ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2006 р.
№ 15/149д
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.I. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко
Л.В.,
за участю представників сторін: позивача - Туркіна С.М.,
відповідачів -ОСОБА_2.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного
товариства "Запорізький домобудівний комбінат" на рішення
господарського суду Запорізької області 18 липня 2006 року та
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 8
вересня 2006 року у справі за позовом Відкритого акціонерного
товариства "Запорізький домобудівний комбінат" до Приватного
підприємця ОСОБА_1., Регіонального відділення Фонду державного
майна України по Запорізькій області про визнання договору оренди
недійсним і виселення,
встановив:
Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області
з позовом до відповідачів (відповідно до уточнених позовних вимог)
про визнання недійсним договору оренди державного нерухомого майна
№НОМЕР_1, укладеного між відповідачами, а також виселення
відповідачів із спортивного комплексу і прибудови до контори
(зимовий сад).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 18 липня
2006 року (суддя Колодій Н.А.) в позові відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
8 вересня 2006 року рішення суду залишене без змін.
У касаційній скарзі ВАТ "Запорізький домобудівний комбінат"
просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на те, що
вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального
права.
Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в
ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування
господарськими судами, при прийнятті оскаржуваних судових рішень,
норм матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 21 квітня 2000 року між
Регіональним відділенням ФДМУ по Запорізькій області
(орендодавець) і ПП ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір
НОМЕР_2 оренди державного нерухомого майна, яке знаходиться на
балансі ВАТ "Запорізький домобудівний комбінат".
Згідно з п.1.1 укладеного договору, орендодавець передає, а
орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме
майно - прибудоване приміщення спортивного комплексу, розташоване
за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1100, 7 кв.м, яке
знаходиться на балансі позивача та не ввійшло до його статутного
фонду.
Відповідно до додатку №2 до вказаного договору оренди, 21
квітня 2000 року між відповідачами був підписаний акт
прийому-передачі орендованого майна.
На підставі ст.5 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, орендодавцями є Фонд державного
майна України, його регіональні відділення та представництва -
щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних
підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до
статутних фондів господарських товариств, створених у процесі
приватизації (корпоратизації), що є державною власністю.
Згідно з п.1.3 "Положення про управління державним майном,
яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у
процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", затвердженого
Наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки
України від 19.05.1999 року, управління державним майном, яке не
ввійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі
приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та
забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації)
способу та умов подальшого використання майна у межах чинного
законодавства.
Пунктом 1.4 зазначеного Положення визначено, що одним із
способів управління державним майном, яке не ввійшло до статутних
фондів господарських товариств у процесі приватизації, але
перебуває на їх балансі, є зокрема, передача майна в оренду
відповідно до Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Як правильно встановлено судами, рішенням господарського суду
Запорізької області від 20.12.2004 року у справі №8/256-8/112, яке
набрало законної сили, було встановлено, що спортивний комплекс по
АДРЕСА_1 не ввійшов до статутного фонду ВАТ "Запорізький
домобудівний комбінат", тому є державною власністю. Також, судами
було встановлено, що "Зимовий сад"на час корпоратизації був
складовою частиною спорткомплексу.
На підставі ст.35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказані факти не
потребують доказування.
Суди першої та апеляційної інстанцій вірно встановили той
факт, що передане за договором оренди НОМЕР_2 майно, на час
укладення цього договору, не ввійшло до статутного фонду
господарського товариства, створеного в процесі приватизації, а
було державною власністю. Тому, регіональне відділення Фонду
державного майна України по Запорізькій області є належним
орендодавцем зазначеного майна.
Згідно ст.638 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, договір є укладеним,
якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов
договору.
Iстотними умовами договору є умови про предмет договору,
умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для
договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою
хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст.12 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна"передбачено ( 2269-12 ) (2269-12)
, що договір оренди
вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх
істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Згідно ч.1 ст.10 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, в редакції чинній на момент
укладення спірного договору, істотними умовами договору оренди є:
об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її
індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна
плата з урахуванням її індексації; порядок використання
амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та
умови його повернення; виконання зобов'язань; відповідальність
сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна;
обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого
майна.
Додатковою угодою №НОМЕР_3 сторони доповнили договір оренди
НОМЕР_2 пунктом 5.14 щодо забезпечення орендарем пожежної безпеки
орендованого приміщення.
При вирішенні спору місцевий та апеляційний господарські суди
всебічно дослідили надані сторонами докази і правильно встановили,
що спірний договір є дійсним, оскільки саме на підставі
укладеного договору між сторонами виникли цивільні правовідносини.
Як правильно встановлено судами, відповідачами при укладенні
спірного договору була досягнута згода по всім істотним умовам
необхідним для договору оренди. Наявність чи відсутність в
договорі істотних умов відноситься до питання порядку укладення
договору і не може бути підставою для визнання недійсним договору
оренди.
Також, суд апеляційної інстанції правильно визнав
безпідставними посилання позивача на те, що спірний договір оренди
НОМЕР_2 повинен був укладатись на конкурентних засадах.
Відповідно до ч.7 ст.9 Закону України "Про оренду державного
та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, за наявності заяв про оренду
цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного
підрозділу (за умови відсутності заяви господарського товариства,
створеного членами трудового колективу підприємства, його
структурного підрозділу) або заяв про оренду нерухомого майна (за
умови відсутності заяви бюджетної установи, організації) від двох
або більше фізичних чи юридичних осіб орендар визначається
орендодавцем на конкурсних засадах.
Позивачем не було надано суду належних доказів звернення до
орендодавця з пропозиціями про взяття спірного майна в оренду до
моменту укладення договору оренди НОМЕР_2.
Тому, у орендодавця були відсутні підстави для визначення
орендаря на конкурентних засадах. Iніціатором укладення договору
оренди НОМЕР_2 був приватний підприємець ОСОБА_1
Відповідно до ст.48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, недійсною є та
угода, що не відповідає вимогам закону.
Враховуючи відсутність правових підстав для визнання
недійсним спірного договору, суд обгрунтовано відмовив в
задоволенні позову.
Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх
відповідність викладеним судом нормам матеріального права.
Наведені висновки місцевого та апеляційного господарських
судів відповідають матеріалам справи та діючому законодавству.
Доводи касаційної скарги про необгрунтованість оскаржуваних
судових рішень помилкові і не відповідають матеріалам справи.
З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної
скарги немає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду господарського суду Запорізької
області 18 липня 2006 року та постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 8 вересня 2006 року залишити без змін, а
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький
домобудівний комбінат" -без задоволення.
Головуючий, суддя В. Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко