Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді:

суддів:

Добролюбової Т.В.,

Гоголь Т.Г.,

Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридично-комерційне агентство", м. Бориспіль, Київська обл.

на рішення

господарського суду Київської області від 11.07.2006

у справі № 245/12-06

за позовом

Дніпровського транспортного прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, м. Київ та

Фонду державного майна України, м. Київ

до

Державного міжнародного аеропорту "Бориспіль" м. Бориспіль, Київська обл.

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридично-комерційне агентство", м. Бориспіль, Київська обл.

про

визнання договору управління майном недійсним та повернення державного майна

за участю представників сторін:

від прокурора:

не з'явилися, належно повідомлені про час і місце засідання суду

від позивачів:

1. Iнютіна О.В. за дов. від 20.11.06 № 1.21-7161

2. Бичков А.С. за дов. від 27.01.06 № 60

від відповідачів:

1. Шабаліна О.О. за дов. від 03.11.06

2. не з'явилися, належно повідомлені про час і місце засідання суду

Доповідач: Продаєвич Л.В.

Відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) учасники судового процесу належним чином повідомленні про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 07.09.2006, надіслана сторонам у справі -11.09.2006).

ВСТАНОВИВ:

06.06.2006 року Дніпровським транспортним прокурором м. Києва в інтересах держави в особі Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації та Фонду Державного майна України заявлений позов до Державного міжнародного аеропорту "Бориспіль" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридично-комерційне агентство" про визнання на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України (435-15) та статті 207 Господарського кодексу України (436-15) недійсним договору від 29.12.2005 № 02-24-200 управління майном, яке знаходиться за адресою: м. Бориспіль, пров. Аеродромний, 6, вул. Френкеля Акад., 3, вул. Запорізька, 16-а укладеного між Державним міжнародним аеропортом "Бориспіль" і ТОВ "Юридично-комерційне агентство" та про повернення державного майна Державному міжнародному аеропорту "Бориспіль" (надалі ДМА "Бориспіль").

Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладенні спірного договору допущені порушення:

- статті 9 Закону України "Про транспорт" (232/94-ВР) , відповідно до якої транспортні засоби, споруди тощо, закріплені за підприємствами Міністерства транспорту та зв'язку України є загальнодержавною власністю;

- статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , згідно з якою підприємства є орендодавцями нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м. лише з дозволу Фонду Державного майна України, його регіональних відділень та представництв;

- Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 № 8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" (8-92) , за нормами якого управління майном, що є у загальнодержавній власності покладено на Міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи. Чинним законодавством не передбачена можливість делегування права по управлінню майном державного підприємства на користь приватних суб'єктів господарювання;

- статей 1031, 1032 Цивільного кодексу України (435-15) .

Прокурор звертає увагу на те, що майно, яке є предметом спірного договору належить до державного сектору економіки, передане у сферу управління Державіаслужби, до складу якої входить аеропорт "Бориспіль" та зазначає, що наказом Державіаслужби від 13.02.2006 №107 був скасований дозвіл на укладення спірного договору.

Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (надалі Державіаслужба) у відзиві на позовну заяву погодилася з вимогами транспортного прокурора з огляду на те, що спірний договір суперечить статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) ,

статті 287 Господарського кодексу України (436-15) та вважає, що укладення вказаного договору суперечить принципу ефективного управління майном, оскільки сплата винагороди управителю за надані послуги призводить до ненадходження коштів до державного бюджету.

Фонд Державного майна України в поясненнях на позов висловив свою позицію щодо заявлених позовних вимог, підтримав їх та зазначив, що оскільки власником майна ДМА "Бориспіль" є держава в особі Державіалужби, договір управління майном має бути визнаний недійсним, при цьому посилається на приписи статей 1029, 1032 Цивільного кодексу України (435-15) .

Рішенням господарського суду Київської області від 11.07.2006 (суддя: Писана Т.О.) - позов задоволений. Договір управління майном від 29.12.2005 №02-24-200, укладений між ДМА "Бориспіль" та ТОВ "Юридично-комерційне агентство" визнаний недійсним. Зобов'язано ТОВ "Юридично-комерційне агентство" повернути на користь ДМА "Бориспіль" майно, отримане відповідно до договору управління майном від 29.12.2005 №02-24-200.

Судове рішення мотивоване тим, що власником майна за спірним договором є держава в особі Державіаслужби, укладений між сторонами у справі договір суперечить приписам статей 203, 326, 1032 Цивільного кодексу України (435-15) .

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ТОВ "Юридично-комерційне агентство" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про його скасування та просить припинити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення винесено у відсутність представника товариства, яке просило відкласти розгляд справи з поважних причин, на що суд не відреагував, чим порушив статтю 77 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Неправильне застосування судом норм матеріального права скаржник вбачає у тому, що суд не зважив на приписи статті 73 Господарського кодексу України (436-15) , згідно з якими орган державної влади, до сфери управління якого входять підприємства, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим кодексом, іншими законодавчими актами, та залишив поза увагою той факт, що договір управління майном від 29.12.2005 №02-24-200 укладено на підставі листа Державіаслужби за №124, зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, правочин вчинено з необхідним обсягом дієздатності, у формі, встановленій законом, волевиявлення сторін відповідає їх внутрішній волі, договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

До касаційної скарги товариством подані доповнення і уточнення, в яких останнє просить скасувати рішення місцевого суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Державіаслужба України у відзиві на касаційну скаргу просить судове рішення залишити без змін, зауважує на тому, що вона здійснює управління майном підприємств, які входять до сфери її управління, вважає, що договір

№02-24-200 суперечить статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , оскільки ДМА "Бориспіль" не може бути орендодавцем державного майна. Зауважує на тому, що відповідно до статті 1031 Цивільного кодексу України (435-15) договори управління майном повинні пройти державну реєстрацію.

Державний Міжнародний аеропорт "Бориспіль" просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення, оскільки вважає доводи скаржника про його неповідомлення про час і місце засідання суду необгрунтованими, так як ухвала про порушення провадження у справі винесена судом 07.06.2006, а засідання суду призначено на 11.07.2006 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи і проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у засіданні суду представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке:

Відповідно до статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція, за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Як встановлено господарським судом під час розгляду справи між ДМА "Бориспіль" ("Установник управління") та ТОВ "Юридично-комерційне агентство" ("Управитель") 29.12.2005 року укладений договір управління майном №02-24-200. Згідно з пунктом 1.2. цього договору управителем здійснюються юридичні та фактичні дії з майном в межах повноважень, визначених, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 №8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" (8-92) , листом Міністерства транспорту України від 09.08.2004 №2/23-5-20864, листом Державіаслужби від 01.12.2005 №1.18-8536.

Судом встановлено, що власником майна ДМА "Бориспіль" є держава в особі Державіаслужби, остання наказом від 13.02.2006 №107 скасувала дозвіл на укладення договору управління майном між ДМА "Бориспіль" та ТОВ "Юридично-комерційне агентство".

Передача майна в управління, що передбачена статею 1029 Цивільного кодексу України (435-15) , є формою реалізації власником права володіння, користування та розпорядження своїм майном і саме власник визначає мету договору управління майном, обсяг переданих повноважень, а також особу, в інтересах якої управитель повинний діяти.

Відповідно до статті 1032 Цивільного кодексу України (435-15) установником управління є власник майна, отже, особи наділені правом на чуже майно, державні і комунальні підприємства не можуть бути установниками управління, оскільки вони не є власниками належного їм майна.

За таких обставин, суд правомірно дійшов висновку про задоволення позову Дніпровського транспортного прокурора м. Києва заявленого в інтересах держави в особі Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації та Фонду державного майна України щодо визнання договору управління майном недійсним.

Викладені в касаційній скарзі доводи товариства спростовані місцевим господарським судом, а тому колегія суддів вважає їх непереконливими, виходячи із вищевикладеного та такими, що не можуть бути підставами для зміни або скасування прийнятого у справі судового рішення.

Посилання скаржника на порушення судом норм процесуального законодавства не знайшли свого підтвердження.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Київської області від 11.07.2006 у справі № 245/12-06 -залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридично-комерційне агентство", м. Бориспіль, Київська обл. -залишити без задоволення.