Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя

Муравйов О.В.

судді:

Полянський А.Г.,

Коробенко Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання

Прокурора м. Лисичанська

на постанову

від 14.08.2006р. Луганського апеляційного господарського суду

у справі

№ 16/184 Господарського суду Луганської області

за позовом

Прокурора м. Лисичанська в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради

до

Приватного підприємства "Ремонтно-механічний завод"

про

стягнення 23833,19грн.

за участю представників сторін:

позивача:

Торбенко Є.В. -дов. 31279-02/16 від 03.05.2006р.,

відповідача:

не з'явилися,

прокуратури:

Громадський С.О. -посвідчення № 76

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 26.05.2006р. у справі № 16/184 (суддя Шеліхіна Р.М.) позов задоволено: стягнуто з Приватного підприємства "Ремонтно-механічний завод" на користь Лисичанської міської ради збитки у сумі 20709,88грн.;

- в доход державного бюджету України держмито в сумі 207,09грн.;

- ДП "Судовий інформаційний центр" витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 14.08.2006р. (судді: Семендяєва I.В., Бойченко К.I., Медуниця О.Є.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано частково: пункт 1 резолютивної частини рішення Господарського суду Луганської області від 26.05.2006р. у справі № 16/184 викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити частково"; Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Луганської області від 26.05.2006р. у справі № 16/184 викладено в наступній редакції: "Стягнути з Приватного підприємства "Ремонтно-механічний завод" -на користь Лисичанської міської ради збитки у розмірі 8586,12грн.; в доход державного бюджету України державне мито за позовом у розмірі 85,86грн.; на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 48,92грн.;

Доповнено резолютивну частину рішення Господарського суду Луганської області від 26.05.2006р. у справі № 16/184 пунктом 3 наступного змісту: "В задоволенні решти позовних вимог відмовити";

Стягнути з Лисичанської міської ради на користь Приватного підприємства "Ремонтно-механічний завод" державне мито за апеляційною скаргою у розмірі 60,62грн.

Прокурор м. Лисичанська 13.09.2006р. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить рішення Господарського суду Луганської області від 26.05.2006р. у справі № 16/184 залишити без змін.

25.09.2006р. від Прокурора м. Лисичанська надійшла заява №4506-06 від 20.09.2006р. про відкликання касаційного подання, проте, заявою №58606 від 01.11.2006р. останній просив розглянути касаційне подання по суті та задовольнити його у повному обсязі.

Відповідач відзив на касаційне подання не надав та не скористався наданим процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 27.11.2006р., у зв'язку з хворобою судді Фролової Г.М. для перегляду в касаційному порядку справи № 16/184, призначеної до розгляду на 28.11.2006р., утворено колегію суддів у складі: головуючого -судді Муравйова О.В., суддів -Полянського А.Г., Коробенка Г.П.

Заслухавши присутніх представників позивача та прокуратури, перевіривши повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, земельна ділянка, яка розташована за адресою: м. Лисичанськ вул. П.Морозова, 58, була надана в постійне користування відповідачу для розміщення виробничої бази заводу відповідно до рішення Виконавчого комітету Лисичанської міської ради №285 від 18.06.1996р.

16.08.2004р. Господарським судом Луганської області у справі № 18/316пн було прийнято рішення, яким визнано право власності за Приватним підприємством "Ремонтно-механічний завод" на об'єкти нерухомого та рухомого майна, які розташовані за адресою: м. Лисичанськ вул. П.Морозова, 58, загальною площею 9159,6кв.м.

Відповідно до рішення Лисичанської міської ради № 849 від 28.01.2005р. відповідачу було надано дозвіл на виконання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації будівель та споруд.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги той факт, що відповідач є платником податку з 01.04.2005р.

Зокрема, суд апеляційної інстанції посилається на те, що відповідач спричинив позивачу збитки за користування землею без правових підстав лише за період з 31.12.2004р. по 01.05.2004р. (до дати, коли він став платником єдиного податку) у сумі 8586,12грн., які відповідно до ст. 224 ГК України (436-15) підлягають відшкодуванню.

Крім того, суд апеляційної інстанції керуючись п. 6 Указу Президента України в редакції від 28.06.1999р. № 746/99 (746/99) та п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000р. №507 (507-2000-п) , зазначив, що відповідач, як суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником ряду податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі податку на землю. А тому, за період з 01.04.2005р. по 15.02.2006р. коли відповідач був платником єдиного податку, позивачем понесені збитки від неправомірного користування землею не можуть перевищувати диференцірованої суми від єдиного податку, яка перераховується із суми земельного податку, при цьому у разі заборгованості відповідачем по сплаті єдиного податку право вимоги сплати цього податку виникає у податкового органу. Апеляційний господарський суд, звернув увагу на те, що за період з 01.04.2005р. по 15.02.2006р. відповідач сплачував єдиний податок, який згідно законодавства у подальшому розподілявся по видам фінансовим органом Лисичанської міської ради.

Проте, з таким висновком апеляційної інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до Указу Президента України № 746/99 (746/99) Постанови Кабінету Міністрів України №507 (507-2000-п) , суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, звільняється від сплати земельного податку. Проте, згідно даного нормативно-правового акту від орендної плати платник єдиного податку не звільняється.

Згідно із ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, у тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) та ст. 206 Земельного кодексу України (2768-14) обов'язок сплачувати плату за користування землею в Україні покладається на землекористувача.

Враховуючи те, що відповідач як власник нерухомого майна -будівель та споруд промислово-виробничого комплексу заводу використовує землі територіальної громади м. Лисичанська, а отже є землекористувачем, має у встановленому законом порядку оформити своє право на користування земельною ділянкою.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що повноважні органи влади та місцевого самоврядування надавали відповідачу земельну ділянку у постійне чи тимчасове користування, договір на право користування земельною ділянкою не укладався, акт на право користування відповідач не отримував, а також не узгодив необхідних положень для укладення договору оренди (продажу) земельної ділянки з компетентними органами, що свідчить про те, що останній користується земельною ділянкою без правових підстав.

Згідно із ст. 224 ГК України (436-15) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Отже, як вірно зазначено місцевим господарським судом, відповідач повинен сплатити збитки у сумі 20709,88грн., які він спричинив безпідставним, безоплатним користуванням землі використаної під нерухоме майно, чим порушив право Лисичанської міської ради на отримання плати за землю у місцевий та державний бюджет.

Оскільки, відповідач користується землею без правових підстав, а саме -без договору оренди, яким міг би бути встановлений конкретний розмір орендної плати, то колегія суддів погоджується з тим, що в даному випадку йдеться про стягнення збитків у вигляді неотриманої орендної плати, виходячи з розміру податку на землю, а не власне -про сам податок за землю.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що господарський суд апеляційної інстанції невірно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення господарського суду першої інстанції, який всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку обставинам справи та дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволені позовних вимог.

Враховуючи наведене, касаційне подання прокурора м. Лисичанська підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в судовому засіданні за згодою присутніх представників позивача та прокурора оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.6 ч.1 ст.111-9, ч.1 ст.111-10, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне подання прокурора м. Лисичанська задовольнити.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 14.08.2006 року у справі № 16/184 скасувати.

Рішення Господарського суду Луганської області від 26.05.2006 року у справі № 16/184 залишити без змін.