Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.I. -головуючого,

Грека Б.М.,

Стратієнко Л.В.

за участю повноважних представників:

позивача

Савченко О.С.,

відповідача

Яковлева Ю.В.,

розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу

Закритого акціонерного товариства "Науково-дослідне виробниче підприємство "Криворіжстальконструкція"

постанову

від 29 серпня 2006 року

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі за позовом

Закритого акціонерного товариства "Науково-дослідне виробниче підприємство "Криворіжстальконструкція"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фотріс"

про

стягнення 366178,93 грн.,

встановив:

У березні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення 373391,28 грн., посилаючись на те, що останній не виконує своїх зобов'язань за договором підряду по оплаті виконаних робіт.

Доповненням до позовних вимог від 03.04.2006 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 366178,93 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 4 квітня 2006 року позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 р. рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційної інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Приймаючи постанову про скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення про відмову позивачу в позові, апеляційна інстанція виходила з того, що спірний договір є таким, що не відбувся; у відповідача не виникло обов'язку здійснити розрахунок за виконані позивачем роботи, оскільки позивач не надав суду доказів існування комісійно складеного акту прийомки робіт, які є підставою для такого розрахунку. Окрім того позивач не надав суду проектно-кошторисної документації.

Проте, з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись не можна враховуючи наступне.

У відповідності до вимог п.8 ч. 2 ст.105 ГПК України (1798-12) , у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції. А згідно п.7 зазначеної статті мають бути зазначені, також,доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази.

Постанова апеляційної інстанції в даній справі вказаним вимогам не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 31.08.2005 року сторони уклали договір підряду № 182 на підставі якого позивач виконав для відповідача роботи по монтажу металоконструкцій приміщення супермаркету. За період з серпня по грудень 2005 року сторони підписали акти прийому виконаних робіт на загальну суму 845751, 36 грн.

Відповідно до п.3.1.2-3.1.4 договору № 182 розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі довідки КБ-3, а остаточний розрахунок -на протязі 15 днів після підписання акту прийому-здачі робіт.

Господарським судом відповідно до матеріалів справи також встановлено, що ТОВ "Фотріс" свої зобов'язання за договором підряду виконало частково на суму 509024,48 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які долучені до справи.

Залишок боргу складає 336726,88 грн.

За вказаних обставин, суд вважає, що висновки апеляційного господарського суду в тому, що договір № 182 від 31.08.2005 р. є таким, що не відбувся і у відповідача не виникло обов'язку здійснити остаточний розрахунок за виконані позивачем роботи, визнати законними і обгрунтованими не можна, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами та не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

Тому, постанова апеляційної інстанції, як прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, не може залишитись без змін і підлягає скасуванню.

Поряд з цим суд вважає, що місцевий господарський суд повно і всебічно з'ясував обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обгрунтоване рішення, яке відповідає як обставинам справи, так і вимогам закону, тому його необхідно залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 4 квітня 2006 року залишити без змін.