Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.I. -головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В., за участю представників: позивача -

відповідача -

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нісан" на рішення господарського суду Харківської області від 7 червня 2006 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2006 року у справі за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нісан" про стягнення 5 268,07 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2006 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення вартості безпідставно отриманої теплової енергії в сумі 3196,48 грн., 1663,58 грн. суми індексації, 408,01 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 7 червня 2006 року позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3196,48 грн. боргу за безпідставно придбану теплову енергію, інфляційних в сумі 140,39 грн., 3% річних в сумі 39,67 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2006 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нісан" просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як правильно встановлено судами, на підставі договору оренди №9 від 15.04.2001 року, укладеного між Відділом обліку та управління комунальним майном Орджонікідзевської районної ради та ТзОВ "Нісан", відповідач орендував приміщення у житловому будинку в м.Харкові по вул.Бекетові, 12/15 з централізованою системою опалення.

Відповідно до п.2.2 договору оренди, власником орендних приміщень є територіальна громада Орджонікідзевського району м.Харкова.

Внутрішня будинкова система опалення житлового будинку №12/15 по вул. Бекетова в м.Харкові є спільною власністю та підключена до теплових мереж КП "Харківські теплові мережі".

У зв'язку з розірванням ЗАТ "Тепломережа ТЕЦ-4" договору оренди цілісного майнового комплексу ТЕЦ-4 та припиненням господарської діяльності по постачанню теплової енергії, цілісний майновий комплекс ТЕЦ-4 з 01.11.2001 року був переданий в повне господарське відання КП "Харківські теплові мережі" і, тому, позивач здійснює постачання теплової енергії споживачам Орджонікідзевського району м.Харкова, в тому числі і відповідачу.

Згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків та придомовими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572 (572-92-п) , технічне обслуговування та ремонт елементів житлових будинків та зовнішній благоустрій, санітарне обслуговування додаткових приміщень житлових будинків та придомових територій здійснюється на підставі договору з власниками житла або уповноваженим ними органом. Житлово-експлуатаційні підприємства відповідних районних рад, на підставі укладених договорів, здійснюють технічну експлуатацію житлових будинків, але не є їх власниками.

Відповідно до п.1.2 Правил користування електричною та тепловою енергією, затверджених наказом Міністерства енергетики та електрифікації СРСР від 06.12.1981 року №310 (v0310400-81) , користування тепловою енергією допускається тільки на підставі договору, укладеного між енергопостачальною організацією та споживачем, установки якого безпосередньо підключені до мереж енергопостачальної організації.

На підставі п.4.10 укладеного договору оренди №9, передбачено зобов'язання відповідача укласти договори на послуги по утриманню орендованого майна.

Відповідач, в порушення умов договору, на користування тепловою енергією договір не укладав та протягом опалювального сезону 2004-2005 років безпідставно споживав теплову енергію.

З матеріалів справи вбачається, що рішеннями господарського суду Харківської області по справам №07/432-03 та №50/92-04 за позовом КП "Харківські теплові мережі" до ТзОВ фірми "Нісан", які набрали законної сили, відповідач на пропозицію про необхідність укладення договору на постачання тепла, відповідний договір не укладав і за цей час безпідставно споживав теплову енергію.

Згідно ст.35 ГПК України (1798-12) , встановлені обставини не потребують доказування.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України (435-15) , особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

На підставі ст.1213 ЦК України (435-15) , набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

У зв'язку з тим, що направлені позивачем відповідачу рахунки за безпідставно спожиту ним теплову енергію оплачені відповідачем не були, місцевий господарський суд обгрунтовано задовольнив вимоги позивача в частині стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії в сумі 3196, 48 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (436-15) кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України (435-15) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що місцевий господарський суд у рішенні, залишеним без змін постановою, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення інфляційних та 3% річних.

За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Харківської області від 7 червня 2006 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2006 року залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нісан" - без задоволення.