ "Вікторія" зверталось на адресу
відповідачки м. Севастополь, АДРЕСА_2 з телеграмами № НОМЕР_1 та №
НОМЕР_2 (арк. с. 51, 60), в яких просило нотаріально оформити
договір оренди від 10.10.2005.
Відповідно до статті 50 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за
умови її державної реєстрації у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.ст. 16, 17 Закону України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців"
( 755-15 ) (755-15)
з метою забезпечення органів державної влади та
учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних
осіб та фізичних осіб -підприємців створюється Єдиний державний
реєстр, який містить, зокрема, відомості щодо фізичної особи -
підприємця: дата та номер запису про проведення державної
реєстрації фізичної особи -підприємця, дати та номери записів про
внесення змін до нього, місцезнаходження державної реєстрації, а
також місце проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим
Законом.
Під час розгляду справи суд першої інстанції для встановлення
обставин справи 16.05.2006 витребував від Гагарінської районної
державної адміністрації міста Севастополя відомості щодо
місцезнаходження відповідачки, на який Гагарінська районна
державна адміністрація міста Севастополя повідомила про те, що
відповідачка зареєстрована 13.05.2004 за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до ч. 2 ст. 793 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір
найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини)
строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Як встановлено ч. 2 ст. 220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо
сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що
підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або
часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його
нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не
вимагається.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд
апеляційної інстанції, встановивши, що сторони домовилися щодо
всіх істотних умов договору оренди, задовольнив вимоги про
визнання дійсним договору оренди від 10.10.2005. Суд апеляційної
інстанції також погодився із правомірністю висновку суду першої
інстанції щодо доведеності позовних вимог про стягнення
заборгованості відповідачки із сплати орендної плати та отриманих
нею послуг по водопостачанню та користуванню телефоном.
Постанова суду апеляційної інстанції є такою, що відповідає
нормам матеріального і процесуального права, Вищий господарський
суд України підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 05.09.2006 у справі № 20-2/107 залишити без змін.
Головуючий суддя В.Карабань
судді: Л.Ковтонюк
В.Чабан