ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 р.
№ 20/29б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М. - головуючого
Разводової С.С. (доповідач)
Ткаченко Н.Г.
розглянувши
касаційну скаргу
ТОВ "Виробнича фірма "Рельдо"
на постанову
Луганського апеляційного господарського суду від 29.08.2006
року
у справі
№ 20/29б господарського суду Луганської області
за заявою
ТОВ "Виробнича фірма "Рельдо"
до
ДВАТ "Стахановпромтранс"
про
банкрутство
За участю представників сторін
від кредитора Лисенко О.В. дов.
від боржника не з'явилися
від Стахановської ОДПI -Талащенко В.С. дов.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.07.2006
року у справі № 20/29б (суддя Ковалінас М.Ю.) про банкрутство
державного відкритого акціонерного товариства "Стахановпромтранс"
за заявою ТОВ "Виробнича фірма "Рельдо" визнані грошові вимоги
кредитора -Стахановської ОДПI в розмірі 2 549 419,95 грн. з них 2
324 106,26 грн. -основний борг, 225 313,70 грн. -пеня на підставі
п. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом"(далі ( 2343-12 ) (2343-12)
по
тексту -Закон).
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
29.08.2006 року пункт 1 резолютивної частини зазначеної ухвали
змінено та викладено в наступній редакції: "Визнати грошові вимоги
кредитора -Стаханівської ОДПI Луганської області до боржника
ДВАТ -"Стахановпромтранс"в розмірі 2 549 419,95 грн. з них: 1 672
809,74 грн. -основний платіж, 651 296,51 грн. -штрафні санкції,
225 313,70 грн. -пеня", в решті ухвалу залишено без змін на
підставі п. 1 ст. 14, ст. 31 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(далі
( 2343-12 ) (2343-12)
по тексту -Закон).
Не погоджуючись із постановою господарського суду апеляційної
інстанції, ТОВ "Виробнича фірма "Рельдо"звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду
від 29.08.2006 року в частині визнання грошових вимог
кредитора -Стахановської ОДПI в розмірі 2 549 419,95 грн., грошові
вимоги Стахановської ОДПI до боржника -ДВАТ
"Стахановпромтранс"відхилити, посилаючись на порушення та невірне
застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та
процесуального права, зокрема, ст.14 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, ст.ст. 57, 63 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи
касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи видно, що ухвалою місцевого
господарського суду від 01.02.2005 року порушено провадження у
справі про банкрутство ДВАТ "Стахановпромтранс", введено мораторій
на задоволення вимог кредиторів.
Оголошення про порушення справи про банкрутство боржника
опубліковано в офіційному друкованому органі - в газеті "Урядовий
кур'єр"№ 42 від 05.03.2005 року, встановлений ст. 14 Закону
30-денний строк для подання заяв кредиторів з грошовими вимогами
сплинув 04.04.2005 року.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Стахановська ОДПI
звернулася до господарського суду із заявою № 3917/10 від
01.04.2005 року з грошовими вимогами до боржника в розмірі 2 549
419,95 грн. податкового боргу.
Згідно ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які
виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство,
протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному
друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі
про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові
заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх
підтверджують.
Стахановська ОДПI згідно ксерокопії фіскального чеку пошти №
7 від 04.04.2005 року про надіслання боржником кореспонденції
звернулася до місцевого господарського суду із заявою про визнання
грошових вимог 04.04.2005 року в межах встановленого 30-ти денного
строку.
Суд апеляційної інстанції приймаючи оскаржувану постанову
зазначив, що згідно актів звірення податкового боргу, кредиторські
вимоги Стахановської ОДПI складаються : 1 672 809,74
грн. -основний платіж; 651 296,51 грн. -штрафні санкції; 225
313,70 грн. -пеня, всього 2 549 419, що не заперечує боржник. Суд
першої інстанції не звернув уваги на наявність суми штрафних
санкцій.
Згідно ст. 31 Закону вимоги про стягнення штрафу, пені та
інших фінансових санкцій підлягають задоволенню в шосту чергу як
інші вимоги. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру
надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після
повного задоволення вимог попередньої черги.
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що не
визначення судом першої інстанції сум штрафних санкцій порушує
інтереси кредиторів, оскільки впливає на черговість задоволення їх
вимог, тому слід визначити кредиторські вимоги Стахановської ОДПI
по стягненню штрафу.
Враховуючи викладене суд попередньої інстанції змінив пункт 1
резолютивної частини ухвали місцевого господарського суду від
21.07.2006 року та виклав в наступній редакції: "Визнати грошові
вимоги кредитора -Стаханівської ОДПI Луганської області до
боржника ДВАТ -"Стахановпромтранс"в розмірі 2 549 419,95 грн. з
них: 1 672 809,74 грн. - основний платіж, 651 296,51 грн. -штрафні
санкції, 225 313,70 грн. -пеня".
Судова колегія не може погодитись з зазначеними висновками
апеляційного суду, оскільки останні не відповідають нормам діючого
законодавства.
Як було викладено вище, Стахановська ОДПI згідно ксерокопії
фіскального чеку пошти № 7 від 04.04.2005 року про надіслання
боржником кореспонденції звернулася до місцевого господарського
суду із заявою про визнання грошових вимог 04.04.2005 року в межах
встановленого 30-ти денного строку, передбаченого ст. 14 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Як зазначає заявник касаційної скарги і видно з матеріалів
справи, що оригіналу вказаного чеку в судовому засіданні надано не
було, а ксерокопія чеку не є належним доказом і в свою чергу
повинен підтверджуватися оригіналом, що судом і не було
досліджено.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що на запити місцевого
господарського суду щодо відправлення кореспонденції Стахановської
ОДПI надійшли відповіді з Кіровського вузла поштового зв'язку та
Луганської дирекції "Укрпошта", які підтверджують відправлення
відділенням поштового зв'язку Кіровськ-1 рекомендованого листа,
але суд першої інстанції встановив, що відповіді установ поштового
зв'язку надані на запити господарського суду Луганської області не
містять конкретної відповіді щодо дати відправлення
рекомендованого листа на адресу місцевого господарського суду,
тому вони не можуть бути доказами своєчасного направлення заяви
кредитора. В додатку до заяви не вказано про наявність доказів
надіслання копії цієї заяви на адресу боржника, та розпорядника
майна або вручення її під розпис уповноваженим особам, тобто
взагалі відсутнє посилання на наявність доказів -оригіналів або
засвідчених копій фіскальних чеків, поштових квитанцій, реєстрів
поштових відправлень, які свідчать про надіслання або вручення
копії даної заяви боржнику та розпоряднику майна, що є порушенням
порядку подання заяв кредиторів до господарського суду.
Таким чином, судова колегія вважає, що в порушення вимог
ст.ст. 57, 63 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, порядку подання заяв кредиторів до господарського
суду встановленого ст. 14 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"місцевим
( 2343-12 ) (2343-12)
господарським судом було прийнято дану заяву до
провадження, суд апеляційної інстанції, незважаючи на вимоги
ініціюючого кредитора щодо виправлення порушень чинного
законодавства України, залишив ухвалу господарського суду першої
інстанції від 21.07.2006 року в даній частині без змін.
Відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи постанові господарського суду, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
повно та всебічно розглянути обставини, зазначені в цій постанові,
дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір
відповідно до діючого законодавства.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку, що постанову
Луганського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 року
та ухвалу господарського суду Луганської області від 21.07.2006
року в частині визнання грошових вимог Стахановської ОДПI
необхідно скасувати, а справу передати до господарського суду
Луганської області на новий розгляд.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу ТОВ "Виробнича фірма "Рельдо"
задовольнити частково.
2. Постанову Луганського апеляційного господарського суду від
29.08.2006 року та ухвалу господарського суду Луганської області
від 21.07.2006 року в частині визнання грошових вимог
Стахановської ОДПI скасувати.
3. Справу передати до господарського суду Луганської області
на новий розгляд.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Разводова
Н.Г. Ткаченко