ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2006 р.
№ 2-20/2329.1-2006 (2-8/11360-2004, 2-20/9650.1-2005)
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака I.М., Палій
В.М., за участю представників відповідача В.Рогачова (керівник),
Ю. Гончарова (дов. від 18.09.06), розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької
діяльності ОСОБА_1на рішення від 6 липня 2006 року господарського
суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-20/2329.1-06 за
позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1до товариства з
обмеженою відповідальністю "Експрестур", комунального підприємства
"Бюро технічної інвентаризації м. Ялта", виробничо-торгівельного
товариства з обмеженою відповідальністю "Криммісцевпром" про
визнання права власності та спонукання до реєстрації прав
власності на нерухоме майно, визнання договору частково недійсним
та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"Експрестур" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, треті
особи: комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації м.
Ялта", виробничо-торгівельне товариство з обмеженою
відповідальністю "Криммісцевпром", Фонд майна Автономної
Республіки Крим про визнання недійсним договору та визнання права
власності,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2004 року суб'єкт підприємницької діяльності
ОСОБА_1звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим
з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Експрестур",
комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Ялта",
виробничо-торгівельного товариства з обмеженою відповідальністю
"Криммісцевпром" про визнання права власності на об'єкт нерухомого
майна - будинок-павільйон № 51 літ. "I", що знаходиться у
сАДРЕСА_1, загальною площею 24, 4м-2; визнання недійсним договору
від 7 травня 2001 року купівлі-продажу літнього будинку № 51 літ.
"I", укладеного між виробничо-торгівельним товариством з обмеженою
відповідальністю "Криммісцевпром" та товариством з обмеженою
відповідальністю "Експрестур" та додаткової угоди від 1 листопада
2001 року до договору в частині відчуження літнього
будинку-павільйону № 51 літ. "I"; про спонукання комунального
підприємства "Бюро технічної інвентаризації м.Ялта" провести
державну реєстрацію права власності на цей об'єкт нерухомого
майна.
При повторному розгляді справи товариство з обмеженою
відповідальністю "Експрестур" подало зустрічний позов про визнання
права власності на капітальну будівлю - котедж (будиночок)
загальною площею 32, 9 м-2, у тому числі основна частина 29, 6
м-2, відкрита веранда 3,3 м-2, збудованого з каменю черепашник на
бетонному фундаменті, дах металевий, який зареєстрований Бюро
технічної інвентаризації м.Ялта згідно оціночного акта № 7
будівлею літ. "I" (№51) за адресою: АДРЕСА_1, набутого за
договором від 7 червня 2001 року НОМЕР_1 купівлі- продажу і
додаткової угоди від 1 листопада 2001 року у
виробничо-торгівельного товариства з обмеженою відповідальністю
"Криммісцевпром" та про визнання недійсним договору НОМЕР_2
купівлі-продажу будиночку (павільйона), укладеного між державним
підприємством завод "Таврія" та суб'єктом підприємницької
діяльності ОСОБА_1
Рішенням від 6 липня 2006 року господарського суду Автономної
Республіки Крим (суддя М.Луцяк) в первісному позові відмовлено і
зустрічний позов задоволено.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 просить рішення
скасувати з підстав незастосування і неправильного застосування
господарським судом статей 1, 2, 12, 35, 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та прийняти нове
рішення, яким первісний позов задовольнити, а в зустрічному
позові відмовити.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Криммісцевпром" та
комунальне підприємство "Ялтинське бюро технічної інвентаризації"
проти доводів касаційної скарги заперечують і просять рішення
залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає.
Господарським судом встановлено, що громадянка ОСОБА_1, яка
здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи,
28 жовтня 1998 року в установленому законом порядку набула статусу
суб'єкта підприємницької діяльності і за цієї обставини колегія
суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду
про те, що за суб'єктним складом учасників та правилами
підвідомчості справ, компетентним судом, створеним відповідно до
закону вирішити спір між сторонами, є господарський суд.
Як вбачається з матеріалів справи, за договором від 19
вересня 1995 року державне підприємство завод "Таврія" передало у
власність громадянки ОСОБА_1 дерев'яний будинок (павільйон) № 51,
що є не капітальною будовою, площею 24, 5 м-2, розташований у
АДРЕСА_1 на території бази відпочинку "IНФОРМАЦIЯ_1".
За правилами статті 225 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
право відчужувати майно, крім випадків примусового
продажу, належить власникові.
Господарським судом встановлено, що власник майна - Фонд
комунального майна Автономної Республіки Крим - не передавав
продавцеві права розпоряджатися майном. Відповідні обмеження були
встановлені і в статуті державного підприємства. Отже, слід
визнати обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про
те, що укладаючи спірну угоду директор державного підприємства
завод "Таврія діяв з перевищенням повноважень і в супереч вимогам
статуту.
Згідно з приписами статті 10 Положення про порядок відчуження
засобів виробництва, що є державною власністю, затвердженого
наказом від НОМЕР_3 Фонду державного майна України, продаж
основних фондів (у тому числі повністю зношених) здійснюється
тільки на аукціоні.
Пунктом 1 статті 25 Закону України "Про приватизацію
невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ) (2171-12)
,
в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин,
було встановлено що договір купівлі-продажу державного майна
підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до статті 47 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
недодержання у передбачених законом випадках
нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками,
передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Відчуження державного майна з перевищенням повноважень,
порушенням встановленого Законом порядку і недодержання
нотаріальної форми договору купівлі-продажу державного майна є
підставами для визнання угоди недійсною і господарський суд дійшов
обгрунтованого висновку про визнання недійсним договору
купівлі-продажу від 19 вересня 1995 року на підставі статей 47 і
48 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Недійсна угода не створює юридичних наслідків, крім тих, що
пов'язані з її недійсністю.
Приватний підприємець не надав господарському суду доказів
перерахування грошових коштів на рахунок державного підприємства
завод "Таврія" і за цієї обставини у господарського суду були
відсутні правові підстави для застосування реституційних наслідків
недійсності угоди стосовно повернення покупцеві грошових коштів.
Подані приватним підприємцем докази про проведення
реконструкції будинку не визнані господарським судом належними і
допустимими.
З Висновку експерта від 17 березня 2005 року № 69 у
кримінальній справі №71149 вбачається, що з 19 вересня 1995 року
ремонтні-відновлювані роботи в будинку не проводилися.
Також відсутні докази того, що приватний підприємець до 3
квітня 2002 року користувався земельною ділянкою, на якій
розташоване спірне майно, про надання дозволу на будівельні
роботи, дозвіл на експлуатацію.
Отже, доводи приватного підприємця ОСОБА_1 про проведення в
1997-2002 роках реконструкції будинку-павільйону, що призвело до
створення нового об'єкта права власності, правомірно не враховані
судом і за таких обставин у приватного підприємця ОСОБА_1 відсутні
правові підстави вимагати реєстрації права власності на нерухоме
майно.
Господарським судом встановлено, що право власності саме на
літній АДРЕСА_1 було вперше зареєстроване у 2001 році за
товариством покупців членів трудового колективу
виробничо-торгівельного товариства з обмеженою відповідальністю
"Криммісцевпром" на підставі договору купівлі-продажу цілісного
майнового комплексу між Фондом майна Автономної Республіки Крим та
товариством покупців, посвідченого нотаріально НОМЕР_4 та акта
прийому-передачі від 25 квітня 1997 року.
В подальшому на підставі договору від 7 червня 2001 року №
5/2001 купівлі-продажу, додаткової угоди від 1 листопада 2001
року і акта від 1 листопада 2001 року прийому-передачі право
власності на спірне майно було зареєстроване за товариством з
обмеженою відповідальністю "Еспрестур".
За правилами статті 392 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
власник майна може пред'явити позов про визнання його права
власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою
особою.
Оскільки, приватний підприємець в силу нікчемності договору
від 19 вересня 1995 року прав власності на АДРЕСА_1 не набув, а
отже його права у зв'язку з набуттям товариством з обмеженою
відповідальністю "Еспрестур" на підставі договору від 2001 року
порушені не були, господарський суд дійшов обгрунтованого висновку
про відмову в задоволенні первісного позову і про задоволення
зустрічного позову.
Доводи приватного підприємця про незастосування господарським
судом строків позовної давності не можуть бути враховані з
наступного.
За змістом пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
правила Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
про позовну давність застосовуються до позовів,
строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло
раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрестур" набуло
право власності на спірне майно на підставі договору
купівлі-продажу від 7 червня 2001 року № 5/2001 і як особа, право
власності якої не визнається чи оспорюється, вправі звернутися до
господарського суду за захистом свого цивільного права.
Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
позовна давність застосовується судом лише за заявою
сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення і оскільки
таку заяву сторони не подавали у господарського суду були відсутні
правові підстави для її застосування.
За змістом статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція переглядає у касаційному
порядку судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин
справи і не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній
інстанції колегія суддів вважає, що під час розгляду справи
фактичні її обставини були встановлені господарським судом на
підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів,
висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 6 липня 2006 року господарського суду Автономної
Республіки Крим у справі № 2-20/2329.1-2006 залишити без змін, а
касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1без
задоволення.
Головуючий, суддя
М. В. Кузьменко
Суддя
I. М. Васищак
Суддя
В. М. Палій