ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2006 р.
№ 16/271 (10/312)
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Карабаня В.Я.
суддів: Ковтонюк Л.В.
Чабана В.В.
за участю представників:
позивача суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа
ОСОБА_1 ОСОБА_2. довіреність № НОМЕР_1 від 07.07.2004
відповідача суб'єкт підприємницької діяльності - фізична
особа ОСОБА_3 ОСОБА_4. довіреність № НОМЕР_2 від 08.11.2004
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
20.06.2006
у справі господарського суду
№ 16/271(10/312) Дніпропетровської області
за позовом
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
до
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3
про
усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням та
звільнення приміщення
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2005 року суб'єкт підприємницької
діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся з позовом до
господарського суду Дніпропетровської області до суб'єкта
підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 про усунення
перешкод у користуванні належним позивачу приміщенням та
зобов'язання відповідача звільнити приміщення. Позивач обгрунтував
позов тим, що 01.07.2002 між сторонами спору було укладено договір
оренди приміщення магазину із строком дії договору на один рік до
01.07.2003, згідно п. 4.2 цього договору термін дії договору було
продовжено на один рік до 01.07.2004. У зв'язку із закінченням
цього строку та відмовою позивача від його продовження(про що
позивач повідомив відповідача 11.06.2004), позивач просив
зобов'язати відповідача звільнити належні на праві власності
позивачу нежитлові приміщення, що були об'єктом оренди за
договором від 01.07.2002.
Відповідач позов не визнав, вказав про те, що після
пролонгації дії договору оренди до 01.07.2004 позивач повідомив
його про припинення договору оренди 11.06.2004 з порушенням
встановленого умовами договору місячного строку щодо попередження
про відмову від договору оренди, тому договір оренди вважається
продовженим до 01.07.2005. Крім того, орендоване відповідачем
приміщення знаходиться у його користуванні за умовами договору про
сумісну діяльність, укладеного між сторонами 17.11.2002.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
28.03.2006 (суддя Загинайко Т.В.) у задоволенні позову відмовлено
з тих підстав, що оскільки майно, яке є об'єктом договору оренди
від 01.07.2002, належить ОСОБА_1не як суб'єкту підприємницької
діяльності, а як фізичній особі, тому його права та охоронювані
законом інтереси як суб'єкта підприємницької діяльності не
порушено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 20.06.2006 (колегія у складі суддів: Євстигнеєва О.С.,
Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.) рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 28.03.2006 залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями,
суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1
звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати,
прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на
порушення судом норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу суб'єкт підприємницької
діяльності -фізична особа ОСОБА_3 зазначив прохання касаційну
скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 20.06.2006 залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи
в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі
встановлених фактичних обставин справи застосування норм
матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного
судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити
частково, виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції, погодившись з правомірністю
висновку суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову,
виходив зокрема з того, що оскільки приміщення магазину, що є
об'єктом договору оренди від 01.07.2002, є спільною сумісною
власністю подружжя ОСОБА_1. та ОСОБА_5., невиконанням орендарем
зобов'язань за договором оренди від 01.07.2002 порушено права
фізичної особи ОСОБА_1. та фізичної особи ОСОБА_5. як учасника
спільної сумісної власності подружжя.
З таким висновком погодитись не можна.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.07.2002 між
суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 як
орендодавцем та суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною
особою ОСОБА_3 як орендарем було укладено договір оренди, за
умовами якого останній отримує у тимчасове володіння приміщення
квартир АДРЕСА_1 в м. Кривому Розі загальною площею 24,5 кв.м.
Власником цих приміщень є громадянин ОСОБА_1. згідно виданого
виконавчим комітетом Криворізької міської Ради свідоцтва про право
власності на нерухоме майно від 07.10.2003 серії САА № НОМЕР_3.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір
найму укладається на строк, встановлений договором.
Як встановлено ст. 764 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо наймач
продовжує користуватися майном після закінчення строку договору
найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного
місяця, договір вважається поновленим на строк, який раніше
встановлений договором.
Як на підставу заявлених вимог про усунення перешкод у
користуванні майном позивач посилався на те, що у зв'язку із тим,
що строк дії договору оренди закінчився та відмовою позивача від
його продовження, відповідач зобов'язаний повернути орендодавцеві
об'єкт оренди.
Вищий господарський суд України зазначає, що договір оренди
від 01.07.2002 укладено між позивачем та відповідачем як
суб'єктами підприємницької діяльності. Як встановлено судом
апеляційної інстанції, згідно свідоцтва про право власності від
07.10.2003 ОСОБА_1на праві приватної власності належать
приміщення, що є об'єктом договору оренди від 01.07.2002.
Предмет позовних вимог у даній справі -усунення перешкод у
користуванні нежитловим приміщенням та зобов'язання відповідача
звільнити орендоване ним нежитлове приміщення -не зачіпає права та
інтереси дружини ОСОБА_4 -ОСОБА_5 як співвласника майна.
За таких обставин висновок, покладений в основу рішення суду
першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про
те, що права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 як суб'єкта
підприємницької діяльності щодо орендованих відповідачем приміщень
за договором оренди від 01.07.2002 не порушено, є таким, що
суперечить статті 1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до частини першої якої підприємства,
установи, організаці ї, інші юридичні особи (у тому числі
іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу
суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до
господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю
господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних
прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття
передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання
правопорушенням.
За таких обставин прийняті у справі судові рішення підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід
всебічно і повно перевірити всі обставини в їх сукупності,
з'ясувати дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від
встановленого, вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-9 -111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
28.03.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 20.06.2006 у справі № 16/271(10/312)
скасувати.
Справу № 16/271(10/312) направити на новий розгляд до
господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий суддя В.Карабань
Судді: Л.Ковтонюк
В.Чабан