21/35-06 Про стягнення заборгованості за договором поставки чорних металів - Текст документа

Приватне підприємство "Спецвуглебуд" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський металургійний альянс" 97741,68 грн. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі договору №10-08/1 від 10.08.05 позивачем здійснена поставка лому та відходів чорних металів на суму 829125,53 грн., оплата вартості яких виконана частково.

Відповідач, ТОВ "Придніпровський металургійний альянс", звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про стягнення з ПП "Спецвуглебуд" 69846,00 грн. неустойки, та 20103,00 грн. штрафних санкцій за недопоставку продукції та поставку неузгодженої продукції за договором 10-08/1 від 10.08.05.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.06 за первісним позовом: стягнуто з ТОВ "Придніпровський металургійний альянс" на користь ПП "Спецвуглебуд" 97741,68 грн. боргу, 977,41 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в зустрічному позові відмовлено з посиланням на те, що договором передбачена поставка не менше 100 тон. продукції щомісячно, втім, мається на увазі загальний обсяг поставленої продукції, а не поставку кожного різновиду по 100 тон.

За результатом апеляційного перегляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом (колегія суддів у складі: головуючого-судді Герасименка I.М., суддів: Білецької Л.М., Прудникова В.В.) 04.07.06 винесена постанова, якою рішення місцевого господарського суду скасовано, в первісному позові відмовлено (з тих підстав, що не настав строк оплати товару), зустрічний позов задоволено, оскільки позивачем не дотримано обсягів поставок (не менше 300 тон щомісяця).

Не погоджуючись з постановою у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.06, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.06 залишити без змін. Касаційна скарга мотивована тим, що на думку скаржника, судом були невірно застосовані норми ст.ст. 538, 692, 672, 627, 712 Цивільного кодексу України (435-15) .

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо первісного позову судами встановлено, що 10.08.05 між ТОВ "Придніпровський металургійний альянс" та ПП "Спецвуглебуд" був укладений договір №10-08/1 (додатки №2, № 4, № 6, № 7, №8, №9, №11 від 12.10.05 №11 від 26.10.05, №11 від 07.11.05 -до нього), відповідно до умов якого, постачальник (позивач) брав на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупця (відповідача) лом та відходи чорних металів, відповідно до вимог ГОСТу 4121-2002 (надалі-товар), а відповідач -оплачувати поставлені партії товару.

У відповідності з п.п. 5.5. договору відповідач брав на себе зобов'язання сплатити грошові кошти за поставлені партії товару належної якості, керуючись даними, вказаними в актах приймання-здачі форми №69, в наступному порядку: 80% вартості узгодженої партії товару -шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом двох банківських днів, на підставі копії 4-го примірника залізничної накладної станцій відправника, яка засвідчує відправку узгодженої партії товару; 20% вартості узгодженої партії товару -шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, протягом 3-5 банківських днів, на підставі акту приймання-здачі товару (форми 69 або форми 19).

Позивач виконав поставку лому на загальну суму 829125,53грн., що підтверджується квитанціями про приймання вантажу, видатковими накладними, приймально-здавальними актами (форми 69), копії яких є у справі. Розрахунок відповідач виконав частково, перерахувавши позивачу частину грошових коштів, що підтверджено банківськими виписками (копії в справі) і на час звернення позивача до суду, сума несплати становить 97741,68грн., що не оспорює відповідач. Позивач направляв відповідачу вимогу від 12.12.05 №34/05 про погашення заборгованості за даним договором, однак відповідач свої зобов'язання з оплати товару за даним договором у повному обсязі не виконав.

З наведених обставин місцевий господарський суд зробив висновок, що первісний позов підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не сплачена сума заборгованості після настання строку платежу. Втім, з даною позицією не погодився господарський суд апеляційної інстанції, зазначивши, що позов задоволенню не підлягає, так як строк платежу ще не настав, оскільки він договором не визначений, а вимога від 12.12.05 направлена не особисто позивачем.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати правову позицію місцевого господарського суду, оскільки сума заборгованості доведена в установленому порядку та підлягає стягненню, оскільки відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (436-15) , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Доводи апеляційного господарського суду є помилковими, оскільки за змістом статті 530 ЦК України (435-15) , якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Вказуючи на те, що строк виконання грошових зобов'язань відповідачем ще не настав, суд не звернув уваги на те, що стаття 530 Цивільного кодексу України (435-15) не визначає форми вимоги, а отже, нею можна вважати, в тому числі, позовну заяву. Таким чином, станом на момент прийняття рішення строк виконання зобов'язання оплати відповідачем в будь-якому випадку наступив. Таким чином, господарським судом апеляційної інстанції неправомірно скасовано законне й обгрунтоване рішення місцевого господарського суду про задоволення первісного позову.

За зустрічною позовною заявою ТОВ "Придніпровський металургійний альянс" просить стягнути з позивача 69846 грн. неустойки за недопоставку продукції за договором №10-08/1 від 10.08.05 та 20103 грн. штрафних санкцій за поставку неузгоджених видів товару з тих підстав, що згідно п. 3.2 договору №10-08/1 від 10.08.05 позивач взяв на себе зобов'язання поставляти товар в обсязі не менше 100 тон на місяць, фактично допустив недопоставку товару на суму 873076 грн.

Судами встановлено, що пунктом 3.2 договору №10-08/1 від 10.08.05 передбачено зобов'язання позивача поставити товар обсягом не менш 100 (сто) тонн на місяць. У додатках погоджені наступні види товару: вид 3, вид 500, вид 501. Усього погоджено 3 види товару. Усього в 2005 році поставлено: в серпні - 150,70 тон товару; у вересні - 327,15 тон товару; у жовтні - 257,05 тон товару; у листопаді - 93,95 тон товару; у грудні товар не поставлявся.

На підставі аналізу п.3.2 договору та з врахуванням вищезазначених обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки договором передбачена необхідність поставки металобрухту не менше 100 тон в місяць, незалежно від обсягу кожного виду товару в загальній кількості поставленого металобрухту. Дніпропетровський апеляційний господарський суд з таким висновком не погодився, зазначивши, що даним пунктом мається на увазі поставка не менше 100 тон кожного із видів товару, що не було дотримано позивачем (тобто не менше 300 тон).

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з такою правовою позицією господарського суду апеляційної інстанції, оскільки вона суперечить змісту п.3.2 договору, відповідно до якого, постачальник здійснює поставку партій товару об'ємом не менше ста тон в місяць. Тобто висновки апеляційного суду про те, що даним пунктом мається на увазі поставка не менше 100 тон кожного із видів товару, тобто не менше 300 тон в місяць спростовуються матеріалами справи.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України (435-15) , у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін), або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Тому покладення апеляційним судом на позивача відповідальності за призупинення поставки товару є незаконною та необгрунтованою.

Слід також зазначити, що господарським судом апеляційної інстанції було невірно застосовано пункт 59 "Положення про поставку продукції виробничо -технічного призначення", який передбачає відповідальність за поставку товару, непогодженого по якості виду, асортименту та номенклатурі у розмірі 20% від вартості такого товару, оскільки дана правова норма суперечить вищому за юридичною силою Цивільному кодексу України (435-15) .

До того ж, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 №1545-ХII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" (1545-12) до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Втім, законодавством України врегульовано питання поставки/отримання товару неузгодженого асортименту.

Так, відповідно до ч. 1, 4, 5 ст. 672 Цивільного кодексу України (435-15) , якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми; товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього; якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем; якщо продавець не вжив необхідних заходів щодо погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладення договору купівлі-продажу застосовувалася щодо аналогічного товару.

А отже, місцевий господарський суд правомірно прийшов до висновку, що штрафні санкції за поставку неузгодженого товару в даному випадку стягуватися не повинні.

За таких обставин Вищий господарський суд України вважає, що Дніпропетровським апеляційним господарським судом було безпідставно скасовано законне та обгрунтоване рішення місцевого господарського суду, а тому, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.06 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.06 -залишенню без змін.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 111-5 - 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Спецвуглебуд" задовольнити, скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.06, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.06 у справі № 21/35-06 залишити без змін.