ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2006 р.
№ 16/155
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.I. -головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко
Л.В.,
за участю представників: позивача -
відповідача -Дубініна В.В., Парчевського В.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Спільного виробничо-промислового
торгівельного підприємства фірми "Нафтопродукт-сервіс" на
постанову Луганського апеляційного господарського суду від 21
серпня 2006 року у справі за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "ЛУМ" до Спільного виробничо-промислового
торгівельного підприємства фірми "Нафтопродукт-сервіс" про
стягнення 105672,14 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до господарського суду Луганської
області про стягнення з відповідача заборгованості за оренду майна
в сумі 79103, 86 грн., 3 % річних в сумі 2539, 47 грн., пені в
сумі 14508, 95 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 9519, 86 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 10 травня
2006 року (суддя Шеліхіна Р.М.) позов задоволений частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі
3781, 62 грн., судові витрати. В решті позову відмовлено.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
21 серпня 2006 року рішення суду скасоване. Позов задоволений.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 79103, 86 грн. боргу,
14508, 95 грн. пені, 9519, 86 грн. інфляційних нарахувань, 2539,
74 грн. річних, судові витрати.
Не погоджуючись з постановою суду, відповідач просить її
скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм
матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали
справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Згідно ст.525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від
зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,
якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як правильно встановлено судом, 26 грудня 2003 року між КП
"ЛУМ", правонаступником якого є позивач, та відповідачем був
укладений договір оренди №1, додаткова угода до договору від
28.01.2004 року та додаткова угода від 29.12.2003 року, за умовами
яких позивач передає, а відповідач приймає в оренду бульдозер
ДЗ-109 та бульдозер ДЗ-110 А.
На виконання умов вказаного договору, позивач передав
відповідачеві вказане майно, що підтверджується актами
приймання-передачі майна від 26.12.2003 року та від 03.02.2004
року.
Пунктом 3.3.8 договору передбачається своєчасне здійснення
відповідачем орендної плати в строки, вказані в п.4.5 договору,
тобто орендна плата повинна сплачуватися помісячно в сумі 6250
грн. за місяць без врахування ПДВ (п.4.1 договору), шляхом
перерахунку на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 10 числа
місяця, наступного за звітним.
Згідно ч.3 ст. 285 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов
договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно
і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Як вбачається з матеріалів справи, у визначений договором
термін, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної
сплати грошових коштів за оренду майна не виконав, на підставі
чого апеляційний господарський суд обгрунтовано стягнув з
відповідача на користь позивача борг в сумі 79103, 86 грн.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних
для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси
другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських
санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції при
розгляді справи, при стягненні суми пені необхідно застосовувати
ст.258 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно якої про
стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність в один
рік.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник
не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним
грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає, що апеляційний господарський суд у постанові
вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав
такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення
пені в сумі 14508, 95 грн., інфляційних в сумі 9519, 86 грн. та 3%
річних в розмірі 2539, 74 грн.
За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону і
обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 21
серпня 2006 року залишити без змін, а касаційну скаргу Спільного
виробничо-промислового торгівельного підприємства фірми
"Нафтопродукт-сервіс" -без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко