ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2006 р.
№ 20-3/197
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
Козир Т.П.
Владимиренко С.В.
Кота О.В.
розглянувши касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ "Iнжинірінг"
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від
5 вересня 2006 року
у справі №20-3/197
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю
"ВВ "Iнженірінг" (далі -Товариство)
До
за участю 3-ої особи
приватного підприємства "Фірма "Тесса" (далі - Фірма)
підприємства "Національний центр параолімпійської та
дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів" (далі -Центр)
Про
та зустрічним позовом
стягнення заборгованості
про стягнення штрафних санкцій
за участю представників:
позивача - Висневський В.А.;
відповідача -Мартиновський Р.Ю.;
встановив:
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 25 жовтня
2005 року (суддя Гоголь Ю.М.) позовні вимоги Товариства задоволено
частково, стягнуто з фірми на користь Товариства загальну суму
боргу у розмірі 214137,30 грн., з яких по договору № 11 від 5
січня 2004 року 121 153,69 грн., з них: сума основного боргу -100
574 грн., пеня -9 026,86 грн., інфляційні витрати -10 048,35 грн.;
3%річних -1 504,48 грн., по договору № 26 від 22 серпня 2003 року
92 983,61 грн., із них сума основного боргу -77 189 грн.; пені -6
927,97грн., інфляційних витрат -7 711,98 грн., 3% річних -1 154,66
грн. та судові витрати; в іншій частині позову відмовлено;
відмовлено в задоволенні зустрічного позову Фірми до Товариства.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 5 вересня 2006 року (судді Горошко Н.П., Борисова Ю.В., Плут
В.М.) рішення господарського суду м. Севастополя від 25 жовтня
2006 року скасовано, у позові Товариству відмовлено; зустрічний
позов Фірми задоволено; стягнуто з Товариства 267 835,18 грн.
пені, в іншій частині позову відмовлено.
Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення
місцевого господарського суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
повноту встановлення господарськими судами обставин справи та
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами, 5 січня 2004 року між
Товариством та Фірмою укладено договір № 11 субпідряду.
Відповідно до умов договору № 11 від 5 січня 2004 року
Товариство зобов'язано виконати роботи по реконструкції корпусів
Центру згідно переліку та в об'ємах, передбачених кошторисом.
22 серпня 2003 року між Товариством та Фірмою укладено
договір № 26 на виконання субпідрядних робіт, відповідно до якого
Товариство повинно виконати роботи по реконструкції корпусів
Центру, а Фірма прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.
В даному випадку по договорам № 11 від 5 січня 2004 року та №
26 від 22 серпня 2003 року Фірма є Генеральним підрядником, а
Товариство -субпідрядником.
Відповідно до ст. 882 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється
актом, підписаним обома сторонами.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову, апеляційний
господарський суд зазначив, що Фірма відмовилась від прийняття
виконаних робіт у зв'язку з їх неналежною якістю.
Проте, вказані висновки суду спростовуються матеріалами
справи, де є акти приймання виконаних підрядних робіт, що
підписані та скріплені печатками двох сторін без застережень.
В порушення умов договору та ст.ст. 525, 526 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
Фірма свої зобов'язання щодо оплати робіт не виконала.
Місцевий господарський суд цілком обгрунтовано, з посиланням
на докази, встановив заборгованість за договором № 11 в сумі 100
574 грн.
Враховуючи норми ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
стягнуто 3%
річних у сумі 1 504,48 грн. та 10 048,35 грн. інфляційних та на
підставі ст. 549 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
пеню в сумі 9 026,86 грн.
Разом з тим, місцевим судом підставно стягнуто 77 189 грн.
суми боргу за договором № 26 від 22 серпня 2003 року, враховуючи
норми ст. 331 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Крім того, на підставі ст.ст. 178, 179 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
правомірно стягнуто 6 927,97 грн. пені за неналежне виконання
своїх зобов'язань та 1 154,66 грн. річних, 7 711,95 грн.
інфляційних, враховуючи ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Апеляційний господарський суд безпідставно прийшов до
висновку про невиконання позивачем умов договору № 11 від 5 січня
2004 року та задоволення зустрічного позову про стягнення
неустойки.
Так, пунктом 8 договору № 11 передбачено, що роботи
вважаються виконаними після підписання сторонами актів виконаних
робіт. Якщо на протязі гарантійного терміну встановлено факт не
якісного чи не повного їх виконання з вини Субпідрядника,
Субпідрядник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20% вартості
неякісних чи не виконаних робіт та усунути недоліки за власні
кошти у встановлений по погодженню сторін строк.
Статтею 858 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлена
відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, в якій
зокрема передбачено право замовника вимагати від підрядника: 1)
безоплатного усунення недоліків у роботі і в розумний строк; 2)
пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат
на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено
договором.
Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що
підтверджують звернення Фірми до Товариства з претензіями про
виправлення недоліків та зауваження до виконаних робіт, місцевий
господарський суд цілком обгрунтовано відмовив в задоволенні
зустрічного позову.
Місцевим господарським судом дано повну оцінку обставинам
справи та підставно застосовано норми матеріального та
процесуального права.
В порушення вимог ст.ст. 43, 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Київський апеляційний
господарський суд не спростував доводів суду першої інстанції,
неправильно застосував закони та інші нормативно-правові акти.
Відтак, скасування рішення місцевого господарського суду є не
обгрунтованим та безпідставним.
За таких обставин, постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 5 вересня 2006 року у цій справі підлягає
скасуванню, а рішення господарського суду міста Севастополя від 25
жовтня 2005 року - залишенню в силі, як законне та обгрунтоване.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ
"Iнжинірінг" задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 5вересня 2006 року у справі №20-3/197 скасувати, а рішення
господарського суду міста Севастополя від 25 жовтня 2005 року у
справі №20-3/197 залишити без змін.
Головуючий суддя Т. Козир
судді С. Владимиренко
О. Кот