ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
 
                            ПОСТАНОВА 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ 
 
     30 листопада 2006 р. 
     № 41/101 
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
     Дерепи В.I. -головуючого,  Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
     за участю повноважних представників:
     позивача
     Груднистого А.В.,
     відповідача
 
     ОСОБА_2,
 
     розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу
     Суб'єкта підприємницької діяльності, фізичної особи ОСОБА_1
     на рішення
     від 25 травня 2006 року господарського суду Дніпропетровської
області
     у справі за позовом
     Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега-С"
     до
     СПД  фізичної   особи   ОСОБА_1,   Товариства   з   обмеженою
відповідальністю "Комтек Плюс"
     про
     стягнення 169701,17 грн.
                            ВСТАНОВИВ:
     У березні 2006 року ТОВ "Вега-С" звернулося до господарського
суду Дніпропетровської області з  позовом  до  СПД  ОСОБА_1.,  ТОВ
"Комтек-Плюс" про стягнення 179701,17 грн., посилаючись на те,  що
відповідачі  не   виконують   своїх   зобов'язань   за   договором
купівлі-продажу НОМЕР_1 по оплаті отриманої металопродукції.
     Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25
травня 2006 року (суддя Орєшкіна Є.В.) позов задоволено частково в
сумі 168701,17 грн.
     В решті позову відмовлено.
     У касаційній скарзі СПД ОСОБА_1   просить  рішення  місцевого
господарського суду  скасувати  як  прийняте   з  порушенням  норм
матеріального і процесуального права.
     У відзиві на касаційну  скаргу  ТОВ  "Вега-С"  просить  в  її
задоволенні відмовити за необгрунтованістю вимог.
     Заслухавши  пояснення   представників   сторін,   перевіривши
матеріали справи та  на  підставі  встановлених  в  ній  фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування  господарським
судом при прийнятті оскаржуваного  рішення  норм  матеріального  і
процесуального права, суд вважає, що  касаційна  скарга   підлягає
задоволенню з таких підстав.
     Відповідно  до  вимог  п.2  ч.2  ст.   111-10   ГПК   України
( 1798-12 ) (1798-12)
         порушення норм процесуального  права  є  в  будь-якому
випадку підставою для скасування рішення місцевого  або  постанови
апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом  за
відсутності будь-якої із сторін, не  повідомленої  належним  чином
про час та місце засідання суду.
     Пунктом 3.5.1 Iнструкції з діловодства в господарських  судах
України, затвердженої наказом Голови  Вищого  господарського  суду
України №75  від  10.12.2002  року,  передбачено,  що  ухвала  про
призначення справи до розгляду і день  її  прийняття  надсилається
всім учасникам з повідомленням про вручення.
     Матеріали справи не містять доказів  того,  що  господарським
судом належним чином виконано обов'язок повідомити сторони про час
та місце розгляду справи при відкладенні розгляду справи з  11  на
25 травня 2006р.
     Наявність в  матеріалах  справи  телеграми  відповідачки  СПД
ОСОБА_1., де в номері справи  мається  виправлення,   згідно  якої
господарський суд прийшов до  висновку  про  належне  повідомлення
останньої про день і час розгляду справи  спростовується   доданою
до касаційної скарги копією даної телеграми, з якої вбачається, що
вона направлялась відповідачкою до господарського суду  по  справі
№41/100. Тому зазначений висновок  місцевого  господарського  суду
про належне повідомлення відповідачки СПД ОСОБА_1. про день і  час
розгляду справи, визнати законним і обгрунтованим не можна.
     При  нез'явленні  СПД  ОСОБА_1.   в   судове   засідання   та
відсутності належних доказів  про   повідомлення   останньої   про 
час  та  місце  розгляду  справи, господарський суд,  в  порушення
вимог ст.77 ГПК України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  не  вирішив   питання   про 
відкладення  розгляду  справи   в   межах   строків,  передбачених
ст.69 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
     Розглянувши   справу   у    відсутності    відповідача,    не
повідомленого
     належним чином про час і місце засідання суду,  господарський
суд позбавив останнього можливості надати докази  в  захист  своїх
інтересів, що протирічить вимогам ст. ст. 4-2, 4-3, 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
        .
     Окрім того, розглянувши справу  у  відсутності  відповідачки,
господарський суд  допустив  неповноту  в  дослідженні  доказів  у
справі. Зокрема, суд не звернув увагу на ту обставину,  що  згідно
п.1.1, 3.1 договору НОМЕР_1  кількість,  якість,  ціна  та  строки
поставки товару підлягають додаткового погодження  між  сторонами,
що матеріали справи не містять.
     Господарським  судом,  також,  не  перевірено   відповідність
наявних в матеріалах  справи  видаткових  накладних  та  платіжних
доручень договору  НОМЕР_1.
     Відповідно до роз'яснень Пленуму Верхов  ного  Суду  України,
викладених у п.п.1.6, 7  постанови  від 29.12.1976 р.  №  11  "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
        , рішення є законним тоді, коли суд
виконавши  всі  вимоги  процесуального  законодавства  і  всебічно
перевіривши обставини, ви рішив справу у відповідності  з  нормами
матеріального права, що підлягають  застосуванню  до  даних  право
відносин, а за їх відсутності -на підставі  за  кону,  що  регулює
подібні відносини, або вихо дячи із загальних засад  законодавства
України.
     Обгрунтованим визнається рішення, в якому  повно  відображені
обставини, що мають значення для даної справи, виснов ки суду  про
встановлені   обставини   і   правові   наслідки   є   вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними  доказа  ми,
дослідженими в судовому засіданні.
     Мотивувальна  частина  рішення  повинна  містити  встановлені
судом обставини, які ма  ють  значення  для  справи,  їх  юридичну
оцінку, а також  оцінку  всіх  доказів,  розрахунки,  з  яких  суд
виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог  Визнаючи
одні і відхи ляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.
     Резолютивна частина рішення  повинна  мати  вичерпні,  чіткі,
безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин,
висновки по суті розглянутих вимог.
     Рішення місцевого  господарського  суду,   прийняте  в  даній
справі, за своїм змістом не  відповіда  є  цим  вимогам,  оскільки
висновки суду викладені в мотивувальній частині  рішення на а.с.81
(абз.2  та  9)  відносно  відповідача-1   носять   взаємовиключний
характер, так як спочатку суд прийшов до висновку про  задоволення
позову в стягненні боргу в сумі  168701,17  грн.,  а  пізніше,  що
вимога до відповідача-1 задоволенню не підлягає.
     Висновки суду відносно відповідача-2 як в мотивувальній,  так
і в резолютивній частині рішення відсутні.
     За таких обставин,  суд  вважає,  що  рішення  господарського
суду, як прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального
права не може залишатись без змін і підлягає скасуванню.
     При новому  розгляді  справи  господарському  суду  необхідно
врахувати наведене, більш повно та  всебічно  з'ясувати  обставини
справи, суть позовних  вимог  і  заперечень,  їх  обгрунтованість,
зібраним доказам  дати правову оцінку і відповідно до вимог закону
вирішити спір.
     На підставі  наведеного,  керуючись  ст.  ст.  111-5,  111-7,
111-9, 111-11 ГПК України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський  суд
України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
     Рішення господарського суду Дніпропетровської області від  25
травня 2006 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу.
     Справу передати  на  новий  розгляд  до  господарського  суду
Дніпропетровської області в іншому складі суду.
     Головуючий, суддя  В.Дерепа
     Судді   Б.Грек
     Л.Стратієнко