ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2006 р.
№ 28/174-06-4477
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
позивача
Степанов Ю.М., Щекін Я.Г.
відповідача
Усатенко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської
міської ради
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2006
року
у справі
№ 28/174-06-4474 господарського суду Одеської області
за позовом
Державної спеціалізованої (воєнізованої) аварійно-рятувальної
служби в особі морського регіонального рятувально-координаційного
центру у м. Одесі
до
Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської
міської ради
про
визнання недійсною угоди про дострокове розірвання договору
оренди
ВСТАНОВИВ:
Державна спеціалізована (воєнізована) аварійно-рятувальна
служба в особі морського регіонального рятувально-координаційного
центру у м. Одесі, як правонаступник Державного координаційного
центру реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах
(ДКЦРНСВО) звернулась до господарського суду Одеської області з
позовом про визнання недійсними угоди про Додаткові погодження про
розірвання договору оренди № 27/6 від 28.02.2000р., підписану
29.03.2003р. та акта приймання-передачі приміщення за договором
оренди № 27/6 від 29.10.2003р. на підставі статей 49 та 50
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, як укладених з
метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та
таких, що укладені всупереч статутними цілями діяльності позивача.
У позовній заяві позивач зазначає, що відсутність спеціально
обладнаних приміщень перешкоджає здійсненню ним рятувальних робіт
по пошуку та спасінню на морі, підписані посадовою особою позивача
додаткові погодження направлені на зрив статутних обов'язків та
міжнародного співробітництва, а також на нанесення державі збитків
на суму 274585грн., що складає вартість проведеного за державні
кошти капітального ремонту.
26.06.2006р. позивач надав доповнення до позовної заяви
(а.с.125), за якими просить визнати недійсною також угоду про
додаткове погодження про розірвання договору оренди № 27а/6 від
26.06.2002р. (на горище), датовану 29.10.2003р., з тих самих
підстав.
Відповідач відхилив позовні вимоги повністю за їх
недоведеністю та вказав, що припинення договору оренди № 27/6 від
28.02.2000р. спричинено реорганізацією орендаря та наданням
статусу юридичної особи його структурному підрозділу, з яким і
було переукладено договір оренди на спірне приміщення..
Рішенням господарського суду Одеської області від
26.06.2006р. (суддя Гуляк Г.I.) у задоволенні позовних вимог
відмовлено в повному обсязі з посиланням на недоведеність
позивачем відповідно до положень статті 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставин, на які він
покликається, як на підставу своїх вимог, а саме, недоведеність
укладення додаткових погоджень з метою, завідомо суперечною
інтересам держави, та унеможливлення внаслідок їх підписання
виконання покладених на позивача функцій.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
29.08.2006р. (головуючий - Савицький Я.Ф., судді -Гладишева Т.Я.,
Лавренюк О.Т.) рішення місцевого суду скасовано; позов Державної
спеціалізованої (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби в особі
морського регіонального рятувально-координаційного центру у м.
Одесі до Представництва по управлінню комунальною власністю
Одеської міської ради про визнання недійсними угод про достроковий
розрив договору оренди задоволено; визнано недійсними додаткове
погодження про розірвання договору оренди від 28.02.2000р. № 27/6
від 29.10.2003р., укладене між Державним координаційним центром
реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах та
Представництвом по управлінню комунальною власністю виконкому
Одеської міської ради, та додаткове погодження про розірвання
договору оренди від 26.06.2002р. № 27а/6 від 29.10.2003р.,
укладене між Державною пошуково-рятувальною службою на водних
об'єктах та Представництвом по управлінню комунальною власністю
виконкому Одеської міської ради; з відповідача на користь позивача
стягнуто 245,5грн. судових витрат, а до Державного бюджету
України -127,5грн. державного мита.
У постанові апеляційної інстанції зазначено, що рішення
господарського суду прийнято без врахування чинного законодавства
та обставин справи; додаткове погодження про розірвання договору
оренди № 27/6 від 28.02.2000р. з 29.10.2003р. укладено з
ліквідованим органом; оспорювані позивачем погодження суперечать
цілям його діяльності, а до таких угод застосовуються наслідки,
передбачені статтею 48 або 49 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської
міської ради подало до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної
інстанції, а рішення господарського суду Одеської області залишити
без змін.
Обгрунтовуючи касаційну скаргу, заявник зазначив про невірне
застосування апеляційним господарським судом статті 27 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
,
статті 220 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 49
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а також про вихід
за межі перегляду справи, визначені статтею 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач відзив на касаційну скаргу не подав, усно в судовому
засіданні доводи касаційної скарги відхилив з огляду на
відповідність постанови апеляційного господарського суду нормам
чинного законодавства та фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення присутніх
у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
першої та апеляційної інстанцій, нежилі приміщення першого,
другого поверху, горища та антресолі, загальною площею
599,45кв.м., що розташовані за адресою м. Одеса, вул.
Рішельєвська, 25, належать до комунальної власності м. Одеса,
управління якими відповідно до Положення "Про представництво по
управлінню комунальною власністю Одеської міської ради" від
26.03.2003р. здійснює представництво по управлінню комунальною
власністю Одеської міської ради.
28.02.2000р. Державним координаційним центром реагування на
надзвичайні ситуації на водних об'єктах та представництвом по
управлінню комунальною власністю Одеської міської ради було
укладено договір № 27/6 оренди нежитлового приміщення загальною
площею 170кв.м. другого поверху за адресою вул. Рішельєвська, 25,
строком дії до 28.02.2010р.
29.10.2003р. Державним координаційним центром реагування на
надзвичайні ситуації на водних об'єктах та представництвом по
управлінню комунальною власністю виконкому Одеської міської ради
було укладено додаткове погодження про розірвання договору оренди
№ 27/6 від 28.02.2000р. за погодженням обох сторін за статтею 26
Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
, а орендоване майно було повернуто орендодавцю за
актом прийому-передачі приміщення від тієї ж дати.
26.06.2002р. Державною пошуково-рятувальною службою на водних
об'єктах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у
справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
та представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської
міської ради було укладено договір № 27а/6 оренди нежитлового
приміщення, розташованого за адресою вул. Рішельєвська, 25 (горище
загальною площею 264,3 кв.м.), строком до 26.06.2007р.
29.10.2003р. Державною пошуково-рятувальною службою на водних
об'єктах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у
справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
та представництвом по управлінню комунальною власністю виконкому
Одеської міської ради було укладено додаткове погодження про
розірвання договору оренди № 27а/6 від 26.06.2002р. за погодженням
обох сторін за статтею 26 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
та про повернення майна
орендодавцю на підставі акта прийому-передачі.
На протязі 2000-2002 років у орендованих приміщеннях за
адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 25, Морським регіональним
рятувально-координаційним центром у м. Одесі проведено капітальний
ремонт будівлі за державні кошти на загальну суму 247858грн.
Також судами встановлено, що згідно з Указом Президента
України від 15.06.2001р. за № 436/2001 ( 436/2001 ) (436/2001)
"Про систему
реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах" Державний
координаційний центр реагування на надзвичайні ситуації на водних
об'єктах та підпорядковані йому регіональні центри перетворено у
Державну пошукову рятувальну службу на водних об'єктах
Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Указом Президента України від 21.11.2003р. № 1328/2003
( 1328/2003 ) (1328/2003)
"Про вдосконалення управління у сфері запобігання і
реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного
характеру" утворено Державну спеціальну (воєнізовану)
аварійно-рятувальну службу Міністерства України з надзвичайних
ситуацій та у справах захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи, в тому числі на базі ліквідованої
Державної пошуково-рятувальної служби на водних об'єктах, що
належала до управління цього Міністерства.
Наказом Міністерства України з надзвичайних ситуацій та у
справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
від 27.01.2004р. № 37 "Про передачу майна" зобов'язано начальника
Державної пошукової рятувальної служби на водних об'єктах України
здійснити передачу майна, закріпленого за службою, та визнано
Державну спеціальну (воєнізовану) аварійно-рятувальну службу
Міністерства України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту
населення від наслідків Чорнобильської катастрофи правонаступником
майна, прав та обов'язків юридичних осіб, зазначених у пунктах 1-4
Наказу.
Наказом Державної пошуково-рятувальної служби на водних
об'єктах від 16.02.2004р. за № 12 "Про припинення юридичних осіб"
припинено юридичну особу -Морський регіональний
рятувально-координаційний центр у місті Одесі, а відповідно до
Наказу Штабу Державної спеціальної (воєнізованої)
аварійно-рятувальної служби від 23.11.2005р. № 13 створено
Морський регіональний рятувально-координаційний центр у місті
Одесі з наданням йому прав юридичної особи, який розміщено у
спірних приміщеннях на підставі договорів оренди № 27/6 від
28.02.2000р. та № 27а/6 від 26.06.2002р.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд
першої інстанції дійшов висновку про невідповідність дійсним
обставинам справи доводів позивача про підписання додаткових угод
із порушенням статутних цілей організації та в порушення прав та
інтересів держави; про спрямованість спірних погоджень про
припинення договорів оренди на приведення орендних правовідносин у
відповідність зі змінами у внутрішній структурі орендаря внаслідок
його реорганізації, а не на порушення Міжнародної конвенції по
пошуку і спасіння на морі, вказавши, що позивач має можливість
здійснювати свою діяльність у будь-якому іншому приміщенні;
погодження про припинення договорів оренди підписані начальником
підприємства орендаря в межах наданих йому повноважень та з
додержанням цивільної правоздатності юридичної особи відповідно до
статті 29 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Натомість апеляційною інстанцією вказано, що додаткові
погодження не можуть вважатися дійсними, оскільки суперечать
встановленим статутним цілям діяльності позивача, а позивач
правомірно вказує на той факт, що угоди про дострокове розірвання
договорів оренди нежитлових приміщень позбавляють рятувальний
центр можливості виконувати свої функції.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
Цивільний кодекс України
( 435-15 ) (435-15)
застосовується до цивільних відносин, що виникли після
набрання ним чинності, а щодо цивільних відносин, які виникли до
набрання чинності Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
, положення
цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли
або продовжують існувати після набрання ним чинності; отже, судам
належало з'ясувати наявність підстав недійсності угоди за
Цивільним кодексом Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених
законом. Спеціальні підстави та наслідки недійсності угод
передбачені, зокрема, статтями 49, 50, 56, 57, 58 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, абзацом 2 пункту 6 статті 29
Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
,
пунктом 2 статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих
державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ) (2171-12)
, пунктом 3
статті 14 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
тощо;
загальні підстави та наслідки недійсності угоди передбачено
статтею 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, за якою
недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону.
Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх
випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під
дію інших спеціальних норм.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський
суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон
пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних
наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання
встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому
конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини,
що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас
розгляд справи повинен відбуватись з додержанням принципів
диспозитивності та змагальності учасників судового процесу,
передбачених статтею 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та
статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до підстав та предмету позову.
Згідно статті 50 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною є угода, укладена юридичною особою в
суперечності з встановленими цілями її діяльності, оскільки
юридична особа наділена цивільною правоздатністю відповідно до
встановлених статутом (положенням) цілей її діяльності.
Таким чином, розглядаючи спір про визнання угоди недійсною на
підставі статті 50 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
суду належить визначити цілі діяльності позивача згідно статуту
(положення) та встановити пряму суперечність укладеної угоди цим
цілям.
У відзиві на позовну заяву (а.с.25-38) відповідач зазначає
про укладення угоди про дострокове розірвання договорів оренди з
огляду на набуття прав юридичної особи структурним підрозділом
позивача, що безпосередньо знаходилось у спірному приміщенні
(Морським регіональним рятувально-координаційним центром у м.
Одесі), та укладення самостійного договору оренди з новоствореною
юридичною особою, що перебувала у спірному приміщенні протягом
2004 року.
Відповідно до вимог статей 84 та 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у рішенні місцевого
господарського суду та постанові апеляційної інстанції мають бути
зазначені обставини справи, встановлені господарським судом,
докази, на підставі яких прийнято рішення, висновок про
задоволення або відмову в позові повністю чи частково по кожній із
заявлених вимог, обставини справи, встановлені апеляційною
інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи
інші доводи.
За статтею 101 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи рішення, апеляційний господарський суд
за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно
розглядає справу, при цьому він не зв'язаний доводами апеляційної
скарги та перевіряє законність та обгрунтованість рішення
місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий
господарський суд зазначає про укладення спірних угод з метою
приведення у відповідність до чинного законодавства договорів
оренди, водночас судове рішення не містить встановлених обставин
справи та посилання на належні та допустимі докази щодо мети
укладення спірних угод, надання прав юридичної особи структурному
підрозділу, перебування спірного приміщення в користуванні
новоствореної юридичної особи. Також судом не розглянуто питання
щодо заявленої позивачем у позовній заяві вимоги про визнання
недійсним акту приймання-передачі приміщення від 29.10.2003р.
Переглядаючи повторно справу у повному обсязі, апеляційний
господарський суд вказані недоліки не усунув, а також не надав
оцінки доводам відповідача щодо мети укладення угод про дострокове
розірвання договорів оренди; водночас резолютивна частина
постанови містить висновок про визнання недійсними угод, укладених
з Представництвом по управлінню комунальною власністю виконкому
Одеської міської ради, а відповідачем у справі є Представництво по
управлінню комунальною власністю Одеської міської ради,
правонаступництво вказаних юридичних осіб судом не з'ясовано.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
обгрунтованим визнається рішення, в якому
повно відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Разом з тим, оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не
відповідають за вище вказаних підстав.
З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені
статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, постанова апеляційної інстанції та рішення
господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, господарському суду слід
врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог
чинного законодавства.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями- 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Представництва по управлінню комунальною
власністю Одеської міської ради задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
29.08.2006р. у справі № 28/174-06-4477 господарського суду
Одеської області та рішення господарського суду Одеської області
від 26.06.2006р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Одеської області.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач