ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2006 р.
№ 11/250/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. -головуючого,
Ковтонюк Л.В.,
Чабана В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної
скарги
Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Миколаїв
на
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
22.08.2006р.
у справі
господарського суду Миколаївської області № 11/250/06
за позовом
Приватного підприємства Фірми "Емія", м. Миколаїв
до
Приватного підприємця ОСОБА_1
про
звільнення приміщення
за участю представників сторін:
від позивача -не з'явилися;
від відповідача -ОСОБА_2
УСТАНОВИВ:
У травні 2006р. Приватне підприємство фірма "Емія" звернулися
до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою,
якою просили зобов'язати фізичну особу -підприємця ОСОБА_1
звільнити торгівельний павільйон НОМЕР_1 загальною площею 33,5
кв.м., розташований у торгівельному комплексі "АДРЕСА_1 Позовні
вимоги обгрунтовували тим, що після закінчення строку дії договору
оренди НОМЕР_2. між сторонами, відповідачем не було звільнено
орендований нежитловий об'єкт.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на його
безпідставність та пояснював, що у 2003р. сторони домовились про
купівлю-продаж майбутнього павільйону, на виконання чого
відповідачем перераховувались відповідні грошові суми, оформлені
квитанціями до прибуткових касових ордерів та завірені печаткою
відповідача. На період до оформлення договору купівлі-продажу між
сторонами було укладено удаваний договорі оренди.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
29.06.2006р. (суддя Василяка К.Л.), залишеним без змін постановою
Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.2006р.
(судді: Разюк Г.П. -головуючий, Петров М.С., Колоколов С.I.) позов
задоволено, зобов'язано фізичну особу -підприємця ОСОБА_1
звільнити приміщення об'єкту оренди за договором оренди НОМЕР_2
від 01.06.2005р. -торгівельний павільйон НОМЕР_1 з підсобними
приміщеннями загальною площею 33,5 кв.м., що входить до складу
торгівельного комплексу "Ельміра", розташованого за адресою:
АДРЕСА_1. Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до
укладеного 01.06.2005р. між сторонами договору оренди НОМЕР_2 ППФ
"Емія" (орендодавець) передав, належне йому на праві власності
нерухоме майно, торгівельний павільйон з підсобними спорудами, а
підприємець ОСОБА_1 (орендар) прийняв його у строкове платне
користування. Відповідно до п.4.1 договору строк оренди складав 11
місяців з дати укладання акту приймання-передачі об'єкту оренди,
який у матеріалах справи відсутній. Суди, на підставі прибуткових
касових ордерів, згідно яких відповідач здійснював орендну плату,
дійшли висновку про дату виникнення орендних правовідносин з
моменту підписання договору.
У касаційній скарзі фізична особа -підприємець ОСОБА_1 просив
скасувати зазначені рішення і постанову та ухвалити нове рішення,
яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на
порушення судами норм процесуального та матеріального права.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування
судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні
судових рішень, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає
частковому задоволенню.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове
рішення" від 29.12.76 № 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
обгрунтованим
визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають
значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених
обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і
підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні.
Оскаржувані судові акти зазначеним вимогам не відповідають,
оскільки судами не було належним чином досліджено питання щодо
права у ППФ "Емія" передавати спірне майно в оренду, а відповідно
й вимагати його повернення, виходячи з положень ст. 760, 761
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до яких
предметом договору оренди може бути індивідуально визначене майно,
а право на його передачу в оренду має власник майна, або особа,
якій належать майнові права чи уповноважена на укладання договору
оренди. Як убачається зі змісту судових рішень суди зазначали про
належність об'єкту оренди ППФ "Емія" на підставі рішення
виконавчого комітету Миколаївської міської ради № НОМЕР_3, проте у
договорі НОМЕР_2 зазначено іншу підставу - рішення ГIГ від
06.06.2004р. Таким чином, судами не перевірено наявність
правовстановлюючих документів у позивача з урахуванням тверджень
відповідача, що у рішенні виконавчого комітету Миколаївської
міської ради № НОМЕР_3, інвентарній документації об'єкту за
адресою АДРЕСА_1 ситуаційному плані та інших документах згадки про
павільйон НОМЕР_1площею 33,5 кв.м не має.
Також, судами належним чином не досліджено та не оцінено
положення розділу 3 договору оренди НОМЕР_2 якими передбачена
певна процедура приймання -передачі об'єкту в оренди, яка
сторонами дотримана не була, про що свідчить відсутність у
матеріалах справи акту приймання-передачі та твердженням заявника,
що позивачем не передавалось йому спірне приміщення в оренду,
оскільки відповідач з 2003р. користувався цим приміщенням на
підставі договору купівлі-продажу цього приміщення, а договір
оренди було укладено лише про людське око, без наміру створити
юридичні наслідки.
Окрім того, порушивши вимоги ст. 4-2, 4-3, 65 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
суди не забезпечили
умови для надання відповідачем додаткових доказів в обгрунтування
своїх заперечень, зокрема, не витребувано та не досліджено Статут
ППФ "Емія", договір НОМЕР_4., договір оренди від 01.05.2006р.,
договір НОМЕР_4., прибутково -касові ордера, свідоцтво про
державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 та
інші документи, на які відповідач посилався у процесі розгляду
спарви.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суди у порушення
вимог ст.43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвалили недостатньо
обгрунтовані, а відповідно і незаконні судові рішення, які
підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду,
при якому в залежності від встановленого, суду слід визначити
характер правовідносин, що склалися між сторонами та застосувати
відповідну норму права, якою вони регулюються.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-12, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1задоволити
частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
22.08.2006р. та рішення господарського суду Миколаївської області
від 29.06.2006р. у справі №11/250/-06 скасувати, а справу передати
господарському суду Миколаївської області для нового розгляду.
Головуючий суддя
В.Я. Карабань
Суддя
Л.В. Ковтонюк
Суддя
В.В. Чабан