ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2006 р.
№ 7/334-ПН
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака I.М., Палій
В.М., за участю представника відповідача О. Кучерявого (дов. від
16.11.06), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу приватного підприємця ОСОБА_1на рішення від 10 жовтня 2005
року господарського суду Херсонської області та постанову від 20
грудня 2005 року Запорізького апеляційного господарського суду у
справі № 7/334-пн за позовом приватного підприємця ОСОБА_1до
підприємства "Дніпровський ринок" Херсонської обласної спілки
споживчих товариств про спонукання укласти договір,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2004 року приватний підприємець ОСОБА_1звернувся до
господарського суду Херсонської області з позовом до підприємства
"Дніпровський ринок" Херсонської обласної спілки споживчих
товариств про спонукання відповідача укласти договір оренди
торгових місць № НОМЕР_1, №№НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4.
Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що приватний підприємець
є власником металевої конструкції, яка споруджені ним на ринку, і
встановлення між сторонами відносин оренди є способом захисту у
випадку намагань з боку адміністрації ринку припинити його
підприємницьку діяльність.
В процесі вирішення спору позивач уточнив власні вимоги і
просив суд спонукати підприємство "Дніпровський ринок" Херсонської
обласної спілки споживчих товариств на підставі Законів України
"Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, "Про споживчу кооперацію" ( 2265-12 ) (2265-12)
, статті 67 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, статей 202
і 208 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, пункту 20 Правил
торгівлі на ринках укласти договір оренди торговельних місць на
умовах, викладених в проектах договорів.
Відповідач позов не визнавав, вказуючи на свободу договору, а
також на те, що фактично позивач намагається укласти договір
оренди земельної ділянки, крім того у відповідача відсутнє право
укладати договори оренди з приватними підприємцями.
Рішенням від 10 жовтня 2005 року господарського суду
Херсонської області (суддя Л.Немченко), залишеним без змін
постановою від 20 грудня 2005 року Запорізького апеляційного
господарського суду (судді С. Антонік, Н. Коробка, В.Хуторной) в
позові відмовлено з мотивівёё безпідставності.
Приватний підприємець ОСОБА_1просить судові рішення скасувати
з підстав незастосування судами статті 208 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
і неправильного застосування статті 67, частини
3 статті 179 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, статей 32,
34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні
вимоги.
Підприємство "Дніпровський ринок" Херсонської обласної спілки
споживчих товариств проти доводів касаційної скарги заперечує і в
її задоволенні просить відмовити.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце
судового засідання, проте представник приватного підприємця в
судове засідання не з'явився.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що позивач з 1997 року
здійснює торгівельну діяльність на індивідуально визначених
торгівельних місцях, які надає підприємство "Дніпровський ринок"
Херсонської обласної спілки споживчих товариств.
За право займання місць для торгівлі на ринку позивач сплачує
ринковий збір, а також вартість інших послуг, які надає ринок.
Відповідно до абзацу третього пункту 13 Правил торгівлі на
ринках, затверджених спільним наказом від 26 лютого 2002 року №
57/188/84/105 ( z0288-02 ) (z0288-02)
Міністерства економіки та з питань
європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ
України, Державної податкової адміністрації України, Державного
комітету стандартизації, метрології та сертифікації України,
торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного
для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу
продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів,
візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках
тощо.
Колегія суддів вважає, що правовідносини сторін випливають з
договору про надання послуги, яка споживається приватним
підприємцем в процесі здійснення торгівельної діяльності, і який,
за висновками господарських судів, може вчинятися в усній формі
відповідно до частини першої статті 206 та пункту 2 частини 1
статті 208 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
В квітні 2004 року приватний підприємець, з метою змінити
правовідношення, які склалися між сторонами, звернувся до
підприємства "Дніпровський ринок" Херсонської обласної спілки
споживчих товариств з пропозицією укласти чотири договори оренди
відповідних торгівельних місць, надіславши їх проекти, але йому
було відмовлено.
За змістом частини третьої статті 179 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
укладення господарського договору є
обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному
замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта
господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма
вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних
категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або
органів місцевого самоврядування.
Пункт 20 Правил торгівлі на ринках, на який посилається
позивач як на підставу позову, не містить імперативної норми щодо
обов'язкового укладення адміністраціями ринків договорів оренди
при наданні продавцям торговельних місць.
За змістом статті 627 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
у
разі відсутності обов'язку укласти договір, учасники цивільного
обороту мають право вільно, виходячи з власних інтересів,
вирішувати питання про вступ в ті чи інші правовідносини, вибирати
контрагента та характер договору, який вони укладають.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній
інстанції колегія суддів вважає, що під час розгляду справи
фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на
підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів,
висновки судів відповідають цим обставинам і при вирішені спору
суди правильно застосували норми матеріального і процесуального
права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 10 жовтня 2005 року господарського суду
Херсонської області та постанову від 20 грудня 2005 року
Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 7/334-пн
залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємця
ОСОБА_1без задоволення.
Головуючий, суддя
М. В. Кузьменко
Суддя
I. М. Васищак
Суддя
В. М. Палій