35/115-06 Про розірвання договору поставки продукції - Текст документа

У березні 2006 р. позивач звернувся в суд з позовом про розірвання договору поставки продукції, укладеного з відповідачем 12.09.2005 р. та стягнення з відповідача 123 650 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 27 390 грн. упущеної вигоди, 3 782,16 грн. процентів за користування комерційним кредитом.

В подальшому позивач збільшив позовні вимоги та на підставі п.7.2 договору просив стягнути з відповідача 23 047,05 грн. пені за прострочення поставки товару та зменшив вимоги про стягнення процентів за користування комерційним кредитом до 2 928,64 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.04.2006 р. (суддя Швед Е.Ю.) позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Ріно" на користь ТОВ "Тріумвірат" 123 650 грн. суми попередньої оплати, 27 390 грн. збитків, 2 938,64 грн. процентів за користування комерційним кредитом, 23 047,05 грн. пені та судові витрати.

Вимоги про розірвання договору поставки від 12.09.2005 р. на підставі п.5 ст.81 ГПК України (1798-12) залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 р. (головуючий -Могилєвкін Ю.О., судді -Пушай В.I., Плужник О.В.) рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2006 р. змінено. В частині стягнення збитків у розмірі 27 390 грн. скасовано і в цій частині позовних вимог відмовлено.

В решті рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, щ касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України (436-15) за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, між сторонами 12.09.2005 р. було укладеного договір поставки, згідно якого постачальник (відповідач) зобов'язувався здійснити поставку шпал непросочених тип 1 і тип 2 за ГОСТ 78-89, кількістю і за цінами згідно специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору на умовах СРТ - Новомосковський шпалопросочувальний завод, а покупець (позивач) -прийняти і оплатити продукцію.

Згідно специфікації №1 загальна вартість продукції становить 273 300 грн., строк поставки -вересень 2005 р. (а.с.19).

Відповідно до п.2.4 договору позивач платіжними дорученнями № 467 та №468 від 12.09.2005 р. здійснив попередню оплату у сумі 50% від загальної вартості продукції, що становить 136 650 грн. (а.с.16), проте в порушення визначених специфікацією строків, відповідач не передав йому продукцію згідно договору.

П.8.2 договору передбачена можливість дострокового розірвання договору за заявою однієї з сторін при порушенні умов договору другою стороною.

15.11.2005 р. позивач надіслав відповідачу претензію №1 (а.с.110), в якій повідомляв про розірвання договору внаслідок невиконання його умов відповідачем та вимагав повернути 123 650 попередньої оплати, оскільки 25.10.2005 р. відповідач повернув 13 000 грн., пеню за 46 днів прострочки у розмірі 6 544,23 грн.

Відповідно до ст.693 ЦК України (435-15) якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Статтею 536 ЦК України (435-15) передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В даному випадку таким законом є ст. ст. 1057, 1048 ЦК України (435-15) , відповідно до яких розмір процентів за користування чужими коштами у випадку невстановлення їх договором визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Таким чином, висновок суду про стягнення з відповідача 123 650 грн. попередньої оплати та 2 928, 64 грн. за користування чужими коштами відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.

Що ж стосується стягнення пені у розмірі 23 047,05 грн. за період -01.10.2005 р. по 04.04.2006 р., то повністю погодитись з таким висновком суду неможливо, виходячи з такого.

Згідно з ч.1 ст.604 ЦК України (435-15) зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Частиною 1 ст.651 ЦК України (435-15) передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки п.8.2 договору передбачено право сторони в односторонньому порядку розірвати договір при порушенні його умов другою стороною, що і було зроблено позивачем шляхом направлення претензії відповідачу, яку той отримав 02.12.2005 р., то з цього моменту, у сторін, відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України (435-15) припинились зобов'язання за договором і з 03.12.2005 р. відсутні підстави для нарахування пені за прострочку виконання зобов'язання, а тому судові рішення в частині стягнення пені підлягають зміні в зв'язку з її стягненням за період з 01.10.2005 р. по 02.12.2005 р., тобто за 63 дні, що становить: 273 300 грн. х 0,095 х 2 х 63 : 365 =8 962, 74 грн.

При цьому судом апеляційної інстанції обгрунтовано скасовано рішення в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 27 390 грн. у зв'язку з недоведеністю позовних вимог в цій частині та правильно відхилено доводи відповідача про своєчасне виконання ним зобов'язань за договором, оскільки ним відповідно до вимог ст. 33 ГПК України (1798-12) не доведено направлення позивачу повідомлення готовність продукції до відправлення, як це було передбачено п.2.4 договору.

Разом з тим з резолютивної частини постанови апеляційного господарського суду необхідно виключити речення про зміну рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2006 р., оскільки рішення було частково скасовано, про що й зазначено у третьому реченні резолютивної частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ріно" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 17 квітня 2006 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2006 р. у справі за № 35/115-06 змінити, зменшивши суму пені, що підлягає стягненню з ТОВ "Ріно" на користь ТОВ "Тріумвірат" з 27 390 грн. до 8 962, 74 грн. та, відповідно, зменшивши суму стягнутого державного мита на 184, 24 грн.

Доручити суду господарського суду Харківської області видати відповідні накази.

Виключити з резолютивної частини постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2006 р. друге речення з зазначенням про зміну рішення господарського суду Харківської області від 17 квітня 2006 р.

В решті рішення господарського суду Харківської області від 17 квітня 2006 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2006 р. у справі за № 35/115-06 залишити без змін.