ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2006 Справа N 7/20
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.02.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
акціонерного товариства відкритого типу "Концерн "Весна" на
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
18 квітня 2006 року у справі N 7/20 за позовом акціонерного
товариства відкритого типу "Концерн "Весна" до приватного
підприємства "Леон-Л" про стягнення суми, - В С Т А Н О В И В:
У січні 2006 року акціонерне товариство відкритого типу
"Концерн "Весна" звернулось до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом до приватного підприємства
"Леон-Л" про стягнення 23483,32 грн. неустойки, посилаючись на
прострочення виконання відповідачем робіт, обумовлених договором
N 763 від 8 липня 2004 року та додатковими угодами до нього N 1
від 8 грудня 2004 року та N 2 від 1 квітня 2005 року, за період з
26 квітня 2005 року по 30 серпня 2005 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
2 березня 2006 року, залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 квітня
2006 року, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені у
справі судові рішення, посилаючись на порушення попередніми
судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, та
постановити нове рішення про задоволення позову.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити
касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -
без змін, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми
судовими інстанціями, відповідно до умов договору N 763 від
8 липня 2004 року та додаткових угод до нього N 1 від 8 грудня
2004 року та N 2 від 1 квітня 2005 року, укладених сторонами у
справі, підрядник зобов'язався здати виконані роботи по акту
приймання-передачі виконаних робіт в строк до 25 квітня 2005 року.
Позов у справі заявлено про стягнення неустойки в зв'язку з
тим, що обумовлені договором підряду роботи у встановлений строк
не виконані.
Відмовляючи в позові та, залишаючи рішення місцевого
господарського суду без змін, попередні судові інстанції,
керуючись нормами Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, виходили
з наступного.
Виконані за договором N 763 від 8 липня 2004 року та
додатковими угодами до нього N 1 від 8 грудня 2004 року та N 2 від
1 квітня 2005 року роботи позивач прийняв у відповідача 2 вересня
2005 року, про що складено акт приймання виконаних підрядних робіт
N 1 за серпень 2005 року. На всі попередні звернення відповідача з
приводу передачі виконаних робіт позивач надавав відповіді, що
роботи не можуть бути прийняті, оскільки містять недоліки. Проте,
приведені позивачем недоліки виконаних робіт не свідчать про те,
що роботи, обумовлені договором N 763 від 8 липня 2004 року та
технічними завданнями до договору, не виконувались.
Виходячи з вимог ст.ст. 853, 882 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, отримавши повідомлення від відповідача про виконання
робіт, позивач зобов'язаний був розпочати їх прийняття та, маючи
зауваження до виконаних робіт щодо якості та обсягу, в акті
виконаних робіт привести мотиви відмови від підписання акту.
У спірних правовідносинах позивач не мав права відмовитися від
прийняття виконаних робіт, оскільки ті недоліки, на які він
посилався в листах, направлених відповідачу, могли бути усунені.
Висновок місцевого та апеляційного господарських судів про
відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки
відповідач в строк до 25 квітня 2005 року неодноразово пропонував
позивачу прийняти виконані роботи, а порушення строку здачі робіт
обумовлено фактично неправомірною відмовою позивача від їх
прийняття, є законним, обґрунтованим, відповідає нормам
матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та
наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не
спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування
постановлених у справі судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу акціонерного товариства відкритого типу
"Концерн "Весна" залишити без задоволення, а рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 2 березня
2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 18 квітня 2006 року у справі N 7/20 - без
змін.
Головуючий В.С.Перепічай
Судді І.В.Вовк
П.А.Гончарук