Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.I. (головуючий),

Харченка В.М.,

Борденюк Є.М.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні у м. Києві

за участю представника позивача:

Гусєва М.М. та представників відповідача - Лупенка Р.С., Ткаченка О.В.

касаційну скаргу

Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" в особі Миколаївської філії банку

на постанову

від 11.07.2006

Одеського апеляційного

господарського суду

у справі№ 10/483/05 (rs37062)

господарського суду

Миколаївської області

за позовом

Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Миг-Сервіс-Агро"

до

Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" в особі Миколаївської філії банку

за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Головне управління сільського господарства і продовольства Миколаївської облдержадміністрації

про

зобов'язання відповідача виконувати кредитний договір від 19.10.2004 № 265 та додаткову угоду до нього від 23.11.2004 № 1

В судове засідання представник третьої особи не з'явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2005 року сільськогосподарський виробничий кооператив "Агрофірма "Миг-Сервіс-Агро" звернувся з позовом до акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" в особі Миколаївської філії банку за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління сільського господарства і продовольства Миколаївської облдержадміністрації про зобов'язання відповідача виконувати кредитну угоду від 19.10.2004, додаткову угоду від 23.11.2004 та додаткову кредитну угоду із позичальником, по наданню Головному управлінню сільського господарства і продовольства Миколаївської облдержадміністрації реєстрів позичальників з розрахунком розміру плати за кредит, з визначенням сум, що відшкодовуються за рахунок компенсації відносно позивача.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.03.2006 у справі № 10/483/05 (rs37062) позовні вимоги задоволено. Зобов'язано АКIБ "Укрсиббанк" в особі Миколаївської філії банку виконувати кредитний договір № 265 від 19.10.2004 та додаткову угоду № 1 від 23.11.2004 до нього на користь СВК Агрофірми "Миг-Сервіс-Агро" щодо надання Головному управлінню сільського господарства і продовольства Миколаївської облдержадміністрації реєстрів позичальника з розрахунком розміру плати за кредит та з визначенням сум, що відшкодовуються за рахунок компенсації.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2006, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 01.03.2006, постанову апеляційного суду від 11.07.2006 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті постанови порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 32, 33, 34, 58 ГПК України (1798-12) , ст.ст. 215, 525, 526, 1054 ЦК України (435-15) , ст.ст. 173, 193, 198, 345 ГК України (436-15) .

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування Одеським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.10.2004 між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 265, згідно умов якого відповідач зобов'язався надати позивачу, а позивач прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в сумі ліміту 500000,00 грн. При цьому, умовами договору було передбачено, що позивач у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 17.10.2005, якщо тільки не застосується іншій термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну достроково. На виконання умов кредитного договору банком надано кредит, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами.

Судами також було встановлено, що додатковою угодою до зазначеного кредитного договору № 1 від 23.11.2004, сторони продовжили термін повернення кредиту у повному обсязі до 17.10.2007.

Наведеним обставинам суди дали належну оцінку і дійшли до обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. При цьому, як вбачається із змісту касаційної скарги і правомірно було зазначено судом апеляційної інстанції, що судове рішення фактично оскаржується лише в частині встановлення господарським судом обставини укладення 23.11.2004 між банком і позивачем додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 265 від 19.10.2004, якою сторони продовжили термін повернення кредиту в повному обсязі до 17.10.2007.

Відповідно до ст. 35 ГПК України (1798-12) , факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. У цьому ж зв'язку, судами було встановлено, що факт укладення додаткової угоди № 1 від 23.11.2004 до кредитного договору № 265 встановлений рішенням і постановою у справі № 10/547/05 (rs37062) за позовом акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" в особі Миколаївської філії банку до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Миг-Сервіс-Агро", ТзОВ фірми "Миг-Сервіс" про стягнення 557729,51 грн. заборгованості по кредитному договору № 265 від 19.10.2004, які набрали чинності.

Таким чином, додаткова угода № 1 від 23.11.2004, недійсність якої є основною підставою, на яку посилається відповідач в обгрунтування своїх вимог, викладених в касаційній скарзі, не визнана недійсною або нікчемною у встановленому законом порядку, а відтак фактично є дійсною та такою, що визначає додаткові права і обов'язки сторін за кредитним договором № 265, укладеного між сторонами 19.10.2004.

У цьому зв'язку суд знаходить, що оспорювана постанова апеляційної інстанції відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" в особі Миколаївської філії банку залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 01.03.2006 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 у справі № 10/483/05 (rs37062) залишити без змін.