Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:  Дерепи В.I. -головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю повноважних представників: позивача -

відповідача -

розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "Донместпром" на рішення господарського суду Донецької області від 6 липня 2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 5 вересня 2006 року у справі за позовом ТзОВ "Нафтобаза" до ТзОВ "Донместпром" про стягнення 29 875, 59 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2005 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення вартості безпідставно набутих паливно-мастильних матеріалів на суму 29875,59 грн. та 2 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішенням господарського суду Донецької області від 6 липня 2006 року (суддя Подколзіна Л.Д.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 29875, 59 грн., судові витрати та витрати за послуги адвоката в сумі 2 000 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 5 вересня 2006 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 23 лютого 2004 року між сторонами у справі був укладений договір №8/04, згідно умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача паливно-мастильні матеріали, а відповідач - прийняти та оплатити їх.

До вказаного договору сторонами були укладені додаткові угоди №1 від 23.02.2004 року та №2 від 23.03.2004 року.

На підставі ст.33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як правильно встановлено судами, на виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу паливно-мастильні матеріали на загальну суму 459 875, 59 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, рахунками-фактурами, довіреностями.

В порушення взятих на себе зобов'язань за договором, відповідач за поставлені позивачем паливно-мастильні матеріали розрахувався частково в сумі 430 000 грн. Решта сума заборгованості становить 29 875, 59 грн.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України (435-15) , зобов'язанням є правовідношення,  в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

На підставі ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України (435-15) , якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Така вимога була пред'явлена позивачем відповідачу 24 листопада 2005 року і залишена відповідачем без задоволення.

Виходячи з викладеного, місцевий суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 29 875 грн. 59 коп. заборгованості.

Відповідно до ст.32 ГПК України (1798-12) , доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.34 ГПК України (1798-12) , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Крім того, приймаючи рішення, залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд вірно визнав обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2000  грн. витрат на оплату послуг адвоката, згідно наявного в матеріалах справи договору про правове обслуговування підприємства від 09.02.2006 року та платіжного доручення від 17.05.2006 року про попередню оплату за послуги адвоката в сумі 2000 грн.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 6 липня 2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 5 вересня 2006 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ "Донместпром"-без задоволення.